Футбол — це більше, ніж гра

Футбол, звичайно, гра,
але така гра, яка не терпить, коли до неї ставляться,
як до розваги.
В. Лобановський

Футбол — найпопулярніша у світі гра (від англійської «Foot» нога та «ball» — м’яч). Його називають спортом № 1. І хоча гру у ножний м’яч знають уже багато століть, досі невідомо, де саме виник попередник сучасного футболу. Хоча «батьківські права» на нього пред’являють багато держав. У Єгипті під час розкопок гробниць фараонів знаходили м’ячі та їхні зображення. У Китаї ще до нової ери захоплювались грою дзю-ню — грою у ножний м’яч. У Стародавній Греції гра з м’ячем «епіскірос» нагадувала сучасний футбол. Популярною грою у римлян був «гарпастум». Ця гра заохочувалася римською знаттю. У середньовічній Італії гарпастум змінила гра кальчіо. Її учасники ділились на команди, у складі яких були воротарі, захисники, нападаючі. Подібна гра «суль» існувала і у середньовічній Франції. Ігри у м’яч існували і на інших континентах, наприклад, в американських індіанців. У Мексиці понад 1,5 тисячі років тому, тобто набагато раніше, ніж у Європі, племена майя грали каучуковим м’ячем вагою від 2 до 4 кг. Про це є багато свідчень на кам’яних дисках стадіонів, у вигляді глиняних фігурок. Існувала схожа гра також в Японії. Етнографи стверджують, що римляни, завоювавши Англію, перенесли туди і гру у ножний м’яч. Уперше поява слова «футбол» датується 1175 роком за часів правління короля Генріха ІІ. Часто такі ігри без жодних правил закінчувалися травмами, бійками. Якось іноземець-мандрівник Гастон де Фуа, спостерігаючи за грою, зауважив: «Якщо англійці називають це грою у футбол, то що тоді вони називають бійкою?». Тому цю гру неодноразово забороняли королівськими указами. Але народ продовжував грати у футбол. Лише 1603 року було скасовано усі заборони на улюблену гру, яку ще довгий час вважали грою для простих людей. І лише з середини XVII ст. футбол став придворною грою. Повсюдно створювалися команди, гра стала масовою. Були складені перші правила гри. Перший посібник з футболу «Основи футбольного мистецтва» було видано у Франції 1395 року. Гра розвивалася, набуваючи сучасних форм. Та єдиних правил гри не було. У 1848 році вихованці кількох англійських коледжів виробили основні положення гри. У них не було лише головного: як грати: тільки ногами, чи ногами і руками. 1863 рік вважається датою народження футболу у сучасному вигляді. Тоді у лондонській «Таверні вільної людини» члени «Асоціації футболу» затвердили єдині правила гри. На Британських островах почали проводитися різні змагання. Великий вплив на розвиток футболу у різних країнах мали вихідці з Англії, зокрема моряки. У 90-х роках ХІХ ст. виник-ли перші футбольні клуби у Швеції, Німеччині, Франції, Італії, Чехії. Найстарший футбольний клуб Європи «Копенгаген» з’явився 1876 року у Данії. На теренах України перший футбольний матч відбувся у Львові 14 липня 1894 року між командами «Сокіл» (Львів) та «Сокіл» (Краків), тоді уся Галичина перебувала під владою Польщі. Матч тривав лише 6 хвилин, до першого забитого голу. Перемогли львів’яни з рахунком 1:0. М’яч забив львів’янин Хоміцький. Виконком Федерації Футболу України 3 липня 1999 року визнав цю дату початком літопису футболу у нашій державі. У 1904 році була створена Міжнародна Федерація Футбольних Асоціацій — ФІФА, вищим органом якої є конгрес. На сьогодні ФІФА налічує 340 тисяч клубів. Організаційний комітет ФІФА займається підготовкою і проведенням чемпіонатів світу та Олімпійських турнірів. Призами ФІФА є «Найкращий гравець року», «Найкраща збірна року» та приз «Фейр Плей». Раз на два роки ФІФА скликає конгрес, на якому вибирають президента, вирішують основні питання. ФІФА має сім комітетів. Особливим інститутом ФІФА є Міжнародна рада футбольних асоціацій — «охоронець правил футбольної гри». Згодом футбольний світ поділився на шість конфедерацій: конференцію Південної Америки (КОНМЕБОЛ) зі штаб-квартирою у м. Асунсьйон (Парагвай), що утворилася у 1916 року; союз європейських футбольних асоціацій (УЄФА), організований 1954 року. УЄФА об’єднує 51 футбольну федерацію, а штаб-квартира знаходиться в м. Ньон (Швейцарія). Президент Леннард Юханссон. Азійська Футбольна Конфедерація також була заснована 1954 році. Штаб-квартира знаходиться у м. Куала-Лумпур (Малайзія), Конфедерацію Африканського футболу було організовано у 1957 році. Штаб-квартира знаходиться у Каїрі. Футбольна конфедерація Північної та Центральної Америки (КОНКАКАФ) була заснована 1961 році. Штаб-квартира знаходиться у Нью-Йорку (США). Конфедерація Океанії утворилась у 1966 році. Штаб-квартира знаходиться в Окленді (Нова Зеландія). Щодо правил гри, то від 1848 року вони частково змінювалися та доповнювалися. Наприклад, 1878 року вперше на полі з’явився суддя зі свистком, у 1939 році вперше було введено номери на футболках гравців. А з 1968 ро-ку дозволено у будь-який момент матчу замінювати двох гравців, зараз — трьох.

Змагання з футболу відбуваються під час чемпіонатів світу, чемпіонатів Європи, Америки, Африки, Кубкові Азії, Кубкові Націй Океанії, під час Кубку (Ліги) чемпіонів, Кубку УЄФА, Кубку володарів Кубків, Європейського Суперкубку, Міжконтинентального Кубку. У 1908 році МОК офіційно визнав футбол олімпійським видом спорту. Хоча до цього футбольні турніри відбувалися на ІІ та ІІІ Олімпійських іграх. Вони були визнані офіційними статистами ФІФА тільки через 80 років. А з 1996 року олімпійським видом спорту визнано і жіночий футбол. З 1956 року французький журнал «Франс Футбол» щорічно проводить вручення вищої нагороди Європи «Золотого м’яча» кращому футболісту Старого Світу. Серед лауреатів цієї нагороди є три українських спортсмени: Олег Блохін (1975 рік), Ігор Бєланов (1986 рік), Андрій Шевченко (2004 рік).

На теренах нашої держави футбол почав зароджуватися на початку ХХ ст. у таких містах, як Одеса, Київ, Миколаїв, Харків, Полтава, на Дон-басі, Буковині, Закарпатті, Волині. 13 жовтня 2004 року на честь святкування 110-річчя українського футболу (перший матч у «копаний м’яч» пройшов 1894 року) у Львові відбулось відкриття пам’ятного знаку «Львів — батьківщина українського футболу». Замовником цього дійства став спортивний клуб «Сокіл». Найтитулованішим клубом України є команда київського «Динамо», яка була утворена 1927 року. Чемпіонський титул командою було завойовано на 34-му році свого існування. А перші 10 чемпіонських титулів динамовці здобули за 20 років. Коли, скажімо, команда «Спартак» (Москва) — за 43 роки. Найфатальнішими для киян були 1946 і 1950 роки. У першому випадку динамівців залишили чемпіонами завдяки успіхам у довоєнні роки і через важке становище у команді, а у 1950 році їх врятувала краща різниця забитих м’ячів.

Матч 4 червня 1940 року між динамівськими командами Москви і Києва за кількістю забитих м’ячів (8:5) увійшов в історію як рекордний. Ніколи протягом 54-х чемпіонатів в одному матчі не забивали стільки голів. Тоді було встановлено три рекорди: забито 13 м’ячів, у другому таймі забито 9 м’ячів, команда, яка забила 5 голів, програла.

Найбільш драматичний футбольний матч відбувся в окупованому німецькими загарбниками Києві. Частина гравців команди «Динамо», які залишились у Києві, працюючи на хлібозаводі створили команду «Старт». Протягом 1942 року стартівці провели 9 зустрічей, у тому числі з різними командами окупаційних військ. А 9 серпня відбувся матч з німецькою командою «Фланк ельф». Німці програли з рахунком 5:3. Відразу ж команду «Старт» розігнали. Частину стартівців забрали у Сирецький концтабір. 24 серпня 1943 року було розстріляно багато в’язнів, серед них — футболістів М. Трусевича, О. Клименка, І. Кузьменка. На вшанування пам’яті про загиблих футболістів на київському стадіоні «Динамо» встановлено плиту з барельєфом.

Рідкісний м’яч забив В. Лобановський з кутового удару у ворота бакинської команди «Нефчі» у 1960 році. М’яч залетів у сітку воріт, нікого не торкнувшись. Це був так званий «сухий лист» В. Лобановського. Цікава подія сталася у фінальному матчі на Кубок СРСР 9 травня 1980 року між командами «Торпедо» (Москва) та «Динамо» (Київ). Ворота обох команд захищали рідні брати В’ячеслав та Віктор Чанови. У 1967 році динамівці в 36-ти матчах пропустили у свої ворота 11 голів, що є абсолютним рекордом чемпіонатів СРСР. Починаючи з 30 червня 1980 року по 28 серпня 1981 рік динамівці сорок п’ять турів пройшли без єдиної поразки, отримали 31 перемогу, 14 матчів звели в нічию. У 1980 році динамівці провели 15 домашніх матчів, з яких 14 виграли і один завершили в нічию, що становить 96,4% можливої кількості очок. У матчах чемпіонату 1977 року кияни жодного разу не пропустили в свої ворота більше одного м’яча — цей всесоюзний рекорд ніким досі не перевершений. Золотою епохою «Динамо» вважається час, коли тренером був В. Лобановський. Цікавий такий факт. У 1974 році шість українських команд: «Динамо», «Чорноморець», «Дніпро», «Карпати», «Шахтар», «Зоря» виступали у вищій лізі (до 1977 року). І це повторилися у 1991 році.

1992 рік вписав в історію футболу яскраву сторінку. Того року Україна стала повноправним членом ФІФА. Було організовано три ліги: вища — з 20 кращих команд, перша — з 28 команд та перехідна — з 18 команд. Розпочалася нова ера історії українського незалежного футболу. Того ж року було проведено перший національний чемпіонат України з футболу. Першими чемпіонами України стали футболісти сімферопольської команди «Таврія», які виграли з рахунком 1:0 у київського «Динамо». Тоді був проведений розіграш Кубку України з футболу. Його першим володарем став одеський «Чорноморець», що виграв фінальний матч у харківського «Металіста».

Чому футбол є такою популярною грою? У чому його феномен? Футбол — гра загальнодоступна і має більше прихильників, ніж інші види спорту. Захоплення зірок світового футболу цією грою незалежно від їх матеріального становища, зросту чи ваги. Футболіст Марадона — невисокий на зріст, а Гарричі — кульгавий. Спорт № 1 — футбол, вийшов за межі звичайного спорту. Він став грою для всіх соціальних прошарків і перетворився на спектакль. Ця гра проста і має сталі правила, а 22 гравці на футбольному полі можуть продемонструвати багато ігрових варіантів, створити безліч непередбачуваних ситуацій. Прихильність до футболу об’єднує людей різного віку і професій, переконань та національностей. Болільники обожнюють свою гру. Їздять на змагання у різні країни, щоб підтримати свою улюблену команду. Раніше, коли не було стадіонів із сидіннями, болільники під час матчів стоячи терпіли будь-які примхи погоди, збиралися у визначених місцях для обговорення тонкощів гри останнього матчу, перспектив команди, ходили на футбольні матчі сім’ями. Але їм і на думку не спадало агресивно поводитися чи вчиняти хуліганські дії проти гравців та болільників команди противника. Так було до 70-х років минулого століття. Але в останні десятиріччя ХХ ст. розпочався розвиток нестримного футбольного фанатизму. Уперше він проявився в Англії. Футбольні фанати розбивали вітрини, перевертали та трощили автомобілі, під час бійок траплялися непоодинокі смертельні випадки. На стадіонах почали застосовувати заходи безпеки та контролю за болільниками. Однак безладдя на трибунах все ж відбувається. Ніякий інший вид спорту не породжує таких проблем. Випускаються спеціальні видання для болільників, на сторінках яких друкуються їхні думки про футбол. Під час матчів фанати футболу створюють на трибунах шумовий фон: скандують гасла, дують у дудки, деінде б’ють у барабани. Прихильники футболу ще й відповідно одягаються: у футболки улюбленого клубу, пов’язують шалики кольору команди, розмальовують обличчя кольорами національного прапору чи клубу. У теперішньому футболі, як ні в якому іншому видові спорту, поєднується видовищність і комерція, на ньому знаходить відбиток той чи інший державний устрій, відображаються проблеми сучасного суспільства. Однак футбол залишається красивою, повною пристрасті та радості грою, що об’єднує футбольних «зірок» та рядових болільників. Ознайомившись із книжками, представленими у розділі, ти дізнаєшся про історію футболу, футбольні організації світу та України. А також про футбольні змагання та головних дійових осіб цієї красивої командної гри — відомих футболістів. Побажаємо нашій українській збірній команді з футболу перемог на змаганнях під час Євро-2012, а нам, болільникам красивих видовищ.

Брагин К. Энциклопедия Лиги Чемпионов / К. Брагин. — К. : Видавець ФОП Брагін К., 2011. — 255 с. : фотоил.
2 квітня 1955 року в Парижі шістнадцять представників від різних європейських країн підписали документ про народження нового змагання — Кубку європейських чемпіонів. Проводити його мав УЄФА. Для переможців було розроблено спеціальний трофей — Кубок чемпіонів (Ліги), який являє собою срібну амфору з позолотою всередині. Сьогодні це найпопулярніший спортивний турнір на планеті. У книжці автор детально розповідає про найзнаменніші матчі цих змагань по сезонах, починаючи від 1955 по 2010 рік, про стадіони, гравців, тренерів, катеначчо, (тактику гри), найпомітніші голи. Найцікавішими, звичайно, є ті сторінки, на яких мова йде про виступи українських команд, зокрема київського «Динамо», його перемоги і поразки. Автор не приховав проблемних питань, що їх довелось розв’язувати організаторам змагань. Не забув і про різні підступні справи, які часом влаштовують одна одній команди-суперники.

Валь А. История футбола : пер. с фр. / А. Валь. — М. : Астрель : Аст, 2003. — 144 с. : ил. — (Спорт).
Автор книжки — один із перших істориків, який присвятив свої дослідження історії футболу. У книжці він висвітлює усі грані «короля спорту», у тому числі зародження професійного футболу, його історію, проникнення у сучасну гру ідеології, комерції, бізнесу. Але основна увага акцентується на красі гри, пристрасті до неї, яка об’єднує футбольних «зірок» та болільників. Ілюстративні матеріали видання — афіші матчів, світлини прославлених гравців, знамениті голи — усе це підтверджує всенародну любов до футболу у масштабах усієї планети.

*Зусин В. Юным футболистам о культуре поведения : пособие для учащихся общеобразоват. и спортив. шк. — Мариуполь : Рената, 2007. — 67 с. : ил.
Футбольний етикет визначається правилами гри, затвердженими Міжнародною радою футбольних асоціацій. На їх основі автор книжки згрупував правила поведінки футболістів під час гри на полі у трьох розділах: «Порушення та санкції», «Час гри», «М’яч у грі». А у розділі «Громадський етикет юних футболістів» мова йде про елементарні правила поведінки у різних місцях: школі, сім’ї, бібліотеці, музеї, трибунах стадіону, магазині, транспорті тощо.
Особливості спілкування юних футболістів з тренерами, арбітрами, спортсменами трактуються у розділі «Етика юного футболіста» за такими напрямами: «зверху-вниз» — тренер з футболістом, «знизу-вверх» — футболіст з тренером та «горизонтальне» — спілкування між футболістами.

*Колмен М. Нечестный футбол / М. Колмен ; худож. Г. Веннинг. — М. : Астрель : АСТ, 2001. — 142 с. : ил. — (Для умных, но ленивых).
Автор і художник книжки серйозно та жартома розповідають про футбол: де і коли він виник, як жорстко, без будь-яких правил, грали у футбол у минулі віки. Як один за одним запроваджувалися правила гри: кутові голи, пенальті, тверда перекладина та сітка на воротях, футбольна форма з номерами, свистки, воротарі та судді, червоні картки тощо. Наводяться приклади нечесного футболу: договірні матчі та підкуплені гравці, неправильні рішення суддів. Автор торкається і того, що «крутиться» навколо футболу — реклами, засобів масової інформації, грошей. Видання містить багато цікавих, жартівливих вікторин та численних малюнків.

