Наша адреса: 03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
	Пошук по сайту

МИ ЧУЄМО ТЕБЕ, КОБЗАРЮ, КРІЗЬ СТОЛІТТЯ…

9 березня 1814 р. — вікопомна дата, яку внесено до світового календаря знаменних і пам’ятних дат ЮНЕСКО для відзначення в усьому світі. Цього дня 196 років тому Україна подарувала світові Тараса Григоровича Шевченка – Генія, Поета, Пророка, що відкрив світові буття українців і завдяки якому скарби української душі повною рікою влилися в загальний потік людської культури.
27 січня 2010 р. виповнилося 150 років з дня виходу «Кобзаря» — книги Правди, що стала епохою в історії духовного розвитку цілого українського народу, української літератури, повного нецензурованого видання, здійсненого коштом мецената Платона Симиренка (у друкарні П.Куліша тиражем 6500 прим.).
10 березня 1861 року закінчилося важке земне життя Тараса Шевченка і почалося його Безсмертя.
Минають роки, десятиліття, століття, але товща часу не в змозі притупити гостру актуальність його слова для кожного з наступних поколінь, адже вся його велика спадщина — поезія, проза, мистецтво — усе пронизане любов’ю до України, до людини.
Геній Т.Г. Шевченка надзвичайно широкого діапазону. Він був не лише творцем «Кобзаря», тобто поетом, а й не менш талановитим драматургом, прозаїком, автором шкільних підручників, філософом, етнографом, фольклористом і, зрештою, великим художником (живописцем, гравером, скульптором), непересічною особистістю, що ввійшов до світового пантеону мистецтва. Його поезія могутніми і чистими потоками влилася в неосяжний океан світової культури, коштовними перлинами збагативши скарбницю загальнолюдських здобутків.
Третє століття виходять в світ його книги (до нас дійшло 835 творів). Лише за роки незалежності твори Шевченка видавались в Україні понад 100 разів. Не досліджено ґрунтовно, але маємо широку західну шевченкіану. Перші переклади творів поета, зокрема російською мовою, з’явилися ще за його життя. Список перекладачів, популяризаторів Шевченка в різних країнах світу становить понад сотню імен. Зокрема, «Кобзар» могутньо залунав в країнах світу більш як 100 мовами. Шевченкова художня спадщина складається з більше 1000 творів. Понад 120 композиторів створили на його слова біля 500 хорових, сольних, оперних, хореографічних та інших творів. Публікуються численні статті, продовжуються дослідження, створено цілу літературознавчу науку – шевченкознавство. Збираються колекції шевченкіани і кількість колекціонерів зростає. Створюються фільми, з’являються нові художні полотна.
Ім’ям Т.Г.Шевченка названі вулиці, установи, діють і відкриваються все нові музеї. Зокрема, у 1989 р. започатковано «Музей однієї Книги — «Кобзаря» (м. Черкаси), де є понад 140 різних його видань. Ведеться робота зі створення нового музею – «Заповіт» (м. Переяслав-Хмельницький). Понад 450 пам’ятників звели народи світу мужньому поборникові правди, а незабаром з’явиться пам’ятник Кобзарю в м. Батурин. Рік-річно Україна пошановує свого сина велелюдними академіями. Відбуваються вечори пам’яті, концерти, наукові конференції, конкурси. Під егідою держави започатковане і крокує Міжнародне шевченківське свято – «В сім’ї вольній, новій». Уся Україна і прогресивна світова спільнота готуються гідно відзначити 200-ліття Кобзаря, з приводу чого Президент України видав Указ № 784 від 16.05.2005 р. «Про заходи з підготовки до відзначення 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка».
Т.Г.Шевченко належить до когорти найбільш народних поетів, яких тільки знає всесвітня історія літератури. Його поезія відзначається простотою, природністю. Твори написані так майстерно, що майстерності зовсім не видно.
