З погляду викладача




Інтерактивне читання: взаємодія автора і читача
11 листопада 2020, 12:50   Автор: Лілія Овдійчук

Інтерактивне читання можна трактувати як один із методів, що допомагає встановити діалог між текстом і читачем, автором і читачем.  Таке читання спонукає до осмислення змісту, подій, персонажів, пробуджує думку та уяву дитини. У методиці літератури читання твору є одним із основних етапів його вивчення, що сприяє формуванню культури сприйняття тексту. За класифікацією М.Кудряшова [2], окрім репродуктивного, дослідницького та проблемного, метод творчого читання є найважливішим для адекватного сприйняття твору, і реалізується за допомогою різних прийомів: індивідуального читання: вголос і мовчки, «ланцюжком»,  хором, під музику; читання в особах, коментоване, вибіркове, повторне; а також читання напам'ять.

Важливо, що відновлення естетичної функції читання відбувається через взаємодію з текстом. Проблемою читання в методичному аспекті займалися українські науковці, зокрема, О.Ісаєва (досліджує теорію та технологію розвитку читацької діяльності), О.Гаврилюк (з’ясовує різні методи та прийоми діалогічної взаємодії з текстом), О. Глеб (розкриває методику інтерпретації художнього тексту).

Мета статті – з’ясувати теоретичні та практичні аспекти інтерактивного читання як одного із методів діалогічної взаємодії автора і читача.

Інтерактивне читання можна практикувати з дітьми різного віку – від наймолодших і до «майже дорослих» –  із застосуванням особливих прийомів і методів для кожної вікової категорії. Зі старшими можна читати разом і по черзі, ставити запитання і відповідати на них, міняючись ролями, а також створювати альтернативні історії. З молодшими добра читати вголос, розглядати і «читати» разом ілюстрації, усно малювати почуте,створювати передісторію прочитаного тощо.

Відповідно до віку й методика інтерактивного читання змінюватиметься. Засвоїти основні методи і прийоми можуть не тільки фахівці (вихователі, вчителі початкової школи, учителі-словесники), а й батьки, дідусі, бабусі, тобто всі, хто хоче навчити дітей (і навчитися самим) читати художній текст, максимально  проникаючи у його глибинну суть.

Методичний посібник  для вчителя Нової української школи 

«Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини»,

автор-упорядник: Заржицька Е. І.,

методист КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти»

Дніпропетровської обласної ради».

 

Методичний посібник «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» сучасної авторки Заржицької Е.І. складається з тематично об’єднаних  оповідей про внутрішню будову людини. У ігровій, розважальній формі авторка розповідає учням на сторінках книги про найважливіші центри (головний, спинний мозок, нервова система і т.д.) та механізм роботи тіла людини (м’язи, кінцівки, кишківник і т.д.), називає складні терміни простими та зрозумілими для дітей словами. Доповнений яскравими ілюстраціями, посібник наочно демонструє школярам, про що саме йдеться, де розташовані ті, чи інші частини тіла, для чого вони потрібні. Тісно переплітаючись із програмовим матеріалом початкової школи, зокрема з тематичним тижнем здоров’я Нової української школи, дітлахам з легкістю вдається зрозуміти матеріал щодо роботи найважливіших органів людини: серця, легень, стравоходу тощо. А підсумкові запитання, націлені на закріплення знань та самоперевірку, покращують сприйняття програмового матеріалу.

Доступність та універсальність викладеного дозволяє використовувати посібник «Що ми знаємо про себе?  Оповідки про організм людини» не лише на уроках, що стосуються знань про себе: «Я у світі», «Основи здоров’я», а й проводити інтегровані уроки, наприклад: «Я у світі» + «Малювання»; «Фізкультура» + «Основи здоров’я» + «Малювання»; «Читання» + «Я у світі» + «Малювання». Кожний класовод зможе з легкістю скомбінувати власний урок і дати дітям базові знання про організм людини, а використовуючи фрагменти ілюстрацій, створювати з класом тематичні лепбуки. 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

«Мандрівка організмом людини»

Інтегрований урок з дисциплін: «Я досліджую світ», «Образотворче мистецтво»

в 1 класі Нової української школи

 

Тема. «Я досліджую світ». Закріплення знань про будову тіла людина та механізм роботи людського організму.

Тема. «Образотворче мистецтво». Будова людини. Малюнок олівцями.