Кращі футбольні клуби Європи / О. В. Іванов, В. О. Миленко, Є. П. Панкратов [та ін.].— Х. : Фактор, 2009. — 191 с. : фотоілюстр.
У футбол грають на всій планеті. Але свою глобалізаційну ходу ця гра розпочала саме з Європи. В європейських країнах давно існує багато футбольних клубів. Але є серед них такі, що зуміли своїми видовищними іграми, численними перемогами у різних змаганнях довести, що вони кращі з кращих. Їх люблять, ними захоплюються, про них хочуть знати якнайбільше. Це такі англійські клуби, як «Ліверпуль», «Манчестер Юнайтед», «Арсенал», «Челсі»; іспанські — «Реал Мадрид», «Барселона»; італійські — «Мілан», «Ювентус», «Інтер», німецький — «Баварія», голландський — «Аякс», а також українські «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк), «Чорноморець» (Одеса), «Карпати» (Львів), «Дніпро» (Дні-пропетровськ), «Металіст» (Харків), російські — «Спартак», «ЦСКА», «Локомотив» (Москва), «Зеніт» (Санкт-Петербург). На кожен клуб подається досьє, нагородний лист, розповідається його історія, перемоги і поразки, про гравців та тренерів. Тексти написані легко, часом з гумором, часом зі смутком. Вміщено зображення емблеми кожного клубу.

Крикун Ю. Олег Блохин : жизнь без черновиков / Ю. Крикун, Е. Крутогрудова, В. Шевченко. — К. : Школа, 2002. — 118 с. : фотоил. — (Через тернии к звездам).
Олег Блохін — живий символ київського «Динамо». Він став утіленням зв’язку часів, єдиним футболістом, який двічі був володарем Кубка володарів кубків. Навіть більше, забивав голи у кожній з фінальних ігор. Маючи «футбольні» здібності від природи, 11-й номер київського «Динамо» шляхом постійних тренувань, вимогливістю до себе розвинув їх до досконалості. У розквіті своєї ігрової кар’єри Олег визначав командну гру: маневрував по всьому фронту атаки, взаємодіяв з партнерами, був організатором багатьох, спрямованих на противника, комбінацій.
У книжці автори описують дуже не просте життя О. Блохіна у футболі як гравця, його тренерську кар’єру грецького та київського періодів. А також розповідають про родину видатного футболіста, його друзів, уподобання, рекорди. Серед них головним є рекорд вірності Олега Блохіна своїй команді — київському «Динамо».

Легкий Л. Історія світового футболу : енциклопед. слов. / Л. Легкий. — Т. : Навч. кн.-Богдан, 2010. — 574 с., [15] арк. фотоілюстр. : ілюстр.
Історія футболу так само цікава, як і сама гра, що переконливо доводить ця книжка. Її автор розповідає про зародження народної гри у різних народів, зміни у її правилах, утворення ФІФА та регіональних футбольних конфедерацій. Висвітлює основні події, що відбувалися на чемпіонатах світу, розповідає про історію Олімпіад та Олімпійських ігор сучасності, досягнення славетних олімпійських спортсменів, географію зимових Олімпіад, участь української діаспори в Олімпіадах, перший підйом синьо-жовтого стягу на ХІІ зимових Олімпійських іграх у Лілехамері. Знайомить з цікавими спортивними баталіями чемпіонатів різних континентів та світу, історією футболу радянської доби та історією футболу в Україні. Окремий розділ висвітлює появу та поширення гри у Галичині: історію галичанської копанки та відродження команди «Карпати».

Малов В. Сто великих футболистов / В. Малов. — М. : Вече, 2004. — 428 с. : фотоил.
Основною магічною складовою футболу є її гравці, гра кожного з яких — неповторна. Найвидатніші з них назавжди залишилися в історії футболу. Щоб набути досвіду, молоді гравці вивчають техніку та особливості гри відомих футболістів. Свої розповіді автор розмістив у хронології років їхнього народження і згрупував у трьох розділах: «Воротарі», «Польові гравці», «…та 10 великих тренерів». У книжці ти прочитаєш про футбольну кар’єру та особисте життя Рікардо Замори, Льва Яшина, Олівера Кана, Стіва Блумера, Валерія Вороніна, Йохана Кройфа, Мішеля Платіні, Олега Блохіна, Алана Шірера, Вітторіо Поццо, Валерія Лобановського, Арсена Венгере та ін. Серед них є такі, футбольна слава яких уже закотилася за обрій, а є і такі, про яких пам’ятатимуть завжди. Як, наприклад, про нападника англійського «Евертона» Біла (Діксі) Діна, який 1928 року на чемпіонаті Англії забив 60 голів за сезон. Цей рекорд є неперевершеним досі.

