Учень 4-А класу Бучанської школи № 4 (м. Буча Київської області) Тарас Монченко полюбляє насправді хвацькі речі, усе, що додає життю радості та цікавості. Саме тому юному читайликові припали до душі вірші Григорія Фальковича, котрий теж цінує повноту життя та щирий іскрометний сміх.

КЛЮЧ також любить сердечну радість і завжди сподівається на чарівні відкриття, беручи до рук нову книжечку.

– Чому у Вас майже всі вірші про тварин (котів і собак)?

«Дорогий Тарасе, вітаю тебе і радий, що ти уважно читаєш книжки!

У мене справді чимало віршів про тварин, бо справжня людина завжди уважна до довкілля і до тих, хто живе поруч – на нашій планеті Земля. Про людей я, звичайно, пишу також. І про рослини, і про інопланетних істот тощо.

Тобі потрапила книжка, яка так і називається «Про котів і про собак», – тож і йдеться там про котів і про собак. Якщо буде книжечка, наприклад, про комах – то там будуть комахи.

Коти і собаки в книжечці – і справжні, і вигадані".

– А чи будуть у Вас вірші про село?

«У мене чимало віршиків про село, тобто про істот та події, які могли б відбутися у селі.

Кілька таких віршиків я поназбирав і дарую тобі на Миколая.

Будь здоровим, розумним та міцним!

З повагою Григорій Фалькович»

Віршики для Тараса Монченка та усіх завзятих читайликів КЛЮЧа.

Щедрий комар

Комар до зими нагромадив запас:

Домашні ковбаси, березовий квас,

Компоти – у банках, в діжках – огірки

Та інші продукти на різні смаки.

– У мене порядок. Все справжнє й нове.

Щоправда, зі мною ще фермер живе,

А в нього родина – душ сім, або п’ять…

Та я не скупий. Хай зі мною їдять!..

Грудень груди застудив

Грудень без пальта ходив –

Грудень груди застудив:

Лежить під периною –

П’є чай із калиною.

Про жабку Гапку

В жабки Гапки – мокрі лапки,

Бо живуть в болоті жабки,

А в болоті, як завжди,

Повно мокрої води.

Тож, до тої жабки Гапки

Ти без мами не ходи.

Знахідка

Цілий день радіє півень –

Він знайшов п'ятнадцять гривень.

Жаль, що плаче квочка біла –

Та, що гроші загубила.

Каченя і гусачок

На подвір'ї в тьоті Мусі

У паркані – дірочки:

Там гуляли білі гуси

І біленькі качечки.

І в сусідки тьоті Дусі

У паркані дірочки:

Там рябі гуляли гуси

І рябенькі качечки.

Дреньки–бреньки,

дреньки–бреньки:

Подружили, як рідня –

Гусачок один рябенький

І біленьке каченя.

Ходять в гості пташечки

Крізь парканні дірочки,

Та й складають віршечки:

“Каченя і гусачок,

Як горошинка й стручок,

Каченя і гусачок,

Наче скрипка і смичок –

Нерозлучні.”

Чим кого нагодувати

Кам’яним місточком

Строго за росточком

Йшли собі: курчатко,

За ним – каченятко,

Кошеня, собаченя,

Телефон і слоненя.

Йшли вони через місток

На обід у дитсадок.

А в меню, з моєї ласки,

Був банан, кільце ковбаски,

Батарейка в целофані,

Сир солодкий у сметані,

Ряска й блюдечко пшона...

А проблема в нас одна:

Конче треба відгадати,

Чим кого нагодувати.

Я сьогодні пастушок

Я сьогодні па–сту–шок:

Я шукаю за–ти–шок,

І з вівчаркою напару

В за–ти–шок жену отару.

В нас на двох – одна сопілка,

Сумка, таткова мобілка,

Книжка, жуйка, бутерброд

І у термосі - компот.

Я сьогодні па–сту–шок:

Випасаю му–ра–шок.

А над нами теж отари –

Хтось пасе небесні хмари.

Я ходив, шукав природу

Я ходив, шукав природу:

Завітав був до городу,

Там ховались огірки –

Солоденькі, не гіркі.

Потім я ходив у лузі,

Де стояв лелека в тузі,

А навколо – щедроцвіт,

Вуж, бджола й сусідський кіт,

Що прийшов за мною вслід.

Забрідав я в дальній ліс,

Вибрідав крізь верболіз,

Побував ще й у саду,

Бачив груші у меду,

Бачив райдуги, сніги,

Зливи, гори, береги...

У негоду і в погоду

Я ходив – шукав природу.

Що воно за дивина,

Як дізнатись, де вона?

За чи проти

Вовчик – за, і я не проти:

Хай пливуть маленькі шпроти –

Не гуртом, а хто де як,

І не в баночках, а так.

Зникніть, неводи й гачки,

Оживіть, морські бички,

Що лежали, сумнуваті,

Консервовані в томаті.

І нехай оті томати

Знов рясніють біля хати

У поштарки тьоті Флори,

Як звичайні помідори:

Набираються теплом,

Пахнуть сонцем і селом.