Слухай і читай: аудіобібліотечка


Послухай, як автори виконують власні твори, та прочитай їх сам так, як вважаєш за потрібне.


Порох із драконових кісток
27 липня 2021, 12:31   Автор: Арєнєв, Володимир Констянтинович

РОЗДІЛ 1

Золоте волосся, драконові кістки

Того дня, коли повернувся батько, Марта була у Чурянах, викопувала кістки дракона. Всі в класі знали, що в Марти чуття, і якщо хтось натрапляв на уламок ребра, кіготь чи зуб, — кликали її.

Звичайно, це було паскудніше, ніж із мандрагорою. Тут інколи кричить не те, що викопуєш, — а ти сама. Але відмовлятися собі дорожче, це вона вже засвоїла. Ба, за останні роки три навіть примудрялася мати з того користь.

До Чурян Марту потягнув Чепурун, у нього там жила мамина бабця, зморщена, всохла карга, від якої завжди тхнуло мишами. Чепуруна відряджали туди із гостинцями, і от минулого вівторка, відбуваючи повинність, він рушив не вздовж траси, а навпростець через поле. Про кості він здогадався, коли помітив третього поспіль дохлого голуба. І коли відчув запах — наче від карамельної фабрики.

Дорогу запам’ятав, від прабабці одразу ж зателефонував Марті, тож у неї було чотири дні, щоб підготуватися.

Заклятий меч, або Голос крові
27 липня 2021, 11:27   Автор: Арєнєв, Володимир Констянтинович

Розділ п'ятий,

В якому

Сноррі Каламар

Стає боржником, а Сноррі

Сивоволосий повертає борг

Серед історій, що їх чув Сноррі Каламар від діда, була одна, яка запам'яталася йому найбільше. Буцімто легендарний король давніх часів, Гаральд Мудрий отримав від богів дар — меч на ім'я Крик. Мав меч дивну властивість: той, хто володів ним, не знав поразки. Та що частіше виймав він Крика із піхов, тим менше хотів це робити.

Казали, так сталося і з Гаральдом: підкоривши бунтівних можних бондів та об'єднавши землі їхні в єдину державу, повісив він меча на стіну у королівській скарбниці й уже ніколи не брав до рук.

Правив він краєм довго, пережив усіх своїх синів та кількох онуків, але зрештою настав і йому час іти в засвіти. Тоді покликав король до себе спадкоємця, старшого і єдиного живого онука на ймення Олаф Вертиязкий. Застеріг він Олафа щодо меча, розповів про ціну, яку доводиться платити за здобуті ним перемоги.

Одразу ж після смерті старого короля Олаф вийшов зі скарбниці з Криком у руках і відтоді тримав меча завжди при собі. Незабаром отримав він нове прізвисько — Олаф Месник, а ще — Олаф Різник.

 

Киця; Робощастя ; Жабка ; По сметану ; Бедрики
16 березня 2021, 13:46   Автор: Дерманський, Сашко

РОБОЩАСТЯ

Одне подружжя роботів

З роботи вдвох ішло

І зовсім ненарочечком

В крамничку забрело.

Відкрита студія. Зірка Мензатюк
21 жовтня 2019, 10:03   Автор: 

Відкрита студія. Зірка Мензатюк

«Пригоди славнозвісних книг»
27 березня 2019, 9:38   Автор: Анатолій Костецький

             Запис передачі «Пригоди славнозвісних книг» у виконанні автора – Анатолія Костецького,

наданий українським національним радіо.

У селі Курманах, що стоїть при зачарованій Сулі, на межі Полтавщини і Слобожанщини (тепер це Сумщина) у родині Григорія Білоуса 24 квітня 1920 року народився хлопчик Дмитрик.

Як згадує сам Дмитро Григорович, «сімеєчка в мого батька була, як у того Омелечка, про якого в народній пісні співається... Було нас одинадцятеро дітей. Я був десятою дитиною, якраз «лялькою в колисці», коли старші вже парубкували й дівували».

Батько майбутнього письменника хоч і закінчив свого часу лише три класи церковно-парафіяльної школи, але самотужки здобув юридичну освіту і працював волосним писарем, народним суддею, бухгалтером Державного банку. Книжки в домі оточували Дмитрика з раннього дитинства, і частенько вечорами в хаті читалися вголос то «Кобзар», то вірші Пушкіна, то «Наталка Полтавка», в якій, до речі, батько майбутнього письменника зіграв роль Виборного на сільській сцені чи не сотню разів, ще й сам писав п'єси та оповідання.