Видання для дітей – виготовлена поліграфічним чи іншим способом видавнича продукція, адресована дітям, яку скомпоновано з урахуванням специфіки сприйняття контенту дітьми певного віку, а зміст і форма її втілення передбачає дидактичну мету.

Історично склалося, що в світі, Україна в цьому питанні не є винятком, з усіх видань для дітей найпершими почали видавати книги, згодом – журнали, а невдовзі вже й газети. Тому початок випуску різних видів видань для дітей на теренах України припадає на різний час. Зокрема перші книжки для дітей почали видавати в Україні в середині ХІХ ст., тоді як масове видання дитячих книжок (не лише навчального, а й розвивально-пізнавального характеру) зафіксовано вже в останній четверті ХІХ ст. Приблизно в цей же час починають масово видавати журнали для дітей. Натомість видання першої газети для дітей на українських теренах відбулося вже в Радянській Україні на початку 20-х рр. ХХ ст.

Доволі довго три основні види видань (книги, журнали, газети) становили весь асортимент видань для дітей на теренах України. Ближче до середини ХХ ст. розгорнулося масове видавництво плакатів для дітей.

Видання для дітей оригінальних форм і конструкцій з’явилися в Україні вже за часів Незалежності. Спочатку це були переважно передруки з іноземних видань, а трохи згодом виникли вже власні українські проєкти та інформаційні продукти. Немережеві електронні видання, тобто компакт-диски, стрімко заполонили видавничий ринок на початку 2000-х років, однак дуже швидко вийшли з ужитку як видавничий продукт, на відміну від мережевих електронних видань віддаленого доступу, які нині все більше і більше поширюються серед інформаційного асортименту для дітей.

За даними державного архіву сучасного друку – Книжкової палати України – у 2023 р. для дітей та юнацтва в Україні випущено 1 736 назв книг, 28 назв журналів для дітей, а також 7 назв газет для дітей та 1 назва для молоді.

Станом на середину 2024 р. в Україні немає офіційного визначення терміну «Видання для дітей», погляди фахівців на його трактування різняться. Також немає методичної чіткості щодо взаємозв’язків і розмежувань таких понять як «Видання для дітей», «видання дитяче», «видання для дитячого читання» та «література для дітей». Не зважаючи на відсутність термінологічної єдності з цього приводу, всі видання для дітей в Україні потрапляють до поля зору українських науковців, бібліотекарів, методистів, педагогів, літераторів, художників та більшості причетних і небайдужих до такого важливого освітньо-виховного явища як дитяче читання. Ключовою передумовою для розвитку в Україні дитячого читання є видавничий асортимент для дітей. Видання для дітей становлять основу фондів бібліотек для дітей, а також значний масив фондів публічних бібліотек.

Видання для дітей може бути виготовлено на паперових та / або непаперових (пластикових, текстильних тощо) матеріальних носіях у плоскодрукованій, аудіо-, відео- чи мультимедійній, 3D-об’ємній, тактильній (вишитій, рельєфно-крапковій (шрифт Брайля)) формах із врахуванням комплексу психолого-педагогічних, пізнавальних, морально-етичних і санітарно-гігієнічних вимог. Загальні технічні вимоги до шрифтового оформлення та поліграфічного виконання книжкових, журнальних, газетних й аркушевих видань встановлює стандарт організації України – СОУ 18.1-02477019-11:2014 «Поліграфія. Видання для дітей. Загальні технічні вимоги». Проте цей стандарт не встановлює вимоги до художньо-технічних прийомів оформлення видань для дітей, які обирає видавець залежно від змісту видання. Шрифтове оформлення та поліграфічне виконання видань для дітей має задовольняти вимоги СОУ 18.1-02477019-11 до видання для читачів відповідної категорії.

