Віктор Полянко – дебютант у літературі для дітей. Його повість «Приборкання Кичери» перемогла у конкурсі «Дитяча Коронація слова»-2021 у номінації «Повісті» та відразу сподобалася юним читачам справжнім драйвом, динамічним сюжетом, теплим гумором, родинною атмосферою та живими яскравими героями.

І це закономірно. Бо ж сам письменник – людина небуденна, динамічна та глибока. Пан Віктор – кандидат фізико-математичних наук, науковий співробітник Лабораторії методів та  технологій штучного інтелекту Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова, «шалений» татусь двох чудових читачиків і мандрівник, залюблений у історію та краєзнавство, шахи і настільні ігри, фотографію та велосипед!

«Я люблю читати дітям, особливо, коли це веселі пригоди, які цікаві як чадам, так і дорослим.

Галина Ткачук – сучасна дитяча письменниця з неймовірною уявою. Її вигадливість перетворює на чарівну пригоду найсірішу буденність, а здатність гратися з реальністю, читачем і текстом – не знає меж! Це тексти, котрі варто читати вголос і в гарній компанії, аби разом включатися в гру-співтворчість, запропоновану авторкою. А ще пані Галина наділена неймовірним даром відкривати Читачів і Письменників у дітях.

«У час війни усім – і дітям, і дорослим – раджу передовсім перечитувати. Свої улюблені книжки, звісно ж. У складний час ми згадуємо, як багато нам дають улюблені герої, адже перечитування улюбленого – це не зовсім те, що читання новинки.

Дмитро Кузьменко (Кузько Кузякін) – вибухово креативний, непередбачуваний і щемко дитинний дитячий письменник, який змінив уявлення про сучасну дитячу книжку та відкрив дорослим парадоксальний світ дитини XXI століття. А ще пан Дмитро – учитель і художник, тато чудової багатодітної родини та невтомний мандрівець.

«Я читаю все, як і раніше.

Те, що гарне, те читаємо.

Але ж ми не в Україні, тому не маємо доступу толком до літератури. Те, що взяли, і те, що тут є.

«Африка Казика» гарно пішла, але це тому, що ми на моновиставі були.

Марія Морозенко – добре знана дитяча письменниця, чиї історичні повісті про Івана Сірка, як і шкільні підліткові історії та казки зачарували не одне читацьке серце! А ще пані Марія – авторка щемкої ліричної поезії, мудра голова Київської організації Національної спілки письменників України, невтомна волонтерка та сердечна наставниця юних літераторів.

«Найперше і головне – чи варто читати під час війни?

Звісно, що так. Чим більше днів ми проводимо у постійній загрозі та стресових ситуаціях, тим важливішим є читання – ось це короткочасне відволікання на позитив. Щоб урівноважувати себе, не дати можливості з’їсти себе із середини тривожним емоціям і різким почуттям, таким як ненависть, злість, лють…

Отже, на мою думку дітям під час війни варто читати добрі казки. Ті, що сповнені позитиву. В бомбосховищах часто читали саме народні казки.

Радила б також читати казки сучасних українських авторів – Галини Кирпи, Галини Малик, Сашка Дерманського, Зірки Мензатюк, Катерини Міщук, Еліни Заржицької, Івана Андрусяка, Наталії Девятко, Надії Гуменюк, Лесі Пронь, Лесі Мовчун… Іще багато імен, чиї книжки читачі виберуть і без моїх нагадувань, адже знають і люблять їхнє письмо.

Андрій Кокотюха – чи не найбільше знаний український автор детективів, зокрема і дитячих, письменник напрочуд плідний, колоритний і насправді «читабельний» у найширшому значенні слова. А ще пан Андрій – чудовий кіносценарист і невтомний глибокий читач.

«Читати треба завжди, а не лише під час війни. Зараз бачу по собі, що попит на дитячу книжку зріс, але є нюанс. Він зріс за межами України, коли десятки тисяч дітей опинилися у вимушеній еміграції. Доставку книжок з України не продумав ніхто. Те, що туди передають спорадично, не читабельне. Бо минулого року, коли я готував дитячі твори для «Радіо Культура» і звертався до видавців, вони навзаєм рекрутували мене автором. Бо українські автори писати не вміють за мінімальними винятками. Тому перекладна цінується більше. Ну і мого авторства.