Прагнучи принизити оригінальність самобутньої творчості Кобзаря деякі літературознавці, лектори неправильно тлумачать простоту його поетичної мови, зводячи її до звичайних переспівів народних мотивів і дум, що, мовляв, і забезпечує популярність саме серед простого люду. Але говорячи про видатного народного поета, що більшу частину свого подвижницького життя провів у кріпацькому рабстві, а потім у солдатській неволі, у глухому, далекому від цивілізації закутку Російської імперії, говорячи про Тараса Шевченка як винятково просту людину, не треба забувати, що він був одним з найосвіченіших людей свого часу, з ґрунтовними і широкими знаннями в багатьох галузях літератури, мистецтва, історії, етнографії тощо, академіком, а таке високе звання давалося людям не просто гідним, а й високоосвіченим.
Слід завжди нагадувати, що він учив не тільки своїм поетичним і художнім мистецтвом, намагався не тільки поширювати серед людей твори високої культури, а й прагнув бути учителем, педагогом у найточнішому розумінні цього слова. Тому не випадково Т. Шевченко взяв найактивнішу участь в організації недільних шкіл для народу. Він склав чудовий підручник — знаменитий «Букварь южнорусский». Відоме прагнення поета за допомогою гравюри, тиражування офортів зробити доступними для широких народних мас видатні твори світового мистецтва, що розвивало б у народу розуміння прекрасного. Так, поет вийшов з сім’ї неписьменних селян, довгий час його «університетом» були малописьменні дяки і маляра, а «школою» — панська конюшня, поневіряння в наймах. Але в тому й велич геніальної особистості Т. Шевченка, сила його таланту, що навіть у таких неймовірно тяжких умовах він постійно прагнув до знань, багато чого набуваючи самотужки, наполегливою працею і читанням. Згадаймо ті рядки шевченкових поезій, де він розповідає про свою постійну допитливість, мріючи дізнатись, куди воно ділось, звідкіля взялось. Про свої постійні пошуки людей, які б добру навчили, про свої заняття в сільських бур’янах (списую Сковороду) тощо. Тільки завдяки постійному і наполегливому навчанню, величезній працездатності став він тим, кого ми знаємо в історії світової культури, як великого Кобзаря. Ось чому Т. Шевченко піднявся до вершин людської культури, ставши, як писав І. Франко, велетнем в царстві людської культури і володарем в царстві духа.
Т.Г. Шевченко заклав основи не лише української літератури, а й мови нашого народу і за образним висловом Василя Стефаника «…українське слово перетопив на чисте золото української поезії», зробив нашу мову ще прекраснішою, барвистою, глибокою і багатогранною, що вона стала врівень з найбільш розвиненими мовами світу.
Важливо пам’ятати не лише багатогранність творчості Великого Кобзаря, а й те, що вона пішла в найширші трудящі маси. Сільські дівчата, які, може, не прочитали жодної книжки, декламували Шевченкові поеми, літні селяни жили, мов зачаровані дивним «Кобзарем», що якось дістався їм. Причина чи не єдиного такого явища в історії світової поезії дуже проста – про що б не писав Шевченко, у центрі його уваги — проста людина. І народ на любов відповідав любов’ю.
Особа і творчість Великого Кобзаря є для молоді своєрідним кодексом честі «пройдуть віки, одшумлять класові битви, забудуться війни, а Шевченко — син гіркого і суворого віку залишиться в певному розумінні прекрасною людською нормою і зразком для поколінь».
Важко переоцінити вплив Тараса Шевченка на українську свідомість, бо він — духовний батько української нації. Так само важко перебільшити, чи, бодай, охопити той масив слів – критичних і наукових, полемічних і панегіричних, що присвячені його постаті, його праці. Але щоразу ми віднаходимо невідомі широкому загалу істини, необхідні для того, щоб осягнути і донести все до нащадків.
Ми умисно зупиняємось детальніше на концепті шевченкового світомислення, щоб бібліотекарі могли більш предметно донести його до читача, адже теперішня українська молодь, яку відділяє від автора два століття, має бути здатна глибоко осмислювати, аналізувати і втілювати в життя ідеї гуманізму, що пульсують у творах Великого Кобзаря.
