«Офіційно випало брати участь у двох заходах, що увійшли в «Освітній кластер» — «Винятково круті: яскраве життя у великому місті» та «Видавничий кейс від “Академії”», — і відбувалися в суботу о 10.00 та об 11.15 у Центрі Андрія Шептицького. І хоч сам Центр — чудовий і організатори хороші й старанні, — в ролі Форумної локації, як на мене, він — не дуже вдале рішення через віддаленість від основного дійства. Тому доїхали на наші заходи лише найсміливіші та найвідданіші читачі (тут, окрім відстані, ще й погіршення погоди спрацювало). Та цікава дискусія таки відбулася.

Дуже вдала локація була увечері того ж дня — фестиваль-ресторація «Лівий берег», де «Академія» презентувала видання про любов — новинку «Перше побачення» та збірки «Любов така» і «Така любов». Театральний інтер’єр чудовий для розмов про почуття й особливості переплавляння життя на тексти.

Найбільш драйвовим для мене стало дводенне спілкування з читачами на стенді ВЦ «Академія». Уперше в житті я, перебуваючи у Львові, до Площі Ринок не дійшла, бо жаль було відлучатися. Хотілося зібрати всі обійми, усмішки, відгуки на книжки. І навіть коли вирішувала хоч би пройтися вздовж яток, аби й собі прикупити бажаних новинок, — наполегливі дзвінки мобільних повертали до стенду, де вже чекали нові читачі, аби взяти автограф для себе, підписати книжку для друга/подруги, дітей чи онуків або ж зробити селфі.

Дуже тішило, коли за новинками в серії приходили читачі (з друзями чи з батьками), які прочитали майже всю підліткову лінійку від «Академії», а з їхніх вуст звучало: «Це суперська книжка!», «Ой! А тут нова книжка цієї ж авторки!», «Рекомендую! Стовідсотоково!», «Точно-точно класна книжка!». Це нагадало випадок на цьогорічному Книжковому Арсеналі: прийшов хлопчик, який був на презентації «Знає тільки Мару» в київській Публічній бібліотеці імені Лесі Українки, а на Арсенал привів маму, аби спеціально нас познайомити, бо й мамі книжка припала до смаку.

Такі зустрічі цінні, передусім, енергетичним обміном і живим відчуттям зворотного зв’язку. Допомагають краще зрозуміти вподобання і бажання читача. Це такі собі «польові дослідження», які для письменника годі чимось замінити.

На цьогорічний Форум потрапило дві мої книжки — «Знає тільки Мару» й зовсім новенька «Король Даркнету», хоча незмінним попитом користувалася й «Дівчина з міста». Багато юних читачок цілеспрямовано приходили саме за нею. Можливо тому, що читачам легко ототожнювати себе з героями цієї «шкільної» повісті.

«Знає тільки Мару» — пригодницька повість. І хоч основна тема — це дигерство як особлива закрита субкультура, книжка ця про випробування нестандартними обставинами. Адже кожен має якесь уявлення про себе, як би він поводився в критичній ситуації, але ось саме потрапляння в критичну ситуацію дуже часто відкриває тобі зовсім іншого тебе.

«Король Даркнету» — повість-детектив. Якщо коротко говорити про сюжет, то маємо закохану парочку, Стефу і Яра, що вирішують прогулятися берегом річки. Однак замість романтичного побачення їх чекає розмова з поліцейськими — вони опиняються в епіцентрі розслідування. Ситуація ускладнюється ще й тим, що тепер під загрозою зриву подорож Стефи до Парижа. Омріяна поїздка — приз за перемогу в журналістському конкурсі. У Яра ж свої причини не зустрічатися зайвий раз із поліцейськими. Ця таємниця заважає юнакові бути відвертим зі Стефою. Урешті підлітки вирішують разом із другом-хакером самотужки з'ясувати обставини загадкового вбивства журналіста-розслідувача. Їм доведеться приймати складні рішення й зіштