Навколо книг та читання
#Письменницька_Мобілізація : Оксана Давидова
10 листопада 2022, 10:01 Автор: Оксана Давидова, Наталя Марченко |
А ще пані Оксана — чудова фахова фотографиня, здатна ловити найчарівніші миті життя й відкривати їх людям. КЛЮЧ попросив Оксану Давидову розповісти про найдивовижніше, що сталося з нею за час вторгнення ворога в Україну. І це виявилася перша у її житті письменницька резиденція!
«Цього року мені вперше пощастило побувати в літературній резиденції.
Якби не широкомасштабне вторгнення ворога, я, можливо, й не наважилася б подати заявку. Навіщо? Моя мама живе в селі й радо міняється зі мною домівкою на тиждень-два. От і зміна локації, тиша, відрив від буденності та від спокус великого міста — всі умови для плідної письменницької праці. Але широкомасштабна війна, як не дивно, відкрила нові можливості й спонукала до змін. І не лише мене. Багато українських письменниць, перекладачок, редакторок, журналісток і художниць виїхало за кордон, шукаючи там прихисток і спокій. А іноземні літературні резиденції почали більше поширювати інформацію про резиденції в українському сегменті інтернету, спонукати українок подавати заявки, та й самі при відборі резидентів частіше стали звертати увагу на українців, намагатися допомогти в такий спосіб, отримуючи навзамін проєкти, присвячені найактуальнішій темі в сучасному світі — масштабній війні в Європі. |
#Письменницька_Мобілізація Григорій Фалькович
23 жовтня 2022, 19:02 Автор: Григорій Фалькович Наталя Марченко |
#Письменницька_Мобілізація
А ще пан Григорій – член Українського ПЕН і НСПУ, голова комітету з присудження премії імені Шолом-Алейхема та голова культурно-просвітницького товариства імені Шолом-Алейхема. Лихоліття війни примусило митця покинути рідний київський дім і разом із найріднішими людьми шукати прихистку деінде. Але й у вимушеній евакуації він багато працює, зустрічається з читачами в Україні та поза її межами і готує нові книжки. КЛЮЧ попросив Григорія Аврамовича розповісти про свій досвід проживання війни, творчі задуми та чарівні джерела, що додають йому сил і любові в цей складний час. «Для мене це вже друга евакуація. Сьогодні я дивлюся на світ з двох крайніх позицій – своєї та з позиції моєї правнучки, якій трохи більше року. За винятком віку, ми маємо дуже багато спільного. Моє та її дитинство починалися з війни. Мені був майже рік – і їй майже рік. І я, і вона змушені бути далеко від дому. Щоправда, тоді мене відвозили від смерті, яка йшла із Заходу, а тепер – навпаки: ми їдемо від смерті, що йде зі Сходу. Є ще чимало збігів. Лендліз тоді – і лендліз сьогодні; спроба «остаточного вирішення» єврейського питання та «остаточного вирішення» українського питання… Повторення історії… Що це – фарс чи катастрофа? |
#Письменницька_Мобілізація Валентина Захабура
9 липня 2022, 17:32 Автор: Валентина Захабура, Наталя Марченко |
#Письменницька_Мобілізація
КЛЮЧ попросив пані Валентину розповісти про проекти її нових книг, досвід буття в осерді війни та творчі задуми.