Сьогодні над шевченковим твором схиляються і батьки, і діти, і батьки батьків. Що ми шукаємо і що знаходимо у Шевченка?
Нам потрібні його твори, де він розмірковує над долею України, і наголошує, що кожному українцю треба жити інтересами Батьківщини, не шукати щастя на чужій стороні «щоб не остався сиротою з святими горами Дніпро». Запропонована думка про державу «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля», очевидно накладається на нашу дійсність. Він закликає нас задуматись про сенс людського буття, запитуючи: «Нащо живем? Чого бажаєм?» і тут же сам дає відповідь. Працюючи на благо України утвердимося, процвітатемо разом з нею «роботящим умам, роботящим рукам, перелоги орать, думать, сіять, не ждать і посіяне жать».
Шевченкові ідеї-гасла: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля», «І чужому научайтесь і свого не цурайтесь», «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю» є гаслами доби, духовними орієнтирами представників молодої генерації українців.
Життєвий і творчий шлях Великого Кобзаря вивчається в усіх класах загальноосвітніх шкіл. Монографічна тема Т.Шевченка сьогодні найважливіша в курсі української літератури 5-9 класів. Уперше в шевченкознавстві тут спостерігається відмова від традиційного підходу до світу його образів лише як до персонажів, а робиться акцент (і ми також це робимо) на образах глибинного узагальнюючого характеру, що відповідає засадам сучасного літературознавства та значно потужніше працює на виховання у дітей патріотичного чуття. Це — образи України, Жінки-матері, Прометея, Дніпра-Славути — святої ріки нашого народу, Кобзаря-бандуриста — народного ідеалу волелюбства й правди, незвичний інструмент якого та натхнені гра і спів не мають аналогів у світовому мистецтві, він речник душ, український Гомер, Козака хороброго до відчайдушності, орла сизокрилого, Правди, Тривоги за долю рідного краю, Святої волі, Руїни, Зорі, Щастя і опоетизовані символи нашого народу Калини, Тополі, Верби. Хортиця, Січ — навіки освячені іменем Великого Кобзаря, оточені ореолом його любові, осяяні світлом його нетлінного слова.
Особливо милий нашому серцю образ України, кращої за яку немає у світі. В уяві Шевченка вона чарівна, замріяна, з яскравою блакиттю над безмежними золотими степами, з солов’їним співом і красою вічного Дніпра. Поет малює райський український пейзаж, все одухотворене і ніжне-преніжне, не просто сонце, а сонечко, не осокір, а сокорина, не веселка, а веселочка. Веселка мов дівчина-вродливиця з відрами та коромислом через плече зачерпує у Дніпра водицю. Усе живе, усе дихає красою українською, і яким багатим та щасливим має бути народ, якому Бог подарував таке дивовижжя природи. Перебуваючи за межами України, Т. Шевченко тужить за нею славною, за Дніпром ревучим, і вони, ці взаємопроникаючі образи, для нього найкращі в світі. І як наслідок — разом із собою силою поетичного слова поет піднімає і нас, читачів своїх, на таку височінь, що ми бачимо Україну від краю до краю, відчуваючи себе господарями цієї краси, цієї величі, усвідомлюючи свою громадянську відповідальність за долю рідної Вітчизни. Так пробуджує Шевченко в людині патріотизм, гідність. Про ці священні почуття поет говорить без риторичної пози, трьома епітетами: «Вкраїна мила», «степ широкий», «лани широкополі». Говорено різними людьми, що кожного разу, коли вони чують слово «Україна», в їхній уяві постає саме оцей шевченків образ широкополої, до болю милої Батьківщини.
З особливою душевною теплотою опоетизовує Шевченко красу української хати, побуту як джерела сакральної енергії, підносить до символу ідеал української родини, адже для українського світомислення хата – це перша ланка в організації світу, для української ментальності найвища цінність родини в забезпеченні виховання порядного, працелюбного, шанобливого до батьків, людей нового покоління. Цей шевченківський концепт знайшов відображення і у його малярських роботах, і поетичних та прозових творах. Оскільки зруйнування дому як складника ноосфери — загроза для цілої української нації, Шевченко розвиває тему, ідею зв’язку поколінь, символом якого є хата.