Загалом величезний асортимент різних видів видань для дітей передбачає самостійне їх прочитання дітьми, які вже вміють читати, або ознайомлення з ним за допомогою дорослих. Окрім того у виданнях для дітей опубліковано багато літературних творів, які первинно не входили до кола дитячого читання. Така тенденція остаточно закріпилася у ІІ пол. ХХ ст., відколи до шкільної програми почали залучати все більше і більше творів первинно написаних для дорослих читачів. Таким чином на сьогодні в світі існує певний масив літературних творів для дорослих, з яким діти знайомляться у межах шкільної програми, але зазвичай у спрощеному варіанті адаптованому під відповідну вікову дитячу категорію.

Досі існує величезна проблема фахового розуміння та практичного застосування наявної офіційної термінології щодо видів видань для дітей, оскільки чинне законодавство України вичерпно не охоплює всіх визначень щодо них. Зокрема, серед чинних нормативних документів України (станом на 01.06.2024) немає офіційного визначення терміну «Видання для дітей». У ДСТУ 3017:2015 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» прописано лише визначення «книжка-іграшка» (ДСТУ 3017, п. 4.4.5): «видання особливої оригінальної конструктивної форми, призначене для розумового та естетичного розвитку дітей». У примітці до пункту 4.4.5 зазначено, що «книжками-іграшками є книжка-ширмочка, книжка-вертушка, книжка з ігровим задумом, книжка-панорама, книжка-витівка, книжка-фігура».

Загалом дія ДСТУ 3017 поширюється на видавничу продукцію й установлює класифікаційні ознаки розподілу видань на види за різними критеріями. Серед загального масиву видань видання для дітей, передусім, виокремлюють за читацькою адресою «для дітей та юнацтва». У пункті 4 «Класифікація видань для дітей» нормативних документів ДСанПіН 5.5.6-138–2007 «Державні санітарні норми і правила. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей», СОУ 18.1-02477019-11:2014 «Видання для дітей. Загальні технічні вимоги» та ГСТУ 29.6–2002 «Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги» видання для дітей залежно від вікової категорії читачів поділяють на 4 групи:

• І група – видання для дітей віком до 5 років включно;
• ІІ група – видання для дітей віком від 6 до 10 років включно (учні початкових класів);
• ІІІ група – видання для дітей віком від 11 до 14 років включно (учні V–VIII класів);
• ІV група – видання для дітей віком від 15 до 18 років включно (учні ІХ–ХІІ класів).

Подібну вікову класифікацію для позначення адресності видань застосовують у сучасних бібліотеках для дітей:

• для дошкільнят – шифр «Д»;
• для дітей молодшого шкільного віку – шифр «М»;
• для дітей середнього шкільного віку – шифр «С»;
• для дітей старшого шкільного віку – шифр «Ст».

Згідно з правилами розподілу видань на види, визначеними ДСТУ 3017, видання для дітей можна класифікувати за такими критеріями:

• знакова природа інформації: текстові видання (п. 4.1.1), нотні видання (п. 4.1.2), картографічні видання (п. 4.1.3) (атласи (п. 4.1.3.1), карти, мапи (п. 4.1.3.2)), образотворчі видання (п. 4.1.4) (альбоми (п. 4.1.4.1), образотворчі картки (п. 4.1.4.2), образотворчі плакати (п. 4.1.4.3), наочні посібники (п. 4.1.4.6)), видання брайлівським шрифтом (п. 4.1.5).
• спосіб виготовлення: друковані видання (п. 4.2.1), електронні видання (п. 4.2.2);
• періодичність: неперіодичні видання (п. 4.3.1), серіальні видання (п. 4.3.2) (періодичні видання (п. 4.3.2.1));
• матеріальна конструкція: блочні/кодексні видання (п. 4.4.1) (книжкові видання (п. 4.4.1.1) (книги-перекрутки (п. 4.4.1.1.1))), журнальні видання (п. 4.4.1.2) (журнали-перекрутки (п. 4.4.1.2.1)), аркушеві видання (п. 4.4.2) (плакати (п. 4.4.2.1), буклети (п. 4.4.2.2), газетні видання (п. 4.4.2.3), карткові видання (п. 4.4.2.4)), комплектні видання (п. 4.4.3), комбіновані видання (п. 4.4.4), книжки-іграшки (п. 4.4.5);
• мовна ознака: оригінальні видання (п. 4.6.1), перекладні видання (п. 4.6.2), одномовні видання (п. 4.6.3), багатомовні видання (п. 4.6.4), видання з паралельним текстом (п. 4.6.5), паралельні видання (п. 4.6.6);
• цільове призначення: науково-популярні видання (п. 4.8.4), популярні видання (п. 4.8.5), навчальні видання (п. 4.8.7), літературно-художні видання (п. 4.8.8), релігійні видання (п. 4.8.9), довідкові видання (п. 4.8.10), видання для дозвілля (п. 4.8.11);
• структура неперіодичних видань: однотомні видання (п. 4.10.1), багатотомні видання (п. 4.10.2), серійні видання (п. 4.10.4), додатки (п. 4.10.5);
• повторність випуску неперіодичних видань: перші видання (п. 4.11.1), повторні видання (п. 4.11.2) (перевидання (п. 4.11.2.1) (видання без змін, стереотипні видання (п. 4.11.2.1.1), доповнені видання (п. 4.11.2.1.2), перероблені видання (п. 4.11.2.1.3), виправлені видання (п. 4.11.2.4)), передруки (п. 4.11.2.2)), нові видання (п. 4.11.3);
• обсяг неперіодичних видань: книги (п. 4.12.1), брошури (п. 4.12.2), листівки чи аркушівки (п. 4.12.3);
• види періодичних і продовжуваних видань: газети (п. 4.14.1), журнали (п. 4.14.2), календарі (п. 4.14.4).

У ДСТУ 3017 у пункті 4.2 «Види видань за способом виготовлення» визначено, що видання бувають друковані (традиційні текстові паперові видання) й електронні (новітні онлайн та офлайн видання). Наведений вище перелік варіантів розподілу видань для дітей за різними ознаками стосується переважно друкованих видань і лише деякі з них прийнятні для електронних видань. Друковані видання у бібліотечній сфері ще можуть мати іншу назву – плоскодруковані видання, оскільки існує протилежна форма випуску видань – рельєфно-крапкова, більш відома як шрифт Брайля.

Водночас у категорії електронних видань для дітей за технологією використання їх можна поділити на локальне електронне видання, мережеве електронне видання та електронне видання комбінованого використання.

Усі видання для дітей, відповідно до чинного законодавства (закон України «Про обов’язковий примірник документів»), підлягають державній реєстрації (обліку) та науковій систематизації. За даними Книжкової палати України у нашій державі, незважаючи на відсутність в Україні офіційної дефініції терміну «Видання для дітей», випускається чимало видань для дітей.

Окрім найбільшого традиційного масиву друкованих текстових неперіодичних книжкових видань – дитячих книг (книжок), щороку видається багато оригінальних новітніх видань для дітей. Зокрема сучасні видавці прагнуть привнести оригінальність у сталі види видань за матеріальною конструкцією – книжкові та журнальні видання. Найчастіше такі видання містять рухомі елементи матеріальних конструкцій.

У друкованому блочному / кодексному (книжковому) неперіодичному виданні для дошкільнят на кожному розвороті вмонтовано рухомі елементи

До нетрадиційного масиву видання для дітей ще належать самостійні електронні видання й електронні аналоги друкованих видань. На початку 2000-х рр. вони були представлені переважно локальними електронними ресурсами у форматі різноманітних компакт-дисків з аудіо- чи відеозаписами. Трохи згодом цей масив розширився за рахунок мультимедійної продукції. Проте за чисельністю усі дитячі електронні видання все ще становили найменшу кількість у порівнянні з кількісними показниками інших видів видання для дітей.

Електронне аудіовидання дозвілевого цільового призначення (радіовистава)

Електронне відеовидання довідкового цільового призначення (атлас для школярів)

Електронне мультимедійне видання навчального цільового призначення (мультимедійна навчальна програма)

Наразі електронні офлайн-ресурси (локальні електронні видання) для дітей майже зникли з видавничого сегменту, а їхнє місце чільно посіли електронні онлайн-ресурси віддаленого доступу; хоча іноді ще трапляються електронні видання комбінованого використання – видання як для локального, так і мережевого характеру.

Протягом останнього десятиліття в Україні чітко простежується дещо інша видавнича тенденція: для дітей все частіше випускають не окремі текстові чи електронні видання, а з додаванням до основного видання для дітей різних цікавинок (CD, іграшок, наліпок, мотузочок тощо), внаслідок чого мало не всі такі дитячі видання за матеріальною конструкцією можна вважати комбінованими виданнями.

Друковане блочне / кодексне образотворче неперіодичне видання з наліпками

Поєднання різноманітної комбінованості властиве для більшості друкованих видання для дітей. Так, видання для дітей різних видів знакової інформації (текстові, нотні, картографічні, образотворчі видання та видання брайлівським шрифтом) мають поліпредметність щодо їх цільового призначення.

Друковане блочне / кодексне нотне неперіодичне видання крім первинного навчального цільового призначення ще має ознаки видання для дозвілля (завдання: домалювати, з’єднати, розфарбувати тощо)

Друковане комплектне образотворче неперіодичне видання має ознаки довідкового та навчального цільових призначень видання (комплект з 24 двосторонніх карток містить ілюстрації й текстові матеріали з граматичними завданнями для їх опрацювання)

Прикладом вдалого комплексного поєднання плоскодрукованого (друкований збільшений кегль шрифту), тактильного (крапко-рельєфного, інша назва шрифту Брайля), аудіо (mp3, DAISY) та відео форматів є видавнича продукція Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії». У 2021 р. ця організація за підтримки Українського культурного фонду випустила серію із семи ілюстрованих інклюзивних навчально-пізнавальних видань «Маленький Круасан у великому місті» й семи розвивальних анімаційних фільмів із застосуванням пластилінової анімації та дублюванням жестовою мовою, мета яких полягала в толерантному висвітленні інвалідності різної нозології.

Комбіноване [тактильно-плоскодруковане] блочне / кодексне (книжкове) текстово-брайлівське неперіодичне серійне видання з аудіо- та відео- додатками

Іншим різновидом комплексності можна вважати паралельність випуску двома способами виготовлення: друкованим та електронним. Найчастіше це простежується у періодичних виданнях. Наприклад, журнал «Джміль» (Дослідження, Живопис, Музика і Література) пропонує дітям ознайомлення зі своїми матеріалами як у друкованому форматі, так і в електронному – електронні додатки до публікацій журналу. По суті таке комбінування пропонує читачам не лише значну паралельність текстів друкованого та електронного форматів видання, а й суттєво доповнює одне одного. У кожного з форматів є власні окремі рубрики: 31 рубрика друкованого видання та 4 рубрики онлайн.

Друковане текстове періодичне журнальне видання з посиланням на онлайн доступ до електронних додатків на сайті редакції видання для дітей

Для неперіодичних видань для дітей паралельність більш притаманна за мовною ознакою, а не за способом виготовлення, хоча ще донедавна було чимало дитячих газет і журналів, які видавалися окремими паралельними випусками українською та російською мовами. Наразі означена тенденція переважає в україно-англійському видавничому сегменті видань для дітей (випуск перекладних видань для дітей за ліцензіями таких всесвітньо відомих брендів як: Disney, DreamWorks, Harsbro, Mattel, Pixar та ін. На теренах України таку продукцію видає компанія-представниця міжнародного концерну «Егмонт Інтернешнл Холдинг» – ТОВ «Егмонт-Україна».

