Андрій Кокотюха — один із перших українських авторів, котрий став відомим завдяки негативному розголосу навколо власних творів і особистій кипучій діяльності на «вколомистецькій» ниві. У його творчості, як у нашій дійсності, химерно вживаються карколомні до фантастичності україномовні детективи зі злободенними одноденками на кшталт нашумілої «Юлі», «документальні» томики «Криминальная Украина» — з не менш документальним «Юрієм Луценко. Польовим командиром», а майже щиро біографічний «Зоопарк, або Діти до 16 років» із в’язанкою настирливо дидактичних «дитячих детективів». Відтак, поява в «культовому» видавництві І. Малковича чергового витвору А. Кокотюхи, як мінімум, — неочікуване, а тому цікаве, явище.
Чи не тому, оглядаючи нові тенденції дитячої літератури 2010 р. 1, К. Родик означив «Таємницю козацького скарбу» як «відкриття № 3», оскільки, на його думку: «Вийшла така собі ненав’язлива підліткова адаптація Дена Брауна з його криптофілією. Плюс, звичайно, алюзії на авторового улюбленця Тома Сойєра. Тобто, тепер уже справжній дитячий детектив». Правда, оглядач не втримався, аби не зауважити у тексті «кілька сумнівних місць», як-то: «навіть нинішні семикласники (може, й на жаль) досі не висловлюються на адресу своїх дідів-комуністів саме так, як у книжці: «Комуністи-зарізяки»; «атрибутом козацького полковника була не булава (яку й шукають за сюжетом), а пернач»; стилістичні покручі зразка «дуже трошки»…
Якщо бути відвертим, «сумнівних місць» значно більше. Як і тих, що викликають у пам’яті знайомі з дитинства улюблені образи та «фірмову» стилістику В. Нестайка та Марка Твена. Особливо помітне майже стовідсоткове «накладання» мови героїв Кокотюхи та Нестайка: хоча між їхніми персонажами часова відстань майже півстоліття — жодних змін ні в психології підлітків, ні в їх манері думати та висловлюватися текст не фіксує. Як, зрештою, і змін у світі, де ті герої живуть (найвідчутніший штрих часу — поява страуса Футбола замість корови Котрибуції та заміна запанілих гімназистів ватагою Льонька Гайдамаки).
Хоча, заради справедливості, слід сказати, що А. Кокотюха не приховує прямої залежності свого тексту від «Тореодорів із Васюківки» В. Нестайка, «Пригод Тома Соєра» Марка Твена та «Бронзового птаха» А. Рибакова. На всіх презентаціях автор неодноразово наголошував, що в основі «Таємниці…» — «роман», створений ним, тринадцятилітнім, ще 1984 р., коли весь життєвий досвід вкладався у багаторазове перечитування улюблених книжок: «Цей рукопис в шкільному зошиті у двох томах у мене зберігся досі. Тоді я тільки почав писати якісь такі серйозні розлогі речі, детективи. Я не вважав, що це якісь дитячі чи підліткові, я думав що це серйозно, для всіх і для дорослих зокрема» 2. Правда, у першому варіанті (щоб було «як у «Тореодорах…») фігурував цап Жора. Та І. Малкович відразу цапа «зарізав», сказавши: «Поміняй, хоч на страуса, але поміняй». Так у кінцевому варіанті книги з’явився колоритний страус на прізвисько Футбол.
