Слухай і читай: аудіобібліотечка


Послухай, як автори виконують власні твори, та прочитай їх сам так, як вважаєш за потрібне.


Сергій Васильківський
12 жовтня 2021, 13:00   Автор: Топська, Неллі

Сергій Васильківський

   До хати Васильківських у Харкові раз у раз заходять сусіди – двері не зачиняються. Воно й не дивно – всім хочеться поглядіти на їхнього сина, котрий так довго жив у далеких та незнаних краях, послухати його розповіді про тамтешнє життя-буття, подивуватися на подарунки, котрі привіз батькам.

   Іван Федорович, який всі роки Сергієвого навчання нетерпимо ставився до вибраного ним шляху та майже не розмовляв із сином під час його приїздів, сьогодні тепло посміхався. Отож, мабуть, «реабілітував» свого норовистого хлопця. Інколи навіть непрохані сльози з’являлися на очах, тоді батько відвертався, соромлячись своєї слабкості, і довго тер очі білою хустиною.

   Мати була рада синові до нестями, але час від часу чомусь важко зітхала – тоді тінь тривоги лягала на її виразне обличчя. «Ой, Господи», – тихо шепотіла жінка і поспішала на кухню за пирогами.

   А знайомі все надходили, розпитували, зачудовано розглядали великого шкіряного чемодана з блискучими застібками, мацали добротну тканину паризького костюма, захоплювалися модними черевиками.

Гноми та чарівний камінь
12 серпня 2021, 14:04   Автор: Савченко, Віталія

Гноми та чарівний камінь

     За далекими морями, за казковими лісами, на самому краю землі височіють чарівні гори. Багато років у хатинці біля підніжжя найвищої гори живуть брати-гноми. Кожного ранку, прокинувшись, умиваються, снідають, а потім беруть свої інструменти й вирушають працювати у гірські печери. Живуть гноми дружно, майже ніколи не сваряться, завжди старанно працюють. Добувають з-під землі вугілля, різні кристали, коштовне каміння та метали. Усе це вони віддають людям в обмін на харчі та тканини для своїх потреб.

    Одного разу гноми знайшли в печері незвичайний коштовний камінь. Ніколи раніше вони такого не бачили. Камінь за розміром був,  наче струсне яйце, та й сяяв так,  наче впав із неба шматочок сонця. Гноми принесли його до себе додому, та й прилаштували на підвіконні. Усі помилися, посідали за стіл, бо був час вечері. Один із братів пішов до комірки по їжу, але невдовзі повернувся звідти з порожніми руками та й каже:

                – Не знаю, що й робити. У нас закінчилися всі запаси їжі та продуктів. По нові тільки завтра зможемо піти, бо вже пізній вечір.

 

Три загадки
11 серпня 2021, 10:39   Автор: Савченко, Віталія

Три загадки

         Якось Сергійко разом зі своїм другом-котиком Пушком вирушили до лісу по чорниці. Дорогою хлопчик жваво розмахував руками, розповідаючи котові про нові ігри, в які вони ввечері гратимуться, й куди помандрують разом узавтра. Підгодовував Пушка смачною ковбаскою, яку взяв із собою, щоб підкріпитися в дорозі. Невдовзі стежинка довела друзів до залитої сонечком просторої галявини, де й росли смачні чорниці.

         – Ух, скільки їх тут! – вигукнув Сергійко, – Дивися, Пушок! І тут, і там! А он там ще більше! Нумо хутчіш збирати. Їх так багато, що і наїмося досхочу, й додому принесемо, а матуся пиріжків спече.
         Пушок тільки роззирнувся й тихо нявкнув. Було не зрозуміло, чи він підтримав друга, чи щось йому заперечив, бо пиріжки з чорницею йому зовсім не смакували, інша справа ковбаска. Кіт аж замружився від задоволення, уявляючи, як нею смакує.

         Сергійко трохи збирав ягоди, трохи їх їв, а Пушок то обнюхував кожну квіточку, то ганявся за барвистими метеликами. Друзі так захопилися, що й не помітили, як опинилися в лісовій хащі, де раніше ніколи не були.
         – Овва! У нас гості! – почувся десь з боку галявини дуже неприємний голос. Хлопчик повернув голову й побачив неподалік дивну трійцю, яку відразу ж упізнав. Матуся багато казок йому прочитала, тому цих героїв він добре знав.

 

 

Порох із драконових кісток
27 липня 2021, 12:31   Автор: Арєнєв, Володимир Констянтинович

РОЗДІЛ 1

Золоте волосся, драконові кістки

Того дня, коли повернувся батько, Марта була у Чурянах, викопувала кістки дракона. Всі в класі знали, що в Марти чуття, і якщо хтось натрапляв на уламок ребра, кіготь чи зуб, — кликали її.

Звичайно, це було паскудніше, ніж із мандрагорою. Тут інколи кричить не те, що викопуєш, — а ти сама. Але відмовлятися собі дорожче, це вона вже засвоїла. Ба, за останні роки три навіть примудрялася мати з того користь.

До Чурян Марту потягнув Чепурун, у нього там жила мамина бабця, зморщена, всохла карга, від якої завжди тхнуло мишами. Чепуруна відряджали туди із гостинцями, і от минулого вівторка, відбуваючи повинність, він рушив не вздовж траси, а навпростець через поле. Про кості він здогадався, коли помітив третього поспіль дохлого голуба. І коли відчув запах — наче від карамельної фабрики.

Дорогу запам’ятав, від прабабці одразу ж зателефонував Марті, тож у неї було чотири дні, щоб підготуватися.

Заклятий меч, або Голос крові
27 липня 2021, 11:27   Автор: Арєнєв, Володимир Констянтинович

Розділ п'ятий,

В якому

Сноррі Каламар

Стає боржником, а Сноррі

Сивоволосий повертає борг

Серед історій, що їх чув Сноррі Каламар від діда, була одна, яка запам'яталася йому найбільше. Буцімто легендарний король давніх часів, Гаральд Мудрий отримав від богів дар — меч на ім'я Крик. Мав меч дивну властивість: той, хто володів ним, не знав поразки. Та що частіше виймав він Крика із піхов, тим менше хотів це робити.

Казали, так сталося і з Гаральдом: підкоривши бунтівних можних бондів та об'єднавши землі їхні в єдину державу, повісив він меча на стіну у королівській скарбниці й уже ніколи не брав до рук.

Правив він краєм довго, пережив усіх своїх синів та кількох онуків, але зрештою настав і йому час іти в засвіти. Тоді покликав король до себе спадкоємця, старшого і єдиного живого онука на ймення Олаф Вертиязкий. Застеріг він Олафа щодо меча, розповів про ціну, яку доводиться платити за здобуті ним перемоги.

Одразу ж після смерті старого короля Олаф вийшов зі скарбниці з Криком у руках і відтоді тримав меча завжди при собі. Незабаром отримав він нове прізвисько — Олаф Месник, а ще — Олаф Різник.