[Брендове] друковане образотворче неперіодичне перекладне видання – розмальовка з наліпками

Зазвичай левова частка паралельних, перекладних чи багатомовних видань виходить у межах тематичних серій, приміром: «Час із книгою», «Читаємо англійською та українською», «Щенячий патруль = Paw patrol», «Activities +» тощо. Зокрема серія, в якій видано видання для дітей за сюжетами мультиплікаційних чи художніх фільмів має назву «Книжки-розвивайки».

Друковані текстові неперіодичні серійні книжкові видання за мотивами мультиплікаційного та художнього фільмів

Зрідка видання для дітей випускають в межах двох серій одразу. Так, видавництво «Книголав» на початку 20-х рр. ХХІ ст. видало низку книжок у межах основної серії «Дитяча полиця» та деякі з них у ще одній із додаткових серій: «80 запитань та відповідей», «Дино-малята», «Добрі дорослішання», «Маленькі дослідники», «Паперовий світ» або «I love English. Моя перша бібліотечка англійською».

Трапляється, що серійність видань визначається їхніми розмірами або паралельністю мов. Приміром, видавничий дім «Розумна дитина» протягом 10-х рр. ХХІ ст. випускав великі розвивальні енциклопедії об’єднані в умовні серії «Займатика для розумної дитини», «Корисна книга розумної дитини», «Перша книга розумної дитини» та «Улюблена книга розумної дитини». Зокрема, видання «Перша книга розумної дитини» (спочатку видано українською мовою у 2007 р.) було надруковано в 2011 р. англійською, німецькою, російською мовами та мовою іврит. Решта паралельних видань видали лише українською та російською мовами. Однак їхньою спільною особливістю залишалась великоформатність.

Великоформатне друковане текстове неперіодичне книжкове видання (31х45 см – майже відповідає розмірам формату А3)

Серед текстових друкованих неперіодичних книжкових видань є значний масив різних перевидань як перекладів з іноземних мов, так і шедеврів вітчизняної літератури. Першість у цій царині чільно посідає видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» з серією перекладних видань про Гаррі Поттера. Так, у 2024 р. вийшло сорокове видання першої з книг про хлопчину-чаклуна – «Гаррі Поттер філософський камінь», а сьому книгу – «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» – в 2023 р. видали вдвадцяте. Натомість у списку українських бестселерів першість належить казкам В. Нестайка «Найновіші пригоди їжачка Колька Колючки та зайчика Косі Вуханя», які видавництво в 2023 р. перевидавало у двадцять перший раз.

Загалом на початок 20-х рр. ХХІ ст. кількість друкованих неперіодичних видань для дітей суттєво перевищила кількість друкованих періодичних видань для дітей, а серед масиву дитячої періодики друкованих газет налічувалося значно менше ніж журналів, однак і ці видання містили гідний контент для дітей різного віку.

Друковане текстове періодичне газетне видання для підлітків

За статистичними даними Книжкової палати України з-посеред видань для дітей найменше видається календарів. У ДСТУ 3017 такий вид видань віднесено до періодичних і продовжуваних видань, проте, як засвідчує практика, дитячі календарі підпадають під виняток із правил, оскільки не мають нічого спільного з періодичністю окрім того, що їх видають щороку але вже з новим наповненням.

Друковане образотворче неперіодичне блочне / кодексне видання – перекидний настінний календар

Друковане образотворче неперіодичне аркушеве видання – перекидний настільний календар

Джерела

• Про обов’язковий примірник документів : закон України від 9.04.1999 № 595-XIV / ВР України // Офіційний вісник України. – 1999. – № 18. – С. 36.
• Видання. Основні види. Терміни та визначення понять : ДСТУ 3017:2015. – На заміну ДСТУ 3017–95; чинний від 2016–07–01. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – IV, 38 с. – (Інформація та документація).
• Видання для дітей. Загальні технічні вимоги : СОУ 18.1-02477019-11:2014. – На заміну СОУ 22.2-02477019-11:2008; чинний від 2014–25–06. – Київ : М-во освіти і науки України, 2014. – ІІ, 24 с. – (Поліграфія).
• Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги : ГСТУ 29.6–2002. – Чинний від 2002–08–01. – Київ : Держкомінформ України, 2002. – 18 с.
• Видання електронні. Основні види та вихідні відомості : ДСТУ 7157:2010. – Чинний від 2010–07–01. – Київ : Держспоживстандарт України, 2010. – IV, 14 с. – (Інформація та документація).
• Державні санітарні норми і правила. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей : ДСанПіН 5.5.6-138–2007 / МОЗ України. – Київ, 2007. – 17 с.