Воєнні будні вже виданих книжок
Приємно отримувати отакі відгуки від мам, які опинилися за межами України: «Я закохалася у ваших "Лепреконів"!» Адже це означає, що книжка відволікла та розрадила. Еге ж? |
Формування традицій, певно, почалося з самого заснування міста, а у 20 роках ХХ століття Одеса стала важливим культурним осередком. В нашому місті діяли різноманітні культурні товариства, об'єднання та літературні кафе. Одне з таких кафе носило назву "ХЛАМ", що має наступне тлумачення: Художники, Літератори, Артисти, Музиканти. Їх відвідували представники творчої інтелігенції, письменники та поети, які увіковічнили ім'я Одеси — І. Бабель, Є. Багрицький, Ю. Олеша, В. Катаєв. Під час одного зі своїх приїздів до Одеси, свої вірші читав там Володимир Маяковський. До речі, сьогодні на вулиці Ланжеронівській, між Оперним театром та Літературним музеєм, створили “Алею Слави”, де увіковічнили імена культурних діячів Одеси, серед них є і письменники. Співробітники Центральної дитячої бібліотеки КУ “ЦМБС для дітей” міста Одеси, що знаходиться за адресою Французький бульвар, 11-А, вирішили відродити колишні традиції нашого міста. 7 червня відбулось перше засідання бібліокафе з символічною назвою “ХЛАМ”. Ідея створення належить Людмилі Волковій (завідуюча відділом обслуговування), дапомогав у розробці Олексій Надемлінськй (одеський дитячий письменник, бібліограф відділу довідково-бібліографічних та інформаційних послуг). Метою створення бібліокафе є збереження культурних традицій міста, знайомство читачів з видатними особистостями міського та загальноукраїнського рівня, залучення підростаючого покоління до саморозвитку та культурного зростання. Першим видатним відвідувачем нашого “ХЛАМу” став Станіслав Савович Стриженюк — письменник, поет, журналіст, лауреат літературних премій імені К.Г. Паустовського, П.Г. Тичини, “Золоте перо”, “Культурна столиця -2019”. Наш почесний гість в березні цього року відзначив серйозний ювілей, як жартує сам письменник: “Мені залишилось десять років до ста”. Слухаючи Станіслава Савовича, хочеться його наслідувати: багато ходити пішки, декламувати вірші, творити чудові твори. |
– Вітаю, пані Любочко! Чудово, поговорити з Вами ніколи не проти!
– Мене завжди цікавило, про що думає той чи інший письменник чи письменниця, коли розпочинає писати книжку. Свою емоцію я знаю. Чоловік, заходячи у кімнату, де пишу, безпомильно визначає цей процес. Каже, що в такі моменти я усміхаюся особливою усмішкою. Яка ваша емоція? Що рухає вами? Цікавість? Нетерплячка? Жадоба пригод? Бажання поділитися своїми знаннями чи спрага дізнатися про щось нове? – Таки дійсно, що кожен письменник береться за справу по-своєму. Насправді ніяких усмішок – лише зосередженість і повне занурення. Я люблю писати вночі, коли точно ніхто не заважатиме. Іноді у мене складається враження, що перетворююсь на тих героїв, про яких пишу. Бо не бачу, яка у них зовнішність, а лише зсередини. Якщо почитати мої казки або повісті, то одразу впаде в око, що я практично ніколи не описую зовнішність персонажа – лише дії, розмови, роздуми. Стосовно ж того, що рухає... (посміхається). Хм, цікаво. Ніяких нетерплячок, жадоби чи спраги. Це точно. Просто, коли приходить герой і починає про себе розповідати, не залишається нічого іншого, як починати записувати те, про що він розповідає. Іноді приходить лише одна-однісінька фраза: початок оповідання або фінал. Тоді треба подумати. Дії героїв та їхні характери розкриваються поступово. Спочатку незнайомці, а через деякий час починаєш розуміти, що знаєш про них дуже багато: як вони діють в тих чи інших обставинах, як спілкуються з друзями, зі знайомими, з батьками, як поводяться під час небезпеки абощо. Часто-густо я пишу не про людей, а про тварин/ птахів/ риб/ комах отже, перед тим, як повністю поринути у творчій процес, багато читаю енциклопедій, довідників, шукаю цікавинки в інтернеті – адже конче треба розуміти не тільки характери, але й не помилитися в найдрібніших деталях, донести до маленьких читачів правдиву інформацію щодо живих істот, які мешкають і на теренах нашої країни, і світу. |