Часом процес написання казки має не менш казковий сюжет, аніж задуманий твір.

От і в департаменті «Сюжет» бібліотечної КнигоСтудії «Читацьке Бюро», що діє в Рівненській обласній бібліотеці для дітей у спільному з Всеукраїнською ініціативою «Додай читання» проєкті, трапилася абсолютно непередбачувана історія з казкою «Як гарбуз та паляниця лад навели».

По-перше, ви б ніколи не вгадали, що п’ятикласники Рівненського ліцею «Колегіум» поряд з гарбузами замислять чи не найголовнішим персонажем - Дракона, і вже точно не підозрювали б, що цей трьохсотрічний драконисько завдяки прадавньому другу птеродактилю (якого нізвідки надумали додати наші вигадники!) зголосився стати… вегетаріанцем! Привідкрию причину (маленький спойлер): у драконячому замку роками не дотримувалися ЗСЖ (здоровий спосіб життя), тож власника спіткали негаразди та, буквально, катаклізми - живіт Дракону-бідоласі захворів!

Звісно, як письменниця, я ділилася деякими технічними прийомами казкування, що наші юні співавтори одразу і застосовували, сміливо змінюючи усталені характеристики персонажів. Кмітливі юні автори у вигадуваній казці змусили співпрацювати рака та щуку: діти об’єднали їхні зусилля задля спільної перемоги!

Мої читацькі зустрічі з дітьми завжди наповнені хвилями емоцій, гри, пізнання. Коли ще й казку спільно вигадуємо – вихлюпується море радості та… несподіванок.

У середині лютого 2023 року у Рівненській обласній бібліотеці для дітей відбулася третя зустріч у спільному з Всеукраїнською ініціативою «Додай читання – Add Reading» проєкті КнигоСтудія «Читацьке Бюро».

Казкувала я з п’ятикласниками Корнинського ліцею з Рівненщині над написанням історії для майбутнього дитячого альманаху казок. Серед персонажів опинилося Енелятко, цілком собі дитяча, космічна істотка. Однак, непрохане, мовчазне, зеленаве створіння насторожило юних авторів і, відповідно, мешканців-звірят щойно вигаданої, світло мрійної планети Мрійляндії: недобрий прибулець, однозначно вирішили вони. Ще б пак! Зелений «чоловічок» заступив життєдайне сонце, а з ним і весь рідний, лагідний світ мрійливців.

Як на мене, абсолютно природня версія від дітей, що зазнали варварської воєнної агресії підступного російського ворога. Їм, реальним дітям війни, відчуття персонажів при зустрічі з чужинцями в небі уявляти не треба: переживали, знають. А от справжній попереджувальний сигнал повітряної тривоги посеред «прильоту» НЛО в дитяче казкування – не природно. Злочинно. І жалюгідно, як не крути.

Уже досвідчені діти миттю «опанували» ситуацію, дібравши своїм героям слушні активності для «оборони й наступу».

КЛЮЧ вже знайомив вас із одеським бібліокафе ХЛАМ.

Не зважаючи на епідемію коронавірусу та війну, проєкт продовжує діяти та розвиватися. Адже і в найбільшій скруті для збереження людяності й віри потрібна культура та радість.

Війна – сильне емоційне потрясіння для будь-якої людини, незалежно від того, яким чином вона її торкнулася – чи випало брати безпосередню участь у бойових діях, чи перебуваєш у глибокому тилу, опинився далеко від рідної домівки чи на окупованій території. Доросла людина свідомо чи мимоволі проводить переоцінку своїх цінностей. Але одна цінність уже багато століть не підлягає переоцінці – родина, сердечна близькість поколінь, спільність світоглядів, взаємна підтримка та любов.

Діти – найбільше вразливі (і фізично, і емоційно) в часи війни. Бо на їхній маленький світ, що лише росте та потребує підтримки навіть у звичайних умовах, раптом «навалюється» занадто багато випробувань! І щоб дитяча душа не зламалася, дуже важливо забезпечити їй психологічне розвантаження, простір радості й натхнення.

#Письменницька_Мобілізація

Дитяча письменниця, ілюстраторка, казкарка, видавчиня та громадська діячка з Тернополя Ірина МАЦКО, рятуючись від війни, знайшла прихисток у Польщі. Але й там вона невтомно самовіддано працює, намагаючись зробити життя наших дітей якомога більше УКРАЇНСЬКИМ.

КЛЮЧ попросив пані Ірину розповісти про проекти, в яких вона нині задіяна.

Вийшли друком чотири книжечки-білінгви Ірини Мацко:

казка «Медовий Сухарик / Miodowy Suharek», друкарня Elpil;

казка «Тік-Так / Tik-Tak», друкарня Elpil;

казка «Мамине серденько / Mamino Serduszko», друкарня Elpil;

збірка казок «Казки без кордонів / Bajki bez granic», видавництво Unitas.

«Це казки окремі та збірки, які укладено так, щоб діти на одному розвороті могли читати український текст і відразу, той же фрагмент польською мовою. Це допомагає краще розуміти і вивчати іншу мову, як українським діткам польську, так і польським діткам українську. А ще це є дуже хорошим інтеграційним інструментом. Діти українські і польські, які разом граються, можуть разом і читати й дуже добре розуміти текст та один одного» (Ірина МАЦКО).

«У навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради, де навчаються та виховуються діти з особливими потребами, я завітала не просто так. Пропрацювала тут психологом чотири роки, які не видалися мені довгими. Знаєте, от бува така робота, що тягнеться, тягнеться… як ота гумова стрічка. І ніяких емоцій. А тут емоції кожного дня. Різні емоції, чого там душею кривити. І тривога за дітей, і незадоволення від форм виховання батьками, і страх за сиріт, і радість перемог у здавалося б у ситуації безвиході, і незадоволеність, якщо щось не виходило в корекції поведінки дітей. Все чесно, без прикрас. На мій смак (це суб'єктивна думка!), якщо педагоги рапортують тільки про позитив, це, швидше за все, офіційні звіти. А життя складніше, і чорне є, і біле. А корекційна педагогіка тим паче.

У НРЦ «Горлиця» здійснюється навчання та реабілітація особливих дітей. Їхня реабілітація у багатьох країнах, зокрема і в нашій, стала частиною загальнодержавної програми. І навчання, і реабілітація є важливими частинами програми виховання наших учнів. У закладі навчаються діти з різними складними, а часто й багатокомпонентними станами та характеристиками здоров'я: це діти з порушеннями розвитку, дитячим церебральним паралічем, зі стійкою соціальною дезадаптацією, дітки-аутисти.