Висока місія українських бібліотек для дітей полягає в тому, щоб володіючи спадщиною Кобзаря та використовуючи єдиний фонд централізованих бібліотечних систем, внутрішньо системний обмін (ВСО), МБА гідно представити її молодому поколінню, всією сукупністю методів системної творчої пропаганди донести до читача світ образів, думок, ідей Великого Кобзаря, історію його життя, головною метою яких є те, щоб кожне нове покоління було не лише споживачем високої духовності Шевченка, а й творцем шевченкової України, тим самим вносячи свою частку в розбудову України.
Перш за все має бути постійно в полі зору бібліотек формування книжкового ядра шевченкіани. При цьому не слід забувати, що багато матеріалів до ювілею митця друкується на сторінках періодичних видань. Варто збирати їх і створювати дайджести, оскільки комплектування бібліотек сьогодні є проблемним, надавати пропозиції видавництвам на основі опитувань, соціологічних досліджень (спільно зі школами) про видання творів поета та про нього. І те, що понад 100 разів (за даними Книжкової палати) за роки незалежності України видавалися твори Шевченка у видавництвах Донецька, Харкова, Києва — є частка видань, які вийшли завдяки зверненням бібліотек.
Розкривати шевченкіану потрібно, використовуючи і мережу Інтернет, створюючи для цього на партнерських засадах стабільні зв’язки з музеями, школами, громадськими установами, батьками, які можуть надати бібліотекам віддалених регіонів таку можливість на благодійній основі, адже електронні бази шевченкіани можуть бути повнішими лише у разі об’єднання зусиль з нашими соціальними партнерами, використання їхніх ресурсів (зокрема зі шкільними бібліотеками) на корпоративних засадах. Слід позиціонувати свою роботу зі школами мистецтв, місцевими відділеннями Спілки письменників України, редакціями журналів, газет.
Змогу залучити ширше коло гостей свята до бібліотек дасть їхня участь у загальнодержавних щорічних заходах, що здійснюються на виконання Указу Президента України «Про відзначення 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка» та Міжнародному шевченківському літературно-мистецькому святі «В сім’ї вольній, новій», зокрема відомих письменників, митців, шевченкознавців. У залах бібліотеки слід збирати різні покоління шанувальників творчості митця для забезпечення спадковості поколінь у пізнанні, вивченні Тараса Шевченка.
Форми і методи популяризації, звичайно, відомі бібліотекам, але слід робити акценти на комунікативні діалогові форми роботи з аудиторією, і головне, всіма заходами входити в загальнодержавну систему виховання молодої генерації українців. У кожній бібліотеці має бути розгорнута постійно діюча озвучена книжкова виставка, де висвітлені життя, творчість, світогляд поета, представлені матеріали про шевченкові шляхи, шевченкіана в поезії, живописі, музиці, на світових обріях. Окремий розділ присвятити лауреатам Шевченківської премії.
Обласним бібліотекам для дітей слід виступити ініціаторами-організаторами пересувних книжкових виставок, фундаментально розроблених, оформлених живописом Шевченка, які будуть діяти у найвіддаленіших сільських, районних бібліотеках, щоб продемонструвати всю шевченкіану, що є у краї, області, наприклад, на тему «Живуть, Тарасе рідний, поміж нас і голос твій, і пензель твій і слово», або «Володар царства духу і царства культури», яка сьогодні демонструється в Національній бібліотеці України для дітей за розділами: «Внук Дніпра-Славути і син Вкраїни-неньки», «Його дума, його пісня не вмре не загине», «Тарасовими стежками», «Грані таланту Великого Кобзаря».
Як про епохальну подію слід розповісти дітям про вихід «Кобзаря», появи якого чекали, не тільки його земляки, «але й росіяни, здатні розуміти справжню поезію», — писав видатний російський поет, перекладач віршів Т.Шевченка російською мовою О. Плещеєв. Слід показати, що це поезія, яка йде до серця, її обговорювали на літературних вечорах, головне — читали, твори переписували, читали напам’ять, особливо треба підкреслити, що своїм «Кобзарем» Т. Шевченко перший за всю історію України пропонував задуматись над тим, «чия правда, чия кривда і чиї ми діти», і що з часу появи «Кобзаря» Шевченко взяв собі це горде, шляхетне ім’я, яке стало другим його прізвищем. Отже, радимо організувати виставку однієї книги, темою якої може бути «Кобзар» — це книга Правди», де презентуватимемо видання «Кобзаря» всіма мовами, що є в колекціях місцевих власників, а не лише бібліотечні примірники. А доповнити її можна віртуальною подорожжю до єдиного в світі музею однієї книги «Кобзар» в м. Черкаси.
Варто нагадати про виставку-презентацію, яка вже рекомендувалась нами — «Кобзар» із моєї домашньої бібліотеки», яку організовують діти разом з дорослими. Крім різноманітних видань на виставці можна представити висловлювання видатних людей про цю книгу, інформацію про видання, переклади, а також таке звернення до читачів: «Юний друже! Візьми участь в організації книжкової виставки «Кобзар» із моєї домашньої бібліотеки». Якщо ця книга стоїть поряд з твоїми улюбленими книжками вдома, принеси її на певний час до бібліотеки і презентуй на виставці. Поділись своїми враженнями про «Кобзаря», розкажи про те, яке місце займає він у твоєму житті, прочитай товаришам свої улюблені поезії, розкажи про свій улюблений твір і продекламуй улюблений твір твоєї сім’ї».
Діти мають знати, що Шевченко у своєму «Кобзарі» надає таку науку, яку ми повинні все своє життя добре пам’ятати. Скажімо, він десятки разів закликає всіх нас шанувати батька-матір. Матір поет ставить найвище як основу родини, на найвищий п’єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. «Не було в літературі всесвітній поета, котрий би так витривало, так гаряче промовляв в обороні жінок, в обороні їх права на повне, чисте, людське життя», — писав І. Франко. Не можна уявити День матері без звернення до шевченкового: «Нічого кращого немає, як тая мати молодая, з своїм дитяточком малим».
Знайомство найменших читачів з Т. Шевченком радимо розпочинати з екскурсій до бібліотеки разом з батьками: «Іду з дитинства до Тараса», «Маленьким про Великого Тараса», де презентуємо його твори, матеріали про нього для цієї вікової категорії. Прониклива розповідь бібліотекаря допоможе дітям, їхнім батькам серцем відчути особистість Шевченка. А вже далі діти, відвідуючи бібліотеку, дізнаються багато про дитинство малого Тараса, його мрії, заняття, як він створив перший «Буквар». Біля книжкової виставки «У неволі без забав, ріс малий хлопчина, славним він поетом став, Сонцем України» будемо проводити поетичні п’ятихвилинки, вернісажі. Батькам у рамках програми для найменших «Починаймо рідне слово зі сторінки «Кобзаря» ми пропонуємо проводити голосні читання у родинному колі, розпочати які можна з поезій Т.Шевченка, краса яких особливо відчутна: «Зоре моя вечірняя», «Тече вода з-під явора», «Діти», «Щаслива родина», «Дід і онука», «Вітер в гаї», «Встала весна», «Садок вишневий коло хати». Останній вірш заслуговує на особливу увагу. Ця поезія — одна з найсонячніших струн шевченкової кобзи. Це шедевр світової пейзажної лірики, читання вголос якого допоможе побачити, уявити все те, що так просто і геніально описав автор. А «побачити» дітям і нам допоможе М. Лисенко, якщо прослухаємо разом запис його пісні у виконанні Є. Чавдар.
