Венгринюк, Христя. Моя мама – гора / намал. М. Кошулінська ; передм. С. Ройз. – Харків : Vivat, 2024. – [55] с. : іл. – (Мрійники).
КОЖНА МАМА – ВЕЛЕТЕНСЬКА ГОРА Коли моєму старшому синові було три рочки і він у мене був тільки один, а це було наприкінці минулого століття, дуже хотів, щоб мама з ним вміла ганяти м’яча, збирала черв’ячків, які буде їсти «маенька ибка», малювала на дорозі після дощу паличкою море, збирала сміття по всіх дорогах, бо має бути чисто, і обов’язково (!) спробувала зайти у будку до собаки Дружка. І ніяк не міг зрозуміти, чому я, мама, яка завжди йшла на його умовляння і вигадки, відмовляюся!!! Ці спогади виринули, ніби вчорашні, коли я прочитала із великим захопленням нову книжку Христі Венгринюк «Моя мама – гора», про яку вже знає майже півсвіту!»/ Харків: VIVAT, 2024. Так, справді, на маму ніхто ніколи не вчив ні в якій країні світу і ніколи ніхто не навчить. Бути мамою зовсім непросто і нелегко, і як зазначила у передмові відома українська психологиня Світлана Ройз, нова історія від Христі Венгринюк – «це зворушлива й терапевтична книжка про те, як віднайти внутрішню силу, не тільки про Дитину і Маму, які проходять випробування, вона про збереження близькості і про силу, яка може проявлятися і тоді, коли ми почуваємося слабкими». Справді, книга має чудодійну силу – допоможе позбутися давніх рубців на душі і подарує невимовний спокій та насолоду від читання. Хоча вона рекомендована дітям від шести років, але, без перебільшення, на моє глибоке переконання, її треба прочитати усім українським мамам, незалежно від віку дітей. Тим, які тільки стали мамами; Тим, які мають дорослих дітей і онуків; Тим, хто майже втратив надію на мирні стосунки із своїми дітьми; Тим, хто втратив своїх дітей через військові дії в Україні; Тим, хто вимушений був переїхати з рідної домівки в чужі, невідомі краї; Тим, хто тільки готується стати мамою; Тим, хто розчарований життям, і як маленький головний герой книги, «живе з мамою лише вдвох», бо «тата в нашій маленькій сім’ї ніколи не було». Справді, забажаєте перечитати її, записувати окремі цитати і, звичайно думок щодо спілкування-повчання-мовчання-зітхання зі своїми дітьми буде сила силенна… Однією із нагальних проблем, особливо у складних життєвих сучасних реаліях нашої країни є ментальне здоров’я кожного і його збереження. Велетенськими павуками у наше повсякденне життя вповзають панічні атаки. Інколи не вистачає знань і сили з ними боротися. Письменниця не оминула і ці моменти, коли людина відчуває безпорадність та острах за своє життя. Знайомство дитини з панічними атаками мами, велике бажання синочка допомогти мамі, коли у неї панічні атаки, тому що він «не боявся мами», а «боїться за маму»… Дитяче життя з елементами-пазлами дорослого непокоїтиме і вас, шановні маленькі-юні-дорослі читачі. Книга сповідує і міцні родинні стосунки, тому що бабуся і дідусь хлопчика хвилюються і за свою доньку, і за онука. Христя Венгринюк майстерно володіє мовними засобами, її багатий внутрішній світ, внутрішня культура і харизма впевнено стверджують, що її маленький герой з мужнім характером знає, «як бути – НАЙ!». І звичайно, намагається роз’яснити юним читачам, що існують методики і практики, спрямовані на розкриття внутрішнього потенціалу людини, зокрема, медитація. Поступово, світ медитації пізнає і хлопчик: «Ти вдихаєш світло і радість, яка наповнює тебе. Тілом розливається тепло і спокій. І видих – і ти знову видихаєш печаль, яка закралася глибоко-глибоко. Спробуй видихнути її з найпотаємніших куточків. І знову вдих – сонячне проміння торкається кожної твоєї клітинки. Ми дихаємо любов’ю». Сьогодні, коли український книжковий ринок пропонує літературу для вибагливих, мудрих і ерудованих читачів, не так просто вибрати книгу, особливо, коли це стосується сімейного читання, у колі родини. Коли Ви запланували вечір для сімейного дозвілля, не виходячи з дому і хочете почитати своїй дитині щось новеньке-цікавеньке, то книга Христі Венгринюк «Моя мама – ГОРА» саме така! Це не реклама, а заохочення! Це добра порада мами двох дорослих синів, яка також живе з постійною молитвою за найдорожчих, за НАЙ! І яка через роботу-турботи інколи забуває про себе, про свій спокій і усамітнення. Але треба не забувати, що і я, і кожна мама – «надійна гора, найкраща і найпривабливіша з усіх гір світу»! В цьому переконаєтеся і ви, любі україночки, сильні чи слабкі, впевнені і не дуже, але завжди вродливі, талановиті, творчі, мужні, стійкі українські мами і бабусі!!! Книга мимоволі наштовхує на думки-паралелі з аніме всесвітньовідомого японського режисера та аніматора Хайяо Міядзакі, про якого навряд чи б знала, якби не мій молодший син і його велике бажання, щоб я спробувала зрозуміти основну ідею його фільмів (отже, дослухайтеся до своїх дітей неодмінно!). Героїні Міядзакі, здебільшого сильні жінки і дівчата, і де людяність і духовність обов’язкова. Оскільки аніме Міядзакі приваблюють глядачів різного віку, віросповідань і національностей, щойно прочитана мною книга також варта аніме чи мультиплікаційного фільму. Бо малюнки Марти Кошулінської, відомої української ілюстраторки дитячих книг, роблять книгу ближчою і сокровенною. Ця думка не полишає мене вже кілька днів. Останні п’ять років я є активною читачкою сучасної літератури для дітей, зокрема склалися теплі і дружні взаємини з колективом Чернівецької обласної бібліотеки для дітей і участь у багатьох проєктах цієї книгозбірні допомогла мені, завдяки сучасним книгам для дітей молодшого і старшого віку, бути ближчою до них, краще розуміти їх, сучасних, креативних і вибагливих. А книга «Моя мама – ГОРА» надважлива і надчуттєва! Пам’ятайте, кожна мама – ГОРА і горою завжди стоятиме за своїх дітей! Будьте НАЙ для себе, своїх дітей, рідних і близьких, для своєї країни і бережіть у серці любов та силу до життя! То ж мерщій біжіть чи летіть на велетенських крилах до бібліотеки чи книгарні і без книги Христі Венгринюк не повертайтеся! А якщо серйозно, я тільки привідкрила кватирку настроєвого, зворушливого, емоційного книжкового Всесвіту Христі Венгринюк! Нові роздуми і звичайні таємниці з книжкової полиці попереду! Олена ЛОГІНОВА, поетеса, член Національної спілки журналістів України м. Чернівці |
Коментарі до статті