На жаль, на відміну від славних попередників, за веселими захоплюючими пригодами героїв А. Кокотюхи не відкривається драматичне тло сьогоденного життя та живі характери наших реальних сучасників — все те, що робить літературу літературою, а не «маскультом».
Але, як видається, ні автор, ні видавець і не планували створити «літературу» для дітей у «високому» розумінні цього поняття, а ставили за мету дати зразок сучасного україномовного «масового чтива» для підлітків. Оскільки саме ця ніша нині вільна на ринку України, саме цей автор спеціалізується на подібних текстах, і саме цей видавець уже неодноразово першим відважувався на експеримент.
А коли оцінювати «Таємницю козацького скарбу» саме як зразок «масового чтива» для дітей, то слід визнати, що книжка містить всі атрибути жанру: динамічний прямолінійний сюжет, відвертий гумор, однозначність персонажів і декларовану вбогість мовно-стильових засобів тощо. Кожен із героїв чіткий і незрушний у своїх характеристиках як рекламний щит. Скажімо, якщо Даня — «розумний», то тільки це й визначає всі його вчинки (навіть мова героя нічим не відрізняється від мови його малоначитаного «спортивного» товариша Боді, чого в житті не буває). Дотримано й такої вимоги «масового» жанру, як впізнаваність образів та їхня комулятивність щодо попередників. Відтак, Галка, коли позбавити її страуса, нічим не різнитиметься від героїнь В. Нестайка, дядько Семен видається шаржем на Мину Мазайла, а бабця-травниця Данька та місцевий дід-історик ніби тільки-що «зійшли зі сторінок» «Неймовірних детективів» того ж таки В. Нестайка.
Тому логічним видається, що ілюстрував А. Кокотюху той самий художник, котрий створив нове обличчя для безсмертних «Тореадорів …» —Анатолій Василенко. Зрештою, йому не довелося шукати нових образних ходів і рішень, як і авторові тексту.
Та, попри все, «Таємниця козацького скарбу» — таки достойний зразок «масового чтива» для дітей, а «масове чтиво», як би не противилися тому окремі науковці та методисти, — такий само потрібний жанр літератури, як і будь-який інший.
Це цікава, захоплююча, необтяжлива в читанні книжка, гарно видана та дотепно проілюстрована. Її герої не можуть слугувати приводом для глибоких роздумів чи настановою до життя, але вони послуговуються загальнолюдськими цінностями (будь справжнім другом, шануйся, поводься по-чоловічи тощо), їхнє життя наповнене та цікаве, а думки — добрі. Відтак, підліток може із задоволенням і не без користі провести кілька днів поряд із «Таємницею…», спостерігаючи й, можливо, навіть уболіваючи за долі її героїв.
…Мені особисто найбільше сподобався страус Футбол, котрий найчастіше вносив у текст пожвавлення своєю прямолінійною надійністю та неймовірністю власної появи на тихих містечкових вулицях…