Залучаючи маленьких дітей до книги, читання ми привертаємо їхню увагу до особистості поета, письменника, художника, пропонуючи прочитати книжки таких авторів, як С. Васильченко «В бур’янах», повісті, яка й досі лишається неперевершеним психологічним портретом Шевченка-дитини, підлітка, О. Іваненко «Про Великого Тараса», О. Пчілки «Перекази про поета», В. Сухомлинського «На Тарасовій могилі», В. Скомаровського «Тарасові птиці», Л. Храпливої «Тарас Шевченко», К. Гриневичевої «Калинова хатинка Т.Г. Шевченка».
Творчості Великого Кобзаря слід присвятити дні відкритих дверей «Нас єднає шевченкове слово», виставки книжкової графіки «Я малюю за творами Т.Г. Шевченка», шевченкові читання, заочні подорожі залами музеїв Т.Г. Шевченка, зустрічі з письменниками-лауреатами Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка, літературні читання «Гуманізм Шевченка і наша сучасність», вечори поезії «Величне слово Кобзаря», «Шевченко і народна творчість», цикли літературних годин для старших читачів «Шевченко і Короленко», «Шевченко і Лермонтов», «Шевченко і Щепкін», читацько-глядацьку конференцію «Шевченко і його герої на екрані».Комплексний характер впливу носять вікторини, конкурси — форми, які бібліотеки стали частіше застосовувати, використовуючи досвід засобів масової інформації, перш за все телебачення. Але наголошуємо, жоден із заходів не можна уявити без читання поезій Шевченка вголос, без прослуховування музичних творів на вірші Шевченка у виконанні майстрів співу на завершення заходів акції «Співаємо разом».
З метою сприяння розвитку творчих здібностей дітей з раннього віку їх слід залучати до участі в конкурсах на кращого читця-декламатора поезій Т.Г. Шевченка та написання власних творів обдарованими дітьми. Шевченківський турнір, конкурс ерудитів за творчістю митця «Учітеся, брати мої, думайте, читайте», з історії пам’ятників Т.Г. Шевченку «У бронзі, граніті, пам’яті народній», адже як ми вже говорили, йому споруджено їх більш як 450. Активними поширювачами творчості поета повинні стати члени літературних гуртків, лідери читання.
Відомо, що елемент художності примушує слухача бути не пасивною фігурою, а активним учасником дії, заходу. З цією метою організаторам масових заходів слід прагнути до синтезу елементів усної пропаганди та наочності: наприклад, літературний календар, виставка екслібрису, діапозитиви, ілюстрації, слайди, показ яких доцільно супроводжувати бесідою, оглядами, читацькою конференцією. У літературних вечорах слід поєднувати виступ шевченкознавця, тематичний концерт, інсценізацію творів Шевченка, літературно-музичну композицію.
Театралізована літературно-музична композиція «Слово про Кобзаря» дозволить об’єднати всі творчі сили художньої самодіяльності, особливо в сільській місцевості, мобілізувати учасників на здійснення цікавого і важливого вечора-концерту, об’єднаного єдиним принципом — логічним монтуванням, з тим, щоб вийшов повний самостійний твір з чіткою провідною темою та ідеєю. У літературну композицію можна включити вірші, прозу, уривки з газетних та журнальних матеріалів. За своєю сценічною архітектонікою і характером матеріалів «Слово про Кобзаря» — це своєрідний зразок «художньої проповіді» про життя і творчість Шевченка, метою якої є художніми засобами показати безсмертний образ, велич народного поета, його літературний геній, мудрість, стійкість і пристрасть борця за свободу. До 200-ліття від дня народження українського генія для учнів старших класів шкіл нового типу, а також членів територіальних відділень Малої Академії наук України і за їхньою участю радимо провести шевченківську Інтернет-конференцію на тему «Тарас Шевченко: постать, творчість, ідіолект». Метою її має стати удосконалення вміння формувати інтерпретації інформації, навички науково-дослідницького пошуку, розвиток образно-художнього мислення, а також зв’язного усного та писемного мовлення, з елементами on-line, використання Інтернет як засобу пошуку потрібної інформації про Шевченка в поєднанні з інформацією на традиційних носіях, зокрема книжковою виставкою. На конференцію слід запросити відомого українського письменника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Тексти виступів, повідомлень можна репрезентувати на сайті, а також надрукувати у збірнику наукових праць учнів. Під час конференції добре розгорнути дискусію. Орієнтовні питання: «Чи є Тарас Шевченко у вашому серці та в долі вашої родини?», «Які постаті формують сучасну етносвідомість українців світу?», «Чи актуальна, на вашу думку, поезія Т. Шевченка в наш час?», «Які теми, образи з творів Т. Шевченка є для вас особливо значущими?», «Чи є в вашій родині спогади, пов’язані з ім’ям і творчістю геніального українця?».
