Письменник радить прочитати




Ірина Мацко
11 березня 2021, 22:49   Автор: 

Ірина Мацко – відома письменниця, казкарка та казкознавиця. Її повість «Перехідний вік моєї мами» із захопленням читають підлітки в усіх куточках нашої країни, а створена нею книжка-альбом «Книга мого роду» спонукала сотні родин свідомо поставитися до власного родоводу.

А ще пані Ірина – успішна громадська діячка, керівник креат-студії «ІРИска» та голова громадської організації «Творчий простір ОРЕЛІ». Також Ірина Мацко має чималий досвід видавця та редактора, який нині реалізує як заступник головного редактора видавництва «Мандрівець».

 

«Казка лікує душу дитини. Через неї наші пращури намагалися передати їй свій досвід, навчити уникати складних життєвих ситуацій, прищепити прагнення бути гідною своїх предків. У наш час психологи радять коригувати поведінку дитини з їхньою допомогою. Звісно, можна звернутися до спеціаліста, який лікуватиме казкою страхи й недоліки у поведінці дитини, знайти казку за потрібною тематикою в інтернеті. А ще можна спробувати прочитати казки, створені у видавництві "Мандрівець" спеціально для дітей у серії "Долаємо ЦЕ разом!".

Олександр Гаврош
15 серпня 2020, 22:25   Автор: Олександр Гаврош

Олександр Гаврош — один із найбільше знаних і улюблених читачами українських дитячих письменників. Його повість про неймовірне життя силача Івана Сили екранізована, а захоплюючі оповіді про пригоди славного розбійника Пинті запам’яталися усім читачам, як і «жахні» казки збірки «Дідо-Всевідо» чи таємничі «Легенди Срібної Русі».

А ще письменник – відомий журналіст і драматург, автор поетичних збірок і біографічних розвідок.

 

«Коли мене попросили назвати десятку кращих дитячих творів, прочитаних за останнє десятиліття, мусів добряче подумати.

На жаль, читати доводиться різну літературу, і на дитячу не вистачає повної зосередженості. А тому можу говорити лише про те, що особисто прочитав, усвідомлюючи, що це – абсолютна меншість із того, що є на українському ринку. (Про дитячі книжки прочитані до своїх сорока років тут промовчу).

Наталія Дев'ятко
26 липня 2020, 0:49   Автор: Наталя Дев'ятко

Наталія Дев'ятко – авторка улюблених багатьма читачами книг фентезі та пригодницьких казок, як то: «Казки Країни Сновидінь», пригодницько-фентезійної трилогії «Скарби Примарних островів», повістей «Злато Сонця, синь Води» та Легенда про юну Весну». 

А ще вона кандидат філософських наук, журналістка та громадська діячка.

 

"Нині дуже популярним є рух, який можна назвати "Порадь друзям книжку!". Хочу і я поділитися тими книжками, які люблю, перечитую і маю у своїй особистій бібліотеці.

Так, серед моїх улюблених книжок чимало тих, які оповідають про українську давнину та міфологію, як ось пригодницько-казковий роман Оксани Радушинської "Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі". Навколо нас живуть чарівні істоти, але для того, щоб це помітити, треба бути особливим. Ось такими незвичайними дітьми і є близнюки Соломія та Нестор. Ці дітки постійно втрапляють у якісь пригоди, вони сміливі і не дадуть образити когось, навіть коли для того доведеться вв’язатися у бійку з п’ятикласниками.
Цього разу приводом для сутички стали кошенята, над якими знущалися старші діти, ще й кепкували з Соломії. І хто б не заступився за нещасних кошенят?
 

 

 

 

Еліна Заржицька
5 квітня 2019, 18:19   Автор: Еліна Заржицька

Письменниця із Дніпра Еліна ЗАРЖИЦЬКА — авторка улюблених багатьма історій про Китеня Тимка, щиросердних казок і оповідок для малечі та молодших школяриків. А ще вона — знана журналістка та невтомна громадська діячка.

 

"Що я читаю? Треба дивитися у мої бібліотечні формуляри! 