Пеле Э. Моя жизнь и прекрасная игра : автобиография / Э. Пеле ; при участии Роберта Л. Фиша ; пер. с англ. В. П. Котелкина. — М. : Планета, 1989. — 239 с., [4] л. фотоил.
Автор книжки — Пеле, король футболу, десятий номер бразильської футбольної команди «Сантос». Справжнє ім’я цього легендарного футболіста Едсон Арантіс ду Насіменту. Він є трьохразовим чемпіоном світу, єдиним форвардом, який забив 1250 голів в офіційних матчах. У кожній грі Пеле забивав у середньому по одному м’ячеві. Маючи футбольний талант від народження, цей спортсмен удосконалював свій дар роками виснажливих тренувань і зробив його досконалим, демонструючи глядачам під час матчів неперевершену красу цієї гри. Недарма улюбленим виразом «короля футболу» була фраза: «люблю футбол за важкі перемоги». У виданні Пеле цікаво розповідає про свою родину, дитинство, юність, захоплення футболом, свій бізнес. Однак найбільше сторінок книжки присвячено враженнями Пеле від найважливіших у його футбольному житті матчів. Форвард скромно описує свою роль у цих іграх, голи, які він забивав на мундіалях, і які називають справжніми футбольними чудесами.

Пилипчук П. «Карпати» від А до Я (1963–2005 рр.) / П. Пилипчук. — Л. : Гал. видавн. спілка, 2006. — 151 с. : фотоілюстр.
Львівська футбольна команда «Карпати» має свою майже 50-річну «кучеряву» історію і завжди вирізнялася самобутністю та власною манерою гри. У 1969 році у фінальному матчі Кубку колишнього СРСР «Карпати» показали болільникам видовищний галицький футбол і стали переможцями. Згодом були й інші перемоги. Зокрема, бронзові медалі на чемпіонаті України 1998 року. Вихованцями «Карпат» є такі відомі футболісти, як на-пів оборонець Ігор Кульчицький, другий капітан в історії команди Володимир Валіонта, нападник Степан Юрчишин та ціла плеяда інших достойних гравців.
Книжка являє собою своєрідний літопис львівських «Карпат» в особах гравців та тренерів команди. Біографічні відомості про спортсменів розміщені в абетковому порядку прізвищ. У кінці вміщено численні світлини з приватних колекцій футболістів та автора книжки.

Слабошпицький М. Лєньо з Левандівки / М. Слабошпицький // Не загублена українська людина : (55 портр. з укр. діаспори) / М. Слабошпицький. — К., 2004. — С. 448–456 : фотоілюстр.
«Визначний спортсмен», «європейський футбольний ас», «його гра — чудова й гаряча, як вогняна петарда», — так писали про українського футболіста Олександра Скоценя у світовій пресі. Він виріс на Левандівці, околиці Львова. І шістнадцятирічним уже грав за дорослі команди «Тризуба» та «України». Згодом став кращим бомбардиром київського «Динамо». У роки Другої світової війни потрапив до табору переміщених осіб і підписав контракт з бельгійською командою «Олімпік». Так цей футболіст став першим українським футбольним кондотьєром (найманцем). У нарисі автор розповідає про основні життєві віхи Лєньо (прізвисько футболіста), його матчі з різними командами, горді футбольні нагороди. Але найбільшою гордістю Олександра Скоценя було те, що він — українець.

