Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Пропустить Навигационные Ссылки.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Структура
Контакти
"Вікно в Америку"
Бібліотека в медіа
Партнери і меценати
Благодійний фонд розвитку
Запобігання корупції
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Бібліотечні події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Медіатека
Видання бібліотек для дітей
Віртуальні книжкові виставки
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Бібліотека у форматі Д°
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей, юнацтва
Мережа бібліотек України для дітей, юнацтва
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

«Найголовніше, все-таки, в людині —це людяність» (продовження)

За час дії твору хлопчик проходить шлях від переживання своєї абсолютної окремішності, самоти, до усвідомлення власної пов’язаності з людством. Письменник знаходить промовисту деталь: якщо на початку твору мапа на стіні лише нагадувала про відсутність тата (червона від позначок, де той бував), то в кінці за нею хлопчик бачить сонми людей, які свідомо, чи ні, багато роблять одне для одного («усі люди на землі потрібні одне одному»).

Інші персонажі-діти змальовані випукло, яскраво, але без внутрішньої динаміки. Пірат, який, як виявилося, зазнає принижень від скупої непорядної матері, по суті не змінюється, а лише в певній ситуації чинить не менш совісно, ніж інші. Ігор лише болісно реагує на раптом посталу правду: у ролі ницого зрадника, сина безбатченків, хлопчик емоційно вибухає, але читач не знає, чи зробив цей біль його людянішим… А Зірка повсякчас залишається ідеальною дівчинкою, вартою любові героя.

Дорослі персонажі розповіді не лише досить розмаїті, а й доволі характерні та багатогранні. Так, родина Гнатюків, в якій «представлені всі прошарки суспільства» (вчителька, селянин, інженер, робітник, науковець, оператор ЕОМ), геть незвично облаштувала життя: квартири об’єднані в одну, кімната обставлена як сільська хата, серед літа приходить Дід Мороз, автівка з купою «секретів» тощо. Незвичайні також члени цієї родини. Вони не бояться жити та вибудовувати світ довкола себе. Читач поступово «входить» до цієї родини разом із героєм, переймається її духом і досвідом, на її прикладі навчаючись вірити людям і співпрацювати з ними, робити добро з потреби власної душі, не керуючись «загальною думкою» чи «здоровим глуздом».

Натомість, про антагоністів Гнатюків — родину Івашенко, в якій безсовісні діти відселили стару маму та забули про неї («пропадай мамо! Живи як хочеш»), читач, як і герой, дізнається «з чужих вуст»: від розлюченої сусідки, медсестер тощо. Взявши на себе чужу роль і віднісши незнайомій бабусі до лікарні термоси з призначеною для нього їжею, Денис робить «свою першу в житті самостійну добру справу». Хлопчик так жодного разу й не зустрічається віч-на-віч із людиною, яку підтримав у скруті. Перемагаючи «недобрі почуття до цієї родини, до цього пещеного хлопчика», він примушує Ігоря поїхати в лікарню до бабусі. Письменник акцентує увагу читача на душевному стані онука до і після зустрічі рідних. Окрім онука ми побачимо лише сина старенької — директора хлібозаводу, чиї «безсоромні очі» фільмує дід Кирило, аби він хоч так глянув матері у вічі.

Завершуючи розповідь про щастя та природну потребу людей родичатися й гуртуватися описом вечері в Івашенків («вечеря була не вечеря, а сама радість»), В. Нестайко знаходить свіжий, по-справжньому міський і зримий образ дерева роду: в уяві Дениска зринає веломобіль, де педалі поряд із ним і Зіркою весело крутять усі покоління нині живих родичів.

Попередня Наступна

 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою library@chl.kiev.ua

 
Останнє оновлення: 13.11.2026
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей