Де варили бринзу чабани
У кошарі біля джерела,
Білі хмари впали на лани -
Білим цвітом гречка зацвіла.

Де іржали коні, квітне мак,
Де вони любились, — покрівець,
Де копитом били, — копитняк,
Де лошата грались, — воронець.

Не гуди, рою, над головою.
З народного.

1

Прибіг на пасіку Сірко,
За ним - захеканий Сашко:
- В саду... я слухав... солов'їв...
Аж раптом... рій... на груші... сів!..

Сірко похвастатись хотів:
«Це я Сашка у сад привів!..»

За маяком розхвилювалось,
Заграло море неозоре.
Це з ланцюгів вітри зірвались
І розгойдали Чорне море.

Ідуть і йдуть від небокраю
Високі хвилі-кучугури.
На гриви хвиль буї стрибають,
Немов голодні собацюри.

Цей берег, де світить
                   сигнальний вогонь,
Я знаю, як лінії власних долонь.
На березі цьому багато вже літ
Маяк-чорноморець в дозорі стоїть.

Вертаючи з мандрів навколо землі,
Гудками вітають його кораблі.
Як вірного друга, шанують маяк
Рибалки, поети і кожен моряк.

Понад лиманом трави цвітуть,
Ластівка воду п'є нальоту:
Ледве торкнулась дзьобом до скла —
Ніби алмазом слід провела.