*Сміт А. Стану футболістом! : пер. з англ. / А. Сміт, П. Вудс ; оформ. П. Моунтер, К. Льйон. — К. : Махаон-Україна, 2000. — 31 с. : ілюстр. — (Стоп-кадр).
Освоївши поради, подані у книжці, у майбутньому можна стати справжнім футбольним асом. Але починати потрібно з азів: навчитися дриблінгу (бігу з м’ячем), розворотам, зупиняти м’яч, відбирати його у супротивника, розвертатися з м’ячем, відбивати м’яч головою, робити різні хитрі фінти (обманливі рухи) та передачі. Розписані також уроки майстерності для бажаючих стати голкіпером (воротарем). Усі футбольні вправи у книжці дотепно проілюстровано.

Таліновський Б. Зірки світового футболу = World Football Stars / Б. Та-ліновський, А. Франков, О. Фришко. — Х. : Фактор : PELICAN, 2011. — 191 с. : фотоілюстр. — (Стань ближче до зірок!).
Герої книжки Л. да Сілва, А. Лаульє, Ф. Пушкаш Біро, В. Воронін, Е. Фер-рейра, Й. Круїфф (Кройф), О. Блохін, Д. Марадона, І. Бєланов, М. ван Бастен, З. Зідан, А. Шевченко, Д. Тебілі, Л. Мессі. Чому саме цих футболістів було обрано для розповіді про їхні життєві та спортивні досягнення? Автори такий «відбір команди» пояснюють у вступі: «…тут представлено зовсім різні школи, як національні, так і континентальні, різні футбольні епохи, та ще й прихоплено різноманітні досить гучні скандали, доленосні матчі та турніри. І можна за бажанням прослідкувати, як змінювався й еволюціонував світ футболу». Можна бути гордим від того, що у цьому списку троє футболістів — українці.

Франков А. Футбол по-украински / А. Франков. — Х. : Книж. клуб, 2006. — 223 с., [8] л. фотоил.
У книжці мова йде про збірну футбольну команду України, її історію, починаючи від 1992 року, провали та невдачі, що супроводжували команду на первісному етапі її становлення. З позицій особистого сприйняття автор згадує періоди, коли команду тренували такі видатні спортсмени, як Й. Сабо, В. Лобановський, Л. Буряк, О. Блохін, а також обнадійливе просування команди до успішних ігор.
Окремі сторінки видання відведено «футбольним» біографіям О. Блохіна, А. Шевченка, А. Гусіна. Тут можна прочитати про відбірковий турнір мундіалю (чемпіонату світу) 2006 р.
Завершує книжку розділ, в якому висвітлюється історія чемпіонатів світу з футболу, починаючи від 1930 по 2002 рік.

Футбол : полная иллюстриров. энцикл. мирового футбола / предисл. Г. Линекера ; пер. с англ. Т. Покидаевой, П. Тимохина. — 7-е изд. — М. : Росмэн-издат, 2000. — 256 с. : фотоил. — (Энциклопедия).
Відомості, представлені у виданні, можуть суттєво доповнити знання про футбол. Адже тут вміщено розповіді про футбольні турніри, об’єднання, легендарні матчі, скандали та трагедії в історії футболу. А також більше двохсот тридцяти коротких статей про найкращих футболістів світу. Представлено також цікавий матеріал про стадіони, культуру болільників та футбольну екіпіровку — футболки, бутси, м’ячі, рукавички, гетри.
Видання містить багато ілюстрацій. Передмову до книжки написав улюбленець англійських футбольних фанів, колишній бомбардир, а згодом і блискучий футбольний коментатор Гарі Лінекер.

Футбольная энциклопедия / авт.-сост. А. Смирнов. — М. : Вече : Аст, 2000. — 190 с. : фотоил., ил.
Найвизначніші футбольні турніри в усіх частинах світу, пояснення футбольних термінів та правил гри, біографії відомих футбольних клубів та футболістів, життя та пригоди «Золотої богині» — футбольного кубку для кращої команди світу — про все це йдеться у книжці. Крім того, тут подається багато цікавих фактів та анекдотичних випадків з історії футболу. Наприклад, про аргентинця Роберто Васкеса, який забив вісім голів у свої ворота, чи чудернацьку традицію: у разі програшу кидати у річку суддю, що не так давно існувала у італійському місті Сеговія, чи болільника мадридського «Реала», який обміняв свій лотерейний квиток на квиток на футбольний матч, не знаючи, що на номер його лотереї випав великий грошовий виграш тощо.