Буває, що підчас зустрічей діти (або й бібліотекарі) запитують: «А що Ви читали у дитинстві?» або таке: «А що Ви зараз читаєте?». Є ще третє сакраментальне питання: «Яка Ваша улюблена книга». Отже, вирішила, що краще один раз написати, ніж постійно говорити.

Тільки відповідь почнеться з останнього питання, бо воно, мабуть, найголовніше і в цьому я досить категорична.

У мене немає улюбленої казки, як немає і улюбленої книги. Все вирішує настрій. Саме він диктує, яку книгу перечитати або прочитати. Бо, насправді, я люблю перечитувати книги. Ніби забринить щось у душі, і готово: я хапаю книгу про яку чомусь згадалося.

Пояснення, чому перечитую книгу може бути тільки у тому випадку, коли пишу щось сама. Тоді — беру щось нейтральне, читане-перечитане, з позитивним змістом або таке, де для героїв все закінчується благополучно. А ще — обираю авторів, стиль письма яких рівний, не надто «яскравий». Інакше ризикуєш підсвідомо «підлаштуватися» під чужий стиль. До речі, про це мені колеги часто говорять. Мовляв, коли пишу — нічого взагалі не читаю... А я без того не можу, тому й повертаюсь до неодноразово прочитаного.

 

Олена Рижко
15 лютого 2019, 18:43   Автор: Олена Рижко

Письменниця Олена РИЖКО — авторка широко знаних підліткових повістей «Дівчина з міста»«Знає тільки Мару» та «Король Даркнету» (Київ: ВЦ «Академія»). А ще вона фахова літературознавиця, кандидатка філологічних (2006) та доктор наук із соціальних комунікацій (2018).

 

"Прописна істина: для того, щоб добре писати, треба багато читати. І стовідсотково слід читати найкраще із сегменту, в якому працюєш. Враження ж від прочитаного я викладаю на своїй сторінці у Facebook за тегом #підлітковечтиво. Йдеться і про українські книжки, і про перекладні. Зазвичай, виділяю кілька аспектів, чому книжку варто прочитати, а також збираю ремарки для письменників, які пишуть для підлітків. Адже всі ми вчимося одне в одного.

В цьому огляді — нашуміла «Зграя» Анастасії Нікуліною, новинка від Сергія Гридіна «Дорослі зненацька», а також «Нерв» Джинні Раян та «Опівнічне сонце» Тріш Кук.

 

Анастасія Нікуліна «Зграя» (Харків, Віват, 2018, 320 с.)

Роман однозначно потрібно прочитати. Все в ньому чудове, крім початку.

Кілька причин "за" книжку:

1. Нова тема — ніхто в українській підлітковій літературі не писав про паркур до Анастасії Нікуліної. І, як трейсерка в минулому, вона стовідсотково в темі й у філософії. Тож історія — правдоподібна, ситуації насичені, а характери й відчуття персонажів прописані точно.

2. Нетиповий, але від цього не менш справжній, Львів.

3. Сучасні, "живі" персонажі з нерафінованим мовленням, типовими (і не дуже) проблемами й традиційним невмінням про них говорити. Герої розвиваються, змінюються під впливом прийнятих рішень, тож за їхнім досвідом і спостерігати цікаво, й у нагоді він може стати.

4. Правильні й суперважливі акценти. Приміром, що в реальному житті існує яскрава альтернатива життю віртуальному (іграм, соцмережам тощо). А ще — важливість саморозвитку й вміння бачити істинну сутність людини (хто ти є, а не як ти вбраний чи скільки в тебе батьківських грошей); мотив долання обмежень і страхів; мікротема сміття (!), яка так само дуже важлива й ненав’язливо висвітлена в тексті (через поведінку героїв).

5. "Гачки", що спонукають читати далі — натяки на таємниці кожного з героїв.

6. Подвійна адресність. Тобто варто прочитати і дітям, і батькам, які ніяк не можуть порозумітися. Бо в тексті — чимало підказок, яким же способом дорослому поставити себе на місце підлітка і таки побачити його і почути, а значить — знайти шлях до порозуміння.

А що ж там із початком?