Луганщина: література для дітей та юнацтва
26 лютого 2013, 14:50   Автор: Віталіна Володимирівна Кизилова

В. Голобородько. "Віршів повна рукавичка". ОбкладинкаХудожня література для дітей та юнацтва в сучасному соціокультурному просторі України з кожним днем все активніше заявляє про себе як така, що має не лише доволі солідний багаж класики, а й потужний потенціал сучасних авторів, які здобули свою популярність серед юних читачів. Іван Андрусяк, Леся Воронина, Зірка Мензатюк, Володимир Рутківський, Ксенія Ковальська… – далеко не повний перелік авторів, які може назвати сучасний учень початкової та середньої ланки навчання як таких, чиї тексти читаються не тому, що треба, а тому, що це хочеться робити ще і ще раз.

На превеликий жаль, до «рейтингу популярності» дитячих авторів вихідці з Луганської області потрапляли нечасто. Тим ціннішим для співвітчизників є ті зернятка художньої творчості, що проросли життєдайними пагонами в їх серцях. Збірки поезій Івана Світличного «Як гусак говорив : «Так – так – так», «Побрехеньки для Яремки», Івана Низового «Сорок сорок: Читанка для малечі», прозові твори Ярослава Кремінського «Дика качка», «Ятір», Миколи Ночовного «Дика ягода», «Нехай цвіте червона рута» розраховані на юних читачів і сповнені незнищенним змістом загальнолюдських понять гуманності й доброти, людяності й щирості, любові до всього живого.

Як про «об’єктивно одного із найкращих європейських поетів другої половини ХХ – початку ХХI століття» (http://culture.unian.net/ukr/detail/190891) сьогодні говорять про нашого земляка Василя Голобородька. Справжнім відкриттям не лише для сучасної дитини, а й дорослої  людини стала дебютна збірка його поезій для дітей «Віршів повна рукавичка» (видавництво «Грані – Т», 2010), що у 2011 році стала переможцем міжнародного конкурсу дитячої літератури Міжнародної Молодіжної Бібліотеки (Німеччина). Її внесення до каталогу «White Ravens», який вважається ключовим орієнтиром у світі дитячої та підліткової літератури, стало подією не лише для автора й нашого міста, а й усього культурного простору України. Головний редактор видавництва Олена Мовчан зазначає: «Голобородькова книжка справді дуже незвична. Це верлібри, надзвичайно образні, парадоксальні, часом дуже химерні. Кажуть, що потрібна спеціальна підготовка для того, щоб сприймати таку поезію, – але насправді треба бути просто дитиною, себто сприймати вірш як світ – неупереджено, відкрито…» (там само).

Після дощу

– Де подівся дощ,
Як він перестав іти?
– Дощ пірнув у річку.

Цвіркунові скрипочки

Цвіркуни,
Іще й вечір не настане,
Вже виграють на скрипочках.
І вдень ми не помічаємо
Тих скрипок –
Цвіркуни ховають їх
У трав’яні футляри.

Дружимо з деревцем

Проходив повз деревце,
Відхилив гілку рукою,
Потім відпустив –
Гілка як песик,
Лизнула зеленим язиком
У щоку.

Надзвичайно лаконічні, поезії, що увійшли до збірки, – океан дитячої душі – незбагненної, неосяжної, часто не зрозумілої дорослим, але такої «своєї» для автора, який поетичними рядками ніби вперше відкриває для читача такий буденний, але такий незвичайний і неповторний світ, змушує зупинитись і відчути його, доторкнутись до нього й пірнути в казку.

Щойно закінчився ще один рік літературного життя України. Для Луганщини 2012-й, на жаль, не став надто родючим на твори для дітей та юнацтва: талановиті тексти – справа не кожного дня. Щось лишилося поки що в письменницьких задумах, щось у рукописному варіанті, щось у видавництвах чекає своєї черги… З масиву вже виданої продукції до пересічного читача здебільшого дійде те, що видається авторитетними дитячими видавництвами («Грані-Т», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева» тощо). На жаль, у Луганську таких немає, й випуск художньої літератури для дітей – справа того ж таки автора. От і книга, про яку мова піде нижче, побачила світ у Луганському видавництві «Максим» завдяки небайдужим людям, котрі підтримали відому в нашому регіоні письменницю.

С. Тишкина. "Миражи на дорогах + Детские шалости". ОбложкаПовість російськомовна: «Миражи на дорогах + Детские шалости». Її автор – член Міжрегіональної спілки письменників України, член Міжнародної спілки письменників «Новый современник» Світлана Тишкіна. Як зазначає у передмові автор книги, вона для сімейного читання. І доросла людина, і дитина знайдуть у ній багато цікавого й потрібного, оскільки письменниця порушує важливі й актуальні проблеми сучасних батьків і дітей, їх співжиття, порозуміння тощо.

Повість складається з низки новелістичних замальовок, що об’єднані спільними героями. Типова родина – батько, матір і двоє дітей Оленка і Вадим живуть у Луганську, тут же працюють і навчаються, тут відпочивають і спілкуються з друзями. Здавалося б, звичайне життя, яке проживаємо ми всі день за днем. Але поруч з нами його проживають й інші люди, повз яких ми проходимо кожного дня й часто не помічаємо ні чужих проблем, ні чужих радощів, ні чужих емоцій… Типове урбанізоване середовище, в якому з калейдоскопічною швидкістю змінюються дні, тижні, пори року й навіть роки. Воно затягує нас у свій хронотоп, у віртуальні світи Інтернету з такими ж віртуальними друзями, віртуальними коханими, з віртуальними братами меншими, які мешкають в іграх мобільних телефонів і планшетів, з чудовою альпійською природою на заставці монітора комп’ютера.

Родина, про яку розповідає Світлана Тишкіна, – щасливий виняток з правил. Тому доля дівчинки Насті, яка лишилася сиротою, не стала для них байдужою. Діти, яким пощастило жити в атмосфері любові, самі спроможні подарувати це почуття своїй новій подрузі, підтримати її в скрутну хвилину, умовити батьків відшукати родичів Насті й порозумітися між собою. Справжньою подією в житті дітей стало знайомство з дідом Порфиром, ветераном Великої вітчизняної війни. Немов зачаровані, слухали вони його розповіді про ті страшні роки, відвідали разом з ним землянку в лісі, яка збереглася стараннями ветерана з тих пір, а головне – відчули атмосферу тих гарячих подій, які все ж не дали зачерствіти душам воїнів.

Діти з батьками – часті гості на берегах Дінця. Тут вони насолоджуються красою природи, радіють сонцю й зорям, дивуються комахам і птахам, спостерігають за рибою й захоплюються черепахою, збирають гриби й суниці, а головне – спілкуються один з одним. І такі години в їх житті надзвичайно важливі: вони сприяють гармонії в їх стосунках, наповнюють душі любов’ю й турботою, заряджають позитивною енергією й оптимізмом.

Повість Світлани Тишкіної – справжня скарбниця краєзнавчого матеріалу Луганщини. Розповіді про флору й фауну нашого регіону, кліматичні умови сходу України надзвичайно яскраві й мальовничі. Можливо, прочитавши її сторінки, у читача виникне бажання доторкнутися до краси рідної землі, відвідати дивовижні куточки рідного краю, насолодитися різнобарв’ям і пахощами духмяних степових трав, відкрити для себе неповторний колорит малої батьківщини.

Вочевидь, книга письменниці Світлани Тишкіної для дітей не поодиноке явище в літературному житті Луганщини 2012 року. На жаль, поки що хибує об’єктивної повної інформації про все те, що з’явилося  в нашому краї в останній час. Сподіваємося, що читачі ще зможуть прочитати не одну цікаву книгу своїх співвітчизників, збагатитися духовно й, можливо, пізнати себе серед героїв їх творів.

Кизилова В.В.,
доцент кафедри філологічних дисциплін
Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка


Коментарі до статті

Тетяна Щербаченко


Ет, Віталіно Володимирівно, хотілося б бачити тут своє прізвище))): Тетяна Щербаченко (Каплунова), народилася в Луганській області. Автор книжок для дітей. Загальний наклад видань - 49 000 примірників. Був класик правий: нема пророка у своїй вітчизні)))))))
Віталіна Кизилова


Пані Тетяно! те що Ви - дитяча письменниця, я добре знаю і знайома з вашою творчістю. А от те, що Ви з Луганської області до сьогодні мені не було відомо. У наступному році врахуємо це обов"язково, тим паче, що вже можете похвалитися новою книжечкою для дітей!!!
Напевне, я не лише про Вас не згадала, бо, на жаль, не маю повної інформації. Якщо можете доповнити огляд - буду дуже рада!!!