Харитонов Д. Лобановский. Послесловие / Д. Харитонов, А. Фран-ков. — Х. : Фолио ; М. : Аст, 2002. — 306 с., [16] л. фотоил.
Життя видатного тренера українського та світового футболу Валерія Васильовича Лобановського цікавить не лише футбольних болільників, а і людей, байдужих до цієї гри. Під професійним керівництвом В. В. Лабо чи Лобана (спортивні прізвиська В. Лобановського) київська команда «Динамо» та колишня збірна СРСР одержали свої найбільші перемоги. У виданні висвітлюється життєвий шлях видатного спортсмена, його становлення як футбольного гравця, відпрацювання ним свого знаменитого «сухого листа» (забивання голу від лівого кутового флангу). А також про становлення В. Лобановського-тренера, його погляди на футбол, майбутнє цієї гри, ставлення до журналістів, правду, видумки та легенди про його життя. На сторінках видання знайшли місце цікаві вставки з книжки В. Лобановського «Безкінечний матч» (М. : Физкультура и спорт, 1989. — 191 с., [8] л. : фотоил.), уривки з різних інтерв’ю видатного тренера. У додатках вміщено коротке досьє на В. Лобановського, його улюблені вислови, думки відомих людей про нього, а також перелік найважливіших матчів В. В. Лобановського як гравця та тренера.

Шаповалов Д. Найкращі футболісти світу / Д. Шаповалов. — Х. : Талант, 2010. — 63 с. : фотоілюстр.
Автор визначив коло найкращих футболістів світу з 44 осіб. Усі вони ще є діючими гравцями. Серед зазначених спортсменів — Алонсо Хабі, Вілья Давід, Пато, Рональдінью, Чаві, Андрій Шевченко та інші. Автор подає їхні «футбольні біографії», вказує, з яких вони країн, характеризує їх як футбольних гравців, відзначаючи особливості стилю гри кожного з них, накреслює їхні подальші перспективи у спорті. Тут ти прочитаєш повні імена та прізвища кожного гравця, а також усі прізвиська, які вони мають. Наприклад, Пуйоль Карлес — Тарзан, Капітан, Левове Серце та Пуї. Або ж Роббен Арієн — Роббі, Магічний Арієн, Ракета, Кришталева людина, чи Чигринський Дмитро — Чигриньйо або ж Ісус.
У книжці описуються також правила гри у футбол, подається словник футболіста з поясненнями термінів та найзначущі трофеї у футболі.

*Як стати футболістом / упоряд. С. Павельчук ; худож. О. Кот, І. Вовк. — К. : Країна Мрій, 2009. — 28 с. : ілюстр.
У книжці вміщено поради, як крок за кроком протягом семи днів стати футболістом, а саме: як організувати футбольну команду, за якими правилами добирається назва команди, та її символіка (прапор та герб), як даються гравцям прізвиська, яку форму слід носити, як правильно тренуватися і навіть яким має бути харчування футболіста. Завершує книжку статут футболіста. Низку порад у виданні дає відомий нападник київської команди «Динамо» та член збірної футбольної команди України Владислав Ващук.

* * *

Тесля В. Футбольна мозаїка. Кн. 1. : кросворди, анекдоти, курйози, рекорди, головоломки, задачки, запитаннячка, цікаві факти, статистика та обширні «витяги» з футбол. правил і норм / В. Тесля ; худож. Л. Рейко, В. Басалига ; мал. А. Гурський. — Т. : Навч. кн.-Богдан, 2011. — 64 с. : ілюстр.

Тесля В. Футбольна мозаїка. Кн. 2. : пізнав. відпочинок для дітей та дорослих. Кросворди, анекдоти, курйози, рекорди, головоломки, задачки, запитаннячка, цікаві факти, статистика та обширні «витяги» з футбол. правил і норм / В. Тесля ; худож. Л. Рейко, В. Басалига ; мал. А. Гурський. — Т. : Навч. кн.-Богдан, 2011. — 64 с. : ілюстр.

Тесля В. Футбольні дуелі : календар ЧС – 2006 : інтелект. ігри для дітей. — Т. : Навч. кн.-Богдан, 2006. — 14 с. : ілюстр.
Подаються розробки футбольних комбінацій мундіалю (чемпіонату) 2006 року, в якому брала участь збірна футбольна команда з України.

Попередня Наступна