Дебют відбувся!

У 2018 році я працював у складі журі конкурсу «Корнійчуківська премія» (це такий літературний конкурс на найкращий твір для дітей, якщо хто не знає). Серед робіт конкурсантів попалася мені повість «Ксерокс». Текст цієї дитячої книги виділявся із загальної маси.

Я тоді ще подумав: кажуть, що для дітей важко писати. Але цьому авторові – зовсім юній дівчині – вдалося написати так легко та щиро, що... Якби не знав, як пишуться дитячі книги, то... Легкість читання породжує ілюзію легкості написання.

Тоді поставив повісті найвищу оцінку і запам'ятав ім'я – Юлія Лазуткіна.

Того року повість «Ксерокс» посіла друге місце у номінації «Проза для дітей молодшого віку».

А за рік потрапив до мене текст повісті «Корсар». Авторський стиль дуже нагадував стиль «Ксерокса». Я глянув на ім'я автора. Так і є – Юлія Лазуткіна. Було видно і авторський стиль, і професійне зростання.

Каюся, я нахабно «скористався службовим становищем», роздобув телефон Юлії та зателефонував їй, бо по собі знаю, як авторові-початківцю важлива підтримка старших товаришів. Навчити писати книжки загалом неможливо. Письменник сам робить себе. Але допомогти «зробити себе» повністю втілюване завдання.

Коли поспілкувався з Юлею, зрозумів, що переді мною цілком сформований письменник. Перша її публікація – оповідання «Непотрібний» в альманасі «Крила»[1] розвіяла усі сумніви щодо її професійних здібностей... якщо сумніви до того й були. Цій письменниці не вистачало хіба що одного – досвіду. Що ж, досвід приходить із часом. Я ж, у свою чергу, просто поділився своїм. І деякими зауваженнями.

Юля дослухалася. І я бачив, як вона продовжує розвиватися.

Згодом були перемоги в інших конкурсах, зокрема перекладацьких. І публікацій у різних збірниках та альманахах.

І ось нині переді мною цілком очікуваний результат – книга «Корсар, або пухнаста історія з кігтями» (Золотоноша: Видавництво Раіни Н., 2023), що перед тим перемогла у конкурсі рукописів проекту «Читай українською».

...Дітям просто необхідно рости поряд із тваринами. Будь то собака чи кішка. Це я берусь стверджувати як батько двох доньок і двічі дідусь. Без спілкування з тваринами важко виховати у маленькій людині такі якості, як доброта, людяність, здатність зрозуміти іншу істоту. А без останнього важко навчитися розуміти іншу людину.

То про що ж ця книга?

«Корсар» – історія циркового кота, якому довелося пізнати знущання, всю «красу» бездомного життя та навчитися боротьбі за власне існування.

Незважаючи на серйозність теми, книга написана з гумором. Повірте, читач неодноразово посміхнеться, бо на героїв чекають ще й смішні та кумедні ситуації. Ця книга – чудовий варіант для ненудного читання!

Загалом хочеться відзначити оригінальність ідеї та сюжету. Таких історій у дитячій літературі багато, але так їх ще ніхто не розповідав.

Хочете побачити, як сміється ваша дитина – прочитайте їй «Корсара». Втім, ви самі теж будете сміятися.

Тож авторський дебют відбувся. З чим я вітаю автора. А українського читача вітаю з новим письменником та перекладачем.

А ще рекомендую запам'ятати це ім'я – Юлія Лазуткіна. Думаю, на нас чекає ще чимало цікавих книг цієї письменниці.

Олексій НАДЕМЛІНСЬКИЙ,

дитячий письменник, член НСПУ,

м. Одеса.