• Бурдонос, Л. Еволюція розвитку і сучасний стан видання літератури для дітей та юнацтва в Україні періоду незалежності / Людмила Бурдонос // Вісник Книжкової палати. – 1999. – № 12. – С. 20–23.
• Вернигора, Н. М. Проблеми термінології в книговиданні для дітей / Н. М. Вернигора // Наукові записки Інституту журналістики. – 2013. – Т. 52. – С. 68–71.
• Гавенко, C. Кваліметричний аналіз поліграфічного виконання дитячих видань українського книжкового ринку / C. Гавенко, М. Мартинюк // Вісник Книжкової палати. – 2011. – № 2. – С. 15–17.
• Корнєєва, Г. Друкована українська книга та преса для дітей в Галичині (кінець ХІХ – перша пол. ХХ ст.) / Г. Корнєєва // Бібліотечний вісник. – 1999. – № 2. – С. 25–28.
• Литвиненко, О. О. Друковані та електронні книги для дітей: союзники чи суперники? / О. О. Литвиненко // Поліграфія і видавнича справа. – 2011. – № 1. – C. 104–110.
• Литвиненко, О. О. Особливості видавничого асортименту мультимедійної дитячої продукції в Україні / Ольга Литвиненко // Вісник Книжкової палати. – 2010. – № 12. – C. 10–14.
• Марченко, Н. П. Видання для дітей як соціокультурний чинник збереження та трансформації нації / Н. Марченко // Дитяча книга і промоція читання в Східній Європі : зб. наук.-практ. ст. / упор. Е. Огар. – Київ : Грані-Т, 2012. – 192 с., іл. – С. 95–106.
• Марченко, Н. П. Засадничі принципи та тенденції формування вітчизняних електронних ресурсів, присвячених книзі для дітей і дитячому читанню / Н. П. Марченко // Наукові праці Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського. – 2014. – Вип. 4. – С. 367–375.
• Огар, Е. І. Дитяча література як об’єкт вивчення в українській науці кінця ХІХ–початку ХХ століття / Е. І. Огар // Поліграфія і видавнича справа. – 2012. – № 1(57). – С. 30–38.
• Огар, Е. Роль вікового критерію у типології видань для дітей / Е. Огар // Наукові записки / Укр. акад. друкарства. – 2000. – Вип. 2. – С. 89–91.
• Огар, Е. Сучасні пізнавальні видання для дітей: поле для наукових роздумів / Е. Огар // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – 2003. – Вип. 11. – С. 556–563.
• Палійчук, Р. Вплив суспільно-історичного становища в Україні на розвиток літератури для дітей кінця ХІХ – початку ХХ століття / Р. Палійчук // Вісник Книжкової палати. – 2017. – № 7. – С. 34–38.
• Петренко, О. В. Обов'язкові примірники як базис державної статистики друку дитячих книг в Україні / О. В. Петренко // Science and education a new dimension. Humanities and social sciences. – 2016. – Vol. 5, is. 90. – С. 18–21.
• Петренко, О. В. Статистичні показники надходжень електронних видань для дітей до Книжкової палати України / О. В. Петренко // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики : матеріали VIIІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 17–19 трав. 2011 р.) / [редкол.: М. С. Слободяник (голова) та ін.]. – Київ, 2011. – С. 130–132.

Оксана ПЕТРЕНКО,

кандидатка історичних наук,

молодша наукова співробітниця

відділу стародруків та рідкісних видань Інституту книгознавства

Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.