 1. Родик, К. Ден Браун для школярів : Нові тенденції дитячої літератури / Костянтин Родик // Україна молода. – 2010. – № 223 (27 груд.). – Режим доступу : http://www.umoloda.kiev.ua/number/1790/164/63518/
  2. Кокотюха презентував нову книжку для підлітків // Главред. – Життя. – Режим доступу : http://ua.glavred.info/archive/2010/09/03/102104-10.html – 03.09.10 // 10:21.
 

Наталя МАРЧЕНКО

Андрій Анатолійович Кокотюха  народився 17 листопада 1970 р. у м. Ніжин на Чернігівщині. Батько працював зварювальником, а мама — медичною сестрою.
Писати Андрій почав із семи років. Та до 12-ти, коли вперше взявся за пригодницький жанр, створював одні лише казки.
Змалку мріяв стати бібліотекарем, аби мати змогу безперешкодно читати будь-які книжки досхочу. Але довелося працювати збиральником меблів, різноробочим і муляром на будівництві.
Закінчив факультет журналістики Київського університету ім Тараса Шевченка.
Публікуватися почав у 1987 р.
У 1991 р. з’являється друком перша повість «Шлюбні ігрища жаб», яка у 1996 р. отримала диплом видавництва «Смолоскип» і широкий негативний розголос у пресі, що, власне, й зробило автора одним із відомих сучасних українських письменників.
У 1993 р. став одним із співзасновників Творчої асоціації «500».
Працюючи пакувальником книжок у видавництві «Смолоскип», спромігся одним із перших в Україні зорганізувати понад сто виступів молодих українських письменників у сімнадцяти регіонах країни.
У 1998 р. перейшов на журналістську роботу.
У 1999 р. отримав диплом конкурсу «Золотий Бабай». У 2001 і 2002 рр. — став дипломантом конкурсу «Коронація слова», у 2003 і 2004 рр. — отримував ІІІ премію цього конкурсу, а 2006 р. дістав нарешті його Першу та другу премії водночас. Двічі нагороджувався премією ж. «Березіль» (2000, 2003), має Премію фестивалю «Відкрита ніч» за кращу публікацію про фестиваль (2002 р.) і Диплом ХІ Форуму видавців у Львові як «Кращий журналіст, що пише на книжкову тему» (2004).
Нині А. Кокотюха — автор близько тридцяти книг, що виходять друком майже в усіх українських видавництвах, котрі видають сучасну літературу: «Смолоскип», «Кальварія», «Фоліо», «Піраміда», «Нора-Друк», «Зелений Пес». Він постійно співпрацює з найбільш популярними українськими газетами, журналами і телеканалами. За однією такою публікацією на студії ім. О. Довженка зняли кіно під назвою «Тупик», за сценарій якого автор нагороджений Нагрудним знаком «Срібний Георгій». Написав також сценарії для декількох документальних фільмів з циклу «Кримінальні історії» на каналі ICTV, за що удостоєний Нагрудного знаку «За зразкову службу у внутрішніх військах МВС України». За мотивами роману «Легенда про Безголового» знято телевізійний художній фільм. Низка творів чекає на екранізацію.
Починаючи з 2008 р. видав сім книг для дітей.
Пише українською та російською мовами.

Твори:
«Шлюбні ігрища жаб» («Смолоскип», 1999 р.)
«Повернення сентиментального гангстера» («Зелений пес», 1999),
«Нейтральна територія» («Кальварія», 2001),
«Ментовский город» («Фоліо», 2002),
«Отработанный материал» («Фоліо» 2002),
«Мама, донька, бандюган» («Піраміда», 2003),
«Криминальная Украина» («Фоліо», 2003–2005),
«Криминальная Украина–2» (Фоліо, 2003–2005),
«Криминальная Украина–3» («Фоліо», 2003–2005),
«Почему Украина не Россия» (автор-упорядник) («Фоліо», 2004),
«Любити живих» (у співавторстві з Максимом Розумним) («Майдан», 2004),
«Повзе змія» («Нора-друк», 2005),
«Тайны и загадки Украины», («Фоліо», 2005),
«Резонансные дела МВД» (у співавторстві з Костянтином Стогнієм), («Фоліо», 2005),
«Шукачі скарбів»(«Нора-друк», 2005),
«Юля» (автор-упорядник) («Фоліо», 2006),
«Темна вода» («Нора-друк», 2006),
«Зоопарк, або Діти до 16 років» («Зелений пес», 2006),
«Легенда про безголового» («Нора-друк», 2007)»,
«Юрій Луценко. Польовий командир» («Фоліо», 2007),
«Аномальна зона» («Фоліо», 2009).

Твори для дітей:
«Андрій Кокотюха про Луї Буссенара, Томаса Майна Ріда, Миколу Миклухо-Маклая, Рафаеля Сабатіні, Роберта Луїса Стівенсона» (Грані-Т, 2008, серія «Життя видатних дітей»)
«Полювання на Золотий кубок» (Грані-Т, 2008, серія «Дивний детектив - 08»)
«Страшні історії» (Грані-Т, 2008, серія «Дивний детектив - 08»)
«Мисливці за привидами» (Грані-Т, 2008, серія «Дивний детектив - 08»)
«Клуб Боягузів» (Грані-Т, 2009, серія «Дивний детектив - 08»)
«Колекція гадів» (Грані-Т, 2009, серія «Дивний детектив - 08»)
«Таємниця козацького скарбу» (А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2010).

Про твори цього автора читай також:
Шульга Д. Кокотюха – дітям // Весь Кіровоград. – Спорт і дозвілля. – Режим доступу : http://www.kirovograd.net/sport_ease/2008/8/27/kokotyuha__ditjam.htm