Оксана ДАВИДОВА — розважлива та вигадлива дитяча письменниця, казкарка, журналістка та драматургиня. Її оповідки завжди наповнені справжнім — знаннями, пригодами, відкриттями та переживаннями, а також живими та сьогоденними типажами, в яких легко впізнати себе чи товариша по парті. Пані Оксана — педагог за освітою та «дитячий» журналіст за покликанням: багато років вона працювала в періодиці для дітей, створюючи захопливі тексти, цікаві ігри та забавки, вистави та тематичні збірки. Саме їй випало підготувати найперші та й досі найвідоміші збірочки оповідань про війну, що прийшла в Україну, — «Героям — Слава! Розповіді для дітей про героїв фронту і тилу».

А ще пані Оксана — чудова фахова фотографиня, здатна ловити найчарівніші миті життя й відкривати їх людям.

КЛЮЧ попросив Оксану Давидову розповісти про найдивовижніше, що сталося з нею за час вторгнення ворога в Україну. І це виявилася перша у її житті письменницька резиденція! 

«Цього року мені вперше пощастило побувати в літературній резиденції.

Якби не широкомасштабне вторгнення ворога, я, можливо, й не наважилася б подати заявку. Навіщо? Моя мама живе в селі й радо міняється зі мною домівкою на тиждень-два. От і зміна локації, тиша, відрив від буденності та від спокус великого міста — всі умови для плідної письменницької праці.

Але широкомасштабна війна, як не дивно, відкрила нові можливості й спонукала до змін. І не лише мене. Багато українських письменниць, перекладачок, редакторок, журналісток і художниць виїхало за кордон, шукаючи там прихисток і спокій. А іноземні літературні резиденції почали більше поширювати інформацію про резиденції в українському сегменті інтернету, спонукати українок подавати заявки, та й самі при відборі резидентів частіше стали звертати увагу на українців, намагатися допомогти в такий спосіб, отримуючи навзамін проєкти, присвячені найактуальнішій темі в сучасному світі — масштабній війні в Європі.

То що ж таке творча резиденція, і літературна резиденція зокрема?

Це місце, де митці можуть працювати над власним проєктом, відірвавшись від клопотів звичного життя та відчуваючи підтримку від організаторів.

Зазвичай організатори надають приміщення для проживання та/чи роботи, а іноді й допомагають стипендією, якою компенсується повністю чи частково проїзд і харчування. Художникам надають майстерні й іноді — матеріали для роботи.

Але літрезиденція — це не завжди лише робота над проєктом. Часто митці отримують списки рекомендованих до відвідування подій і знайомляться з місцевими митцями, здобуваючи таким чином нові творчі та бізнес-контакти, досліджуючи новітні тенденції мистецької праці інших країн.

А в наш час творча резиденція за кордоном — це також можливість розповісти іноземцям про події в Україні. Як ви розумієте, розповіді від конкретної живої людини, а не сухі куці новини з телевізора, справляють набагато сильніше враження. І що важливо, це можливість подякувати всім тим людям, які допомагають зараз Україні та українцям у боротьбі з російськими окупантами.

Триває така резиденція від тижня до року, а іноді й довше.

Треба ділитися

Звичайно, організатори резиденції хочуть отримати щось навзамін.

Перш за все — результат роботи митця. Це може бути книжка, вірші, есеї, блог, наукове дослідження, переклад книжки, картина тощо — в залежності від умов конкретної резиденції.

По-друге, як це не дивно, рекламу. Так-так. Часто творчі резиденції розташовуються в туристичних місцях, у готельних комплексах. І митці, живучи в такому чарівному місці, звісно ж розкажуть про нього своїм знайомим і поділяться враженнями з широким колом читачів у соцмережах.

І, звичайно ж, всі організатори цих резиденцій думають про підтримку культури. А зараз — і про допомогу творчим людям, які рятуються від війни, щоб навіть у такі тяжкі часи українська культура продовжувала розвиватися.

Моя резиденція

З чого починається літературна резиденція?

З приміщення. Це може бути квартира чи будинок. Часто — з історією. Мені пощастило поїхати в резиденцію від Borderland - Pogranicze, Sejny. Центральна локація резиденції розташована в польському селі Красногруда, а саме — в будинку, пов’язаному з нобелівським лауреатом із літератури Чеславом Мілошом. Це надзвичайне місце, в якому люди займаються потужною культурною діяльністю. Там регулярно проводяться літературні читання, виставки та концерти. У мене залишилися надзвичайно яскраві спогади про відвідування цього місця.

Моя ж резиденція була розташована на північному сході Польщі, просто в Біловезькій пущі, в хуторі Грушки. Чарівне тихе місце. Тиша — саме те, чого не вистачає людині, котра чула вибухи, сирену повітряної тривоги та постійно прислухається до будь-якого шуму. Ліс, в якому чути лише, як ламає гілки якийсь великий звір, поля з цвіркунами та дикими бджолами, дика малина, скромні лугові квіти, тумани, що стеляться низько над землею. І просто чарівний будинок — сонячний ззовні (бо пофарбований в яскравий радісний колір) і всередині — бо має величезні вікна замість однієї стіни. Прекрасне місце для відпочинку (це я щиро віддаю данину організаторам і з чистим серцем рекламую прекрасне місце).