Украдені

(уривок в авторському виконанні)

Вони боялися навіть дихати, сподіваючись, що той, хто наробив стільки шелесту, пробіжить мимо, не помітивши їх. Але щось невидиме вдарило по ногах і голосно заскавуліло.

— Сардель! — впівголоса радісно скрикнув Йожеф. — Ну й налякав ти нас.

— Нічого собі! — вихопилось у Васька. — Як же він нас знайшов? І як ти його впізнав у темряві?

Діти вилізли з куща і рухалися широкою лісовою просікою в напрямку дороги, який їм вказував Берті.

— Ти б краще запитав, як вас знайшов я. Вам пощастило, що я добре орієнтуюся, швидко запам’ятовую будь-яку дорогу. Я б іще раніше до вас прийшов, але не все так просто, як на прогулянці. Трохи все ж заблукав. Та воно й на краще, якраз достатньо стемніло. А собаки — вони ж розумні, нюх на господаря гарний мають. Коти додому повернуться, як би далеко ти їх не завіз, а собаки йдуть за людиною, навіть за сотні кілометрів знайдуть. Цьому, бач, знадобилася доба з гаком, та все ж знайшов!

               Наші гори

      Ой, на гору Плішку

      Легко вийти пішки.

      А на той Синяк

      Ну ні так ні сяк!

      Ой, із гори Діл

      Видно десять сіл.

                       У музеї

       В музейній залі тиха так –

       Ми навіть мухи чули…

       Учитель каже: – Дихає

       Тут – чуєте? – минуле!

                  Муха

       У класі така розруха!

       Це учні ловили муху.

       Спочатку упала ваза

       Й розбились ущент одразу.

       А потім зірвалась дошка

       І всіх налякала трошки.

       Лякатись було не варто –

       Вазон полетів під парту!

        Малювала дівчинка місто

        Малювала дівчинка місто,

        І було у місті тім тісно.

        Там спинались в небо будинки

        І росли у парку ялинки.

        Поспішали діти у школу,

        Починався матч із футболу.

        Там гукала мама до сина,

        І кудись звертала машина.