 

Мета уроку:

1)закріпити й уточнити знання учнів про будову тіла людини, механізм дії людського організму;

2)сприяти закріпленню теоретичної бази для інтелектуального розвитку школярів;

3)розпізнавати механізм роботи окремих частин тіла людини;

4)прищеплювати турботливе ставлення про власний організм;

5)спонукати до здорового способу життя, що є невід’ємною частиною безперебійної роботи організму людини;

6)збагачувати та закріплювати в дітей уміння сприймати та розрізняти, 7)аналізувати характерні особливості побудови фігур у малюнку;

8)навчити передавати аспекти побудови тіла людини в русі;

9)розвити дрібну моторику шляхом малювання олівцями;

10)стимулювати розвиток допитливості;

11)виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, естетичну культуру.

 

Завдання уроку: перевірити знання з теми, формувати вміння узагальнювати вивчений матеріал та застосовувати його у повсякденному житті,  формувати природознавчу компетентність компетентність учнів на основі засвоєння інтегрованих знань про людину, порівнювати, класифікувати об’єкти різних форм і розмірів на малюнку.

 

Опорний матеріал: методичний посібник  «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини», автор – Заржицька Е.І., 2019р.

Глобалізація сучасного світу вимагає пошуку нових шляхів формування особистості. Завдяки культурним світоглядним кодам людина пізнає себе та інтегрується у суспільство. З одного боку, медіа-творчість сприяє глобалізації, бо медіа-технології не мають кордонів. З іншого боку, будь-яка справжня творчість звертається до енергетичних джерел у колективному несвідомому та національного світоглядного міфу, що, навпаки, суперечить глобалізаційним процесам і сприяє національному самоусвідомленню.

Художня література має особливий вплив на психіку читачів. Завдяки співпереживанню відбувається перевтілення у персонажів і набувається новий досвід. Під час читання читач стає співавтором тексту, у більшості випадків підсвідомо обираючи своїм текстовими провідниками когось із персонажів. Набуття статусу співавтора як читача дуже важливе для розвитку особистості, але можливо отримати інший статус співавтора – як творця нового тексту.

Фанфікшен або фенфікшен (від англ. funfiction) – твори, написані фанами за мотивами відомих книжок, фільмів, серіалів. Одна з головних умов існування фанфікшену – його подальше оприлюднення. Фанфікшен публічний за своєю природою, бо всі ці тексти згодом викладаються у мережу інтернет та обговорюються іншими фанами. По-суті, вони є різновидом медіа-творчості і мають навчальне значення для молодих авторів, які на базі чужого світу навчаються письменницькій майстерності.

Перші тексти фанфікшен з’являються у 30-х роках ХХ ст., на сьогодні фанфікшен має величезну розгалужену структуру і вражає різноманітністю жанрових форм, яких нині нараховують понад 20 різновидів фанфіків, а також специфічних тегів, що полегшують для читачів орієнтацію у великому корпусі вже існуючих текстів. З розвитком мережі інтернет фанфікшен переходить у віртуальний простір, створюються міжнародні читацькі спільноти-фендоми, проводяться конкурси тощо. У 2013-му році одна з найпотужніших інтернет-платформ Amazon надала можливість офіційної публікації фанфіків з відповідними ліцензійними угодами.

Художня література має особливий вплив на психіку читачів. Завдяки співпереживанню відбувається перевтілення у персонажів, набувається новий досвід. Читач, а особливо дитина шкільного віку, стають співавторами тексту, підсвідомо обираючи своїм текстовим провідником когось із персонажів, переживає його життєвий шлях, описаний у книзі. Таким чином реалізується ініціальний принцип розкриття людини як особистості, при цьому розкривається не лише змальований герой, але і сам читач, який відповідним чином переосмислює й емоційно реагує на вчинки та думки персонажів.

Набуття статусу співавтора тексту як читача є дуже важливим для розвитку особистості, але можливо отримати інший статус співавтора – як творця нового тексту. І цей варіант творчості є надзвичайно специфічним і маловивченим. Мова йде про явище фанфікшену, нового для нашого інформаційно-культурного простору, але цілком звичного для інших країн. Перші тексти фанфікшен з’являються у 30-х роках ХХ ст., нині фанфікшен має розгалужену структуру і вражає різноманітністю жанрових форм, і специфічних тегів, що полегшують орієнтацію у великому корпусі існуючих текстів. Із розвитком мережі інтернет фанфікшен переходить у віртуальність, на відповідних сайтах об’єднуються багатотисячні аудиторії, створюються міжнародні читацькі спільноти, що мають структуру фендомів, проводяться конкурси тощо. У 2013 р. світова інтернет-платформа Amazon надала можливість офіційної публікації фанфіків із відповідними ліцензійними угодами, коли заробляти гроші на такій творчості можуть як самі автори фанфіків, так і правовласники – автори оригінального тексту, на основі якого було створено фанфік.