«Думається мені… У своєму житті зустрічала різних-прерізних людей, і в літературі також: хтось, використовуючи можливі та здавалося б цілком неможливі методи піар-технологій, виборює своє особисте місце під сонцем; хтось вперто змагається сам із собою «більше-більше-ще більше», втрачаючи природно-глибоке у власному письмі; хтось, і навіть коли пише сильно, все ще невпевнений у своїх силах…

Звісно, Оксани Кротюк ці визначення зовсім не стосуються. Авторка самодостатня, глибока, шляхетна. А це, третє, хоча й незрідка ігнорується дитячими письменниками, а все-таки виявляється надзвичайно важливою рисою якісної літератури для дітей. Повага до читача і повага до себе як автора – ця нерозривна цілісність письма не завжди поєднується в авторських текстах. Амбітне друге переважно що пересилює перше. Так «народжується» штучне та несправжнє. Оксана Кротюк зауважує про це так: «Автор повсякчас має зберігати в собі відчуття реального дитинства. Не гратися в дитинство, а саме зберігати його всередині себе. Тоді він не присідатиме перед дитиною навпочіпки, не заграватиме з нею, не сюсюкатиме, не обходитиме складних тем і, зрештою, не буде принижувати свого читача слабким, нехудожнім письмом».

Так, діти, і насамперед діти-читачі, своєю неураженою «корозією суспільства перевернутих цінностей» відчувають тонко справжність промовленого-написаного. Діти навдивовижу тонко відчувають межі добра-зла, правди-кривди, чесності-брехні. У письмі Оксани Кротюк відверта чесність зі своїм читачем часом вражаюче чуттєва. Відчувається, їй не байдуже, якими зростатимуть діти. Вона з тих, хто несе усвідомлену відповідальність за світ, у якому ми у майбутньому залишимося тільки спогадом. Щемким, байдужим, або й відчуженим. Яким саме – це вже покаже час, що мудро розставляє свої акценти. Без зовнішніх впливів на догоду.

І думається мені… Нехай промайне багато років, але оті перші слова пестування, забавляння, цікавих віршиків, оті чуттєво-рідні ігри на долоньках, виплекані творчістю сучасної дитячої письменниці Оксани Кротюк, залишаться в серці дітей назавжди. Все це неодмінно забирається із собою в доросле життя незабутнім спогадом.

Віншуючи пані Оксану з Днем народження, хочу побажати: нехай дітки зростають щасливими, гортаючи сторінки Ваших світлих, зігрітих теплом любові, книжечок. Нехай і надалі пишеться Вам легко. І нехай в отій легкості письма дітки повсякчас знаходять для себе перлинки незабутнього на мудре зростання. Щастя Вам, наснаги, МНОГАЯ ЛІТА!»

Марія Морозенко,

Київ, 18 грудня 2017 р.