Макаревич М. Музична Україна. 12 українських композиторів XX–XXI ст. / Мирослава Макаревич. ; худож. Т. Животкова. – Київ : Агенція «ІРІО», 2024. – 60 с. : іл.

«Ми, українці, нині повертаємося до своєї справжньої родини – європейської сім’ї, і для цього нам доводиться проходити певні тести.

Один із головних серед них – знання і розуміння українських культурних досягнень, зокрема, рідної класичної музики.

Адже за ставленням до класичної музики судять про цивілізованість країни загалом»

Мирослава МАКАРЕВИЧ.

Це видання гармонійне, самодостатнє та багатоголосе у прямому сенсі слова. Лише взявши книжку до рук, опиняєшся перед різними (тактильними, візуальними, текстовими, інформаційними) можливостями та вибором: колаж емоцій, візуальних натяків, імена та портрети композиторів, QR-коди, що запрошують «Скануй і слухай»! І все це огортає сонячна атмосфера пануючого чистого кольору в межах незвичного «квадратного» формату.

Базова жовто-блакитна гама тут – не данина національному прапорові, як і поєднання їх в низці колажів із червоно-чорними барвами, а напрочуд гармонійне та виразне тло національної в своїй суті музики і життєтворчості композиторів, про яких розповідає Мирослава Макаревич. Живі, емоційні ілюстрації Тетяни Животкової, підсилені крутезними колажами Юлії Портарескул, розмовляють із юними читачами мовою мистецтва: багатозначною, яскравою, виразною та цілком зрозумілою навіть молодшому школяреві.

Працюючи з книжкою, спершу дайте дітям можливість прослухати музику того чи іншого композитора. А тоді уважно розгляньте з ними ілюстрації. Бо саме через проговорювання візуальних образів, пов’язаних зі звучанням, найпростіше вчити дітей «читати» музичні твори.

Гадаю, більшість зможуть пояснити, чому в оформленні присутні ноти, нотний стан, музичні інструменти.  Але буде доречним розповісти (або дати можливість прокоментувати тим читачам, хто має музичну освіту), що таке диригентська паличка, зображена на обкладинці, партитура, нотні ключі тощо.

Але які ще образи супроводжують розповіді про композиторів?

Це пташки (нехай діти висловлять власні міркування, чому саме конкретні птахи зображені: голуб, ластівка, синичка, ворон, журавлі тощо), рослини (квіти, плоди, листя, квіт і гілочки дерев), а також народні орнаменти. Підведіть дітей до розуміння, що кожний із образів відображає ритм та емоцію конкретної композиції, а також є вказівкою на життєве тло композитора, який її написав. Адже музика відображає як внутрішній світ автора, так і його життєвий досвід, той світ, у якому він творив.

Важливо також показати дітям-читачам, як кольори в оформленні кожної розповіді «зливаються» так само, як «ллється» музика: між прохолодним небесним синім і теплим сонячним жовтим виникає зелений – колір життя, чорний і білий – нейтральне тло, але й акценти (ніби своєрідні «клавіші», що «грають» в орнаментах) тощо.

На окрему увагу заслуговують образи, пов’язані лише з певним композитором (скажімо, свіча між долонями у розповіді про М. Лисенка, «агнець» – у розповіді про М. Леонтовича, паперовий кораблик – про Б. Лятошинського, вікно та архітектурні пам’ятки – у В. Сильвестрова тощо). Аби зрозуміти сенс появи цих образів, потрібно прочитати про композитора та представлений у книжці твір (до прикладу, свічка – любов до України, котру маємо берегти, як Творець береже душу кожного з нас, саме це почуття наповнює музику й життєвий чин М. Лисенка й звучить у його «Молитві за Україну»). 

Збірка знайомить дітей із долею та славетними мелодіями 12 українських композиторів, чия творчість увійшла до скарбниці всесвітньої музичної спадщини (Микола Лисенко, Микола Леонтович, Віктор Косенко, Юлій Мейтус, Борис Лятошинський, Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Олег Ківа, Володимир Зубицький, Ганна Гаврилець, Золтан Алмаші).

Добір персоналій здійснено таким чином, щоб читач поряд із загально знаними іменами відкрив для себе видатних українських композиторів, які менше відомі на загал, навчився «читати» їхню музику, навіть якщо не має музичної освіти чи слуху. Водночас герої збірки представляють долі та художнє бачення України митцями різних поколінь, чоловіками й жінками (на жаль, згадана лише одна жінка-композитор), представниками різних етносів і областей країни.

А ще в книжці розповідається про творчі колективи (Муніципальний академічний камерний хор «Київ», Національний ансамбль солістів «Київська камерата») та виконавців музичних творів, які можна прослухати за QR-кодами (Богдану Півненко, Володимира Сіренка, Кері-Лінн Вілсон). Є тут відомості і про авторку, ілюстраторку та дизайнерку книжки. Вказані джерела, використані при підготовці видання.

Ця повага до творців і читачів книжки також варта уваги та наголошення під час читання з дітьми. Адже важливо знати усіх, хто творить українську культуру, зокрема тут і нині.

Також наголошення культури видання дає дітям зразок сумлінного ставлення до використання творчих та інтелектуальних надбань інших людей, вчить поважати і цінувати працю та здобутки діячів культури, з відповідальністю ставитися до власних творів та ідей.  

Кожна персоналія представлена адаптованою до можливостей і потреб дітей молодшого шкільного віку біографічною довідкою, що містить ім’я та прізвище, роки життя й смерті композитора, а також розкриває сутнісні відомості про нього. Обсяги цих текстів різні та залежать від того, наскільки поширені на загал відомості про кожного з митців (скажімо, про М. Лисенка зазначено лише найважливіше, натомість про наших сучасників Є. Станковича чи В. Сильвестрова йдеться більш розлого та деталізовано).

Далі юний читач відкриває «7 фактів із життя…» кожного композитора. Це цікавинки, що відображають їхнє дитинство (зазвичай дуже юний вік, у якому розкрився музичний талант), особливості виховання та формування як музикантів, зв’язок із певними місцями/постатями/подіями в Україні та світі, визнанням, а також розповідають про твори, звернені до дітей чи призначені до виконання дітьми.  

Окремою «родзинкою» книжки є сторінки, присвячені перлинам української класичної музики. На кожній вказано назву твору, ім’я та прізвище композитора, виконавець, а також вміщено QR-код, за яким можна послухати цю мелодію. Поряд М. Макаревич стисло (буквально за пунктами) та максимально просто, аби могла зрозуміти дитина, котра не має музичної освіти, розповідає про кожний із творів. Історію його написання, унікальні особливості (як от, що в основі мелодії всесвітньо знаного «Щедрика» лише три ноти (до – сі – до – ля), зате існує понад тисяча її варіацій!), асоціації, котрі виникають у виконавців (скажімо, «Концерт для скрипки з оркестром» В. Косенка «…порівнюють із польотом над Україною») тощо.

Зустрічаємо тут і чимало додаткової важливої та цікавої біографічної інформації, до прикладу: що О. Пархоменко, якій присвятив своє «Алегро…» Ю. Мейтус, авторка «багатьох скрипкових редакцій і перша виконавиця великої кількості творів для скрики композиторів ХХ століття»; що на честь О. Горохова, виконавця «Концерту…» В. Косенка, започатковано міжнародний конкурс-фестиваль для юних виконавців, а М. Гобдич – давній друг композиторки Г. Гаврилець тощо. Ці побіжні «вкраплення» оживляють розповідь і ніби «заземляють» її, роблячи піднесене й «нетутешнє» життя музичних творів і їхніх творців близьким для кожного читача, навіть зовсім не знайомого з класичною музикою.

Працюючи з книжкою, важливо заохотити дітей поєднати знання, здобуті під час читання біографічної довідки та «цікавинок» про композитора, з власними враженнями від прослуховування музики. У цьому допоможе візуальний ряд видання. Скажімо, поряд із «цікавинками» вміщені чорно білі «фотографічні» зображення композиторів. Попросіть дітей порівняти їх із художніми портретами та розповісти, як саме створений ілюстраторкою образ передає музику, котра живе в митцеві (скажімо, В. Сильвестров дивиться на світ крізь «кришталеві» як його музика окуляри; різдвяна зоря супроводжує М. Леонтовича, вирізаного світлом на тлі небес; З. Алмаші «одягнутий» у всі пори року, голоси яких звучать у його творі, а образ Г. Гаврилець гармонійно єднає природні ритми київських каштанів і гуцульських орнаментів).

Доречно буде запропонувати читачам виразити візуально (намалювати, створити колажі тощо) свої враження від музики та обрати й обґрунтувати ті символічні образи, котрі, на їхню думку, найбільше пасують цьому творові та композиторові.

На жаль, у книжці немає словничка музичних термінів. Тому, гадаю, буде доречно разом із дітьми з’ясувати сутнісні ознаки використаних у виданні музичних форм («концерт», «кантата», «симфонія» та ін.), згадати звучання та вигляд музичних інструментів, якими володіли композитори (скажімо, не всі діти можуть знати, що таке віолончель, рояль, про різницю між баяном і акордеоном тощо).

Попри помірний обсяг тексту, видання має значний освітній та мотивуючий потенціал. Кожний її герой – взірець свідомого вибору життєвого шляху, мужності прийняти та розвинути свій дар і розпорядитися ним на славу рідній культурі, патріотизму та високої людяності. Та головне, це цікаві, різнобічно обдаровані особистості, чия «музика життя» надихає, стає силою для кожного, хто навчиться її «читати».

Саме цей навик, оцю здатність наповнювати звучання складної музики власною уявою, своїми емоціями й досвідом, перші кроки до вміння її «читати» (т. т. розуміти закладений у музику сенс, відчувати гармонію, красу) та хоча б знання імен і фактів із життя видатних українських композиторів – головне, що може дати маленькому читачеві книжка «Музична Україна. 12 українських коспозиторів XX-XXI ст.». Це яскравий, правдивий, радісний і багатобарвний «портал» до чарівного світу української класичної музики, в котрому має побувати кожний.

Книга призначена для дітей молодшого та середнього віку. Та буде корисною всім, бо музика здатна говорити всіма мовами світу і українці різних поколінь, знаючи більше про вітчизняну класичну музику, своїх академічних композиторів та їхні твори, будуть сильнішими, певними своєї гідності, здатними опиратися ворогові та відстоювати інтереси України.

Наталя МАРЧЕНКО,

кандидатка історичних наук,

Київ.