Письменник про читача
Олексій Надемлінський про бібліокафе "ХЛАМ" КУ ЦМБС для дітей м. Одеса
7 липня 2022, 21:53 Автор: Олексій Надемлінський |
Не зважаючи на епідемію коронавірусу та війну, проєкт продовжує діяти та розвиватися. Адже і в найбільшій скруті для збереження людяності й віри потрібна культура та радість. Війна – сильне емоційне потрясіння для будь-якої людини, незалежно від того, яким чином вона її торкнулася – чи випало брати безпосередню участь у бойових діях, чи перебуваєш у глибокому тилу, опинився далеко від рідної домівки чи на окупованій території. Доросла людина свідомо чи мимоволі проводить переоцінку своїх цінностей. Але одна цінність уже багато століть не підлягає переоцінці – родина, сердечна близькість поколінь, спільність світоглядів, взаємна підтримка та любов. Діти – найбільше вразливі (і фізично, і емоційно) в часи війни. Бо на їхній маленький світ, що лише росте та потребує підтримки навіть у звичайних умовах, раптом «навалюється» занадто багато випробувань! І щоб дитяча душа не зламалася, дуже важливо забезпечити їй психологічне розвантаження, простір радості й натхнення. |
#Письменницька_Мобілізація
КЛЮЧ попросив пані Ірину розповісти про проекти, в яких вона нині задіяна.
Вийшли друком чотири книжечки-білінгви Ірини Мацко:
казка «Медовий Сухарик / Miodowy Suharek», друкарня Elpil;
казка «Тік-Так / Tik-Tak», друкарня Elpil;
казка «Мамине серденько / Mamino Serduszko», друкарня Elpil;
збірка казок «Казки без кордонів / Bajki bez granic», видавництво Unitas.
«Це казки окремі та збірки, які укладено так, щоб діти на одному розвороті могли читати український текст і відразу, той же фрагмент польською мовою. Це допомагає краще розуміти і вивчати іншу мову, як українським діткам польську, так і польським діткам українську. А ще це є дуже хорошим інтеграційним інструментом. Діти українські і польські, які разом граються, можуть разом і читати й дуже добре розуміти текст та один одного» (Ірина МАЦКО). |
Ольга Рєпіна про навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради
9 березня 2021, 17:59 Автор: Ольга Рєпіна |
У НРЦ «Горлиця» здійснюється навчання та реабілітація особливих дітей. Їхня реабілітація у багатьох країнах, зокрема і в нашій, стала частиною загальнодержавної програми. І навчання, і реабілітація є важливими частинами програми виховання наших учнів. У закладі навчаються діти з різними складними, а часто й багатокомпонентними станами та характеристиками здоров'я: це діти з порушеннями розвитку, дитячим церебральним паралічем, зі стійкою соціальною дезадаптацією, дітки-аутисти. |
Олексій Надемлінський про Театр і Центральну міську дитячу бібліотеку м. Одеси
24 червня 2019, 23:21 Автор: Олексій Надемлінський |
Саме така несподіванка і сталася зі мною нещодавно. Не так давно я побував в Центральній міській дитячій бібліотеці. І зовсім випадково потрапив на свято музики та поезії. До бібліотеки завітали дуже, здавалося б, несподівані гості – солісти Одеської національної опери: народний артист України Анатолій Капустін, заслужена артистка України Наталія Шевченко, лауреат міжнародних конкурсів Олександр Прокопович, Аліна Другак, Василь Добровольский, Віктор Шевченко, Инга Мартинова, Наталія Каданцева.
Ведучі – завідувачка відділом обслуговування Людмила Волкова та концертмейстер Одеського національного академічного театру опери та балету Вероніка Струк відкрили перед іншими гостями – дев'ятикласниками школи № 57 – світ класичних опер і старовинного романсу. Із романсами все зрозуміло – їхнє тихе, душевне звучання цілком підходять до камерної обстановки бібліотеки, розташованої в старій будівлі історичної частини Одеси. Романси в такій будівлі точно звучатимуть цілком органічно. А ось класична опера... |
Олексій Надемлінський про Бібліотечно-інформаційний центр Одеської міської мережі дитячих бібліотек
22 травня 2019, 21:33 Автор: Олексій Надемлінський |
Коли років десять назад я, після тривалої перерви, йшов до дитячої бібліотеки, то робив це, чесно кажучи, з важким почуттям. І побоюванням. У мене були важкі спогади мого дитинства: бібліотеки 60–70 років. На все життя відтоді залишилося в пам'яті убогі меблі і книги, які неможливо було читати. І не лише тому, що якість виготовлення книг була поганою: папір, на яких вони друкувалися, часто нагадували туалетний. Якість же самих текстів книг залишала бажати кращого. Хороша книга автоматично переносилася у той час в розряд дефіциту. А тим більше, якщо вона була надрукована на доброму папері, та ще з ілюстраціями. Ілюстрації вважалися у той час в книзі зайвими. Так вже сталося, що в сорок із гаком років я несподівано для самого себе став позиціонувати як дитячий письменник. Пам'ятаю, як у 2007 році отримував в київському видавництві авторські екземпляри своїх двох перших книжок (вони вийшли з друку майже одночасно). Як зараз я розумію, шеф-редакторка вивчала мою реакцію. – І як відчуття? – почув я. Якраз я розглядав ілюстрації в моїй книжці. Від книги пахло друкарською фарбою, клеєм і ще чимось. – Знову відчуваю себе дитиною, – чесно відповів я. І пошкодував, що в моєму дитинстві не було книг такої поліграфічної якості. |