Особливістю одягу учасників і гостей свята буде наявність в ньому етнічних елементів («етностиль»), а основним PR-документом у взаємодії зі ЗМІ — прес-реліз, який поширимо також серед інших шкіл та освітніх осередків.
Глибше зрозуміти, якою сильною і непереможною може бути людина, що виростає з народу, живе з ним, вірою служить йому, зв’язана з ним всіма своїми думами, помислами, дасть глибоке знання дітьми історії життя поета. «Життя Шевченка — подвиг. Чого навчає мене Шевченко своїм життям?» — саме такою може бути тема всеукраїнського твору, а потім і видання збірки дитячих творів за цією темою спільно зі школою.
Вміло використовуючи творчість Шевченка бібліотекар перетворить розповідь про біографію поета на захоплюючу подорож по шевченківських місцях, адже як писав сам Тарас Григорович у своїй «Автобіографії»: «Історія мого життя є частиною історії моєї Батьківщини». І головне, щоб у бібліотеці діти познайомилися з такими гранями життя поета, які майже не вивчаються в школі. Зокрема, пройдемо разом з Шевченком «курними, збитими шляхами» України, яку він сходив вздовж і поперек, у краєзнавчій подорожі «Земля, яку сходив Тарас» за маршрутами: «Подорож у шевченківський край», «Шевченко на Волині», «Ходив Кобзар по Києву», «І на Хортиці, і скрізь був». Для здійснення останньої подорожі стане у пригоді книга-дослідження про Шевченка на Запоріжжі Петра Ребра, де він уважно простежив родовід поета, його козацьке коріння, запорізькі, хортицькі мотиви в творчості. «Славні предки Кобзаря» — буде цікавою, новою темою подорожі в історію довгого роду українського генія, коріння якого сягає в XVII ст., з якої діти дізнаються, що обидва його діди мають козацьке коріння, а прадід поета і на Січі Запорізькій був, і учасником Коліївщини і прославився на Закарпатті як побратим легендарного Олекси Довбуша.
Заочні екскурсії цікаві тим, що діти не лише вивчають життя і творчість Шевченка в Україні, а й готують детальний маршрут екскурсії пам’ятними місцями та її текстовий зміст. А бібліотекар складає індивідуальні списки літератури на допомогу екскурсоводу. Діти самі є учасниками і поширювачами цієї інформації серед ровесників. А як нагорода учасникам — добре було б цей захід завершити екскурсією шевченківськими місцями краю.
Варто активізувати використання дітьми і фольклорної шевченкіани, до якої сьогодні звертаються дуже мало. Тим часом народні легенди, перекази, прислів’я про Великого Кобзаря вельми вдячний матеріал, що збагатить «Шевченківські уроки». Прислів’я та приказки про поета стислі, у той же час глибокі своєю влучністю, а ще більше — своїм підтекстом. Маємо на увазі хоча б оці прислів’я: «Щоб народу служити — треба так, як Шевченко на світі жити», «Шевченко народ захищав, а про себе забував», які можуть стати темою заходів.
У кожному селі й місті, де бував поет, свято зберігаються перекази про зустрічі з ним, пісні та легенди. У цих населених пунктах мають бути широко відомі шевченківські місця всім: виставки, презентації, спогади познайомлять з діяльністю Т. Шевченка в певному районі, місті, чи селі, дадуть можливість показати нерозривні зв’язки творчості Кобзаря з духовним життям цього краю, зокрема на теми: «Великий Кобзар в пам’яті народній», «Ім’я Шевченка на мапі України». Важливо зацікавити, долучити, закликати дітей до збирання легенд, переказів, цінної народної спадщини, і створити «Літопис Шани і Любові» спочатку в краї, а потім — всеукраїнський. Тим більше, що виявлення і збирання матеріалів і документів, пов’язаних з життям і творчістю Шевченка, та увічненням його пам’яті в Україні постійно триває. І тут важливо все: і нововиявлені оригінальні літературні та малярські роботи, рукописи його творів, марки, пам’ятні значки, екслібриси. Все це має знайти гідне місце в шевченківських світлицях і просто на виставках в бібліотеках. Особливо активну участь у цій патріотичній справі могли б взяти читачі — члени краєзнавчих гуртків, клубів, МАН.
Крилатість мови Шевченка — безсумнівна ознака його непересічного розуму. Вона неперевершена ні за кількістю фраз (понад 250), ні за змістом, ні за сучасністю. Це перли на дні моря Шевченка. Пірнаємо за ними і збагачуємо дітей їх премудрістю, опрацьовуючи і висвітлюючи для них всіма формами тему «Крилате слово Кобзаря». Використання афоризмів допоможе більш ефективно використати творчі надбання Т.Г. Шевченка в навчанні та повсякденній діяльності, оскільки про нерозв’язані вузли української історії, про мораль народу і про людське серце, навіть про мальовничий український пейзаж Шевченку дано дар не просто розповісти, живописно змалювати, а пронизати читача словом, як променем.
Слід детальніше розглянути і донести до дітей тему, що в підручниках обійдена мовчанням — вклад Т.Г. Шевченка в розвиток мистецтва, зокрема музики на його твори і музичний вплив митця на розвиток української і слов’янської музики — одну з найпрекрасніших сторінок української культури. Адже одним з витворів шевченкового генія є — пісня. Нев’янучі квіти чарівних мелодій української музики зросли, зростають і будуть зростати на плодючому ґрунті поем і віршів Шевченка, адже, на думку багатьох фахівців, він належить до числа наймелодійніших поетів світу. Доказом цього є те, що як ми вже говорили, на тексти і мотиви «Кобзаря» 120 композиторів створили біля 500 хорових, сольних, оперних, хореографічних та ін. творів, а весь «Кобзар» нараховує 227 назв. Тому є всі підстави стверджувати, що майже всі поетичні твори Шевченка дістали друге музичне життя. Піонерами цієї справи були М. Лисенко, П. Чайковський, М. Мусоргський, С. Рахманінов, К. Стеценко, М. Аркас, П. Ніжинський, Я. Степовий та й сам найвправніший творець та володар тих пісень — народ. Слід показувати не лише кількість музичних творів на тексти, а той діапазон граней душі і серця, який вони тривожать: історію та її героїку, побут народу, кохання, сум і веселощі, трагічне і смішне — все це є в шевченкових піснях. Окрім того діти мають знати, що Тарас Григорович сам захоплювався співом, був талановитим виконавцем пісень, мав прекрасний баритон, і не міг жити, щоб не співати. Любив співати народні пісні, слухати кобзарів. Цикл заходів «Дивної краси пісні, слава України» (П. Чайковський) та зустрічі з сучасними кобзарями «Сріблястий кобзи передзвін», «Бандуристе, орле сизий» за участю сучасних кобзарів братів Литвинів, Нечепи, Стаха та їх побратимів, які продовжують славетні традиції минулих століть і сьогодні живлять музичне мистецтво в Україні, будуть окрасою кожного заходу.
Але помилково думати, що у музиці Шевченко цікавився лише народною піснею. Перебуваючи впродовж 13 років у Петербурзі, він познайомився із західноєвропейською, російською музикою, особливо оперною. Був особисто знайомий з такими великими композиторами, як Даргомижський, Мусоргський, Гулак-Артемовський, знав музику Россіні, Вебера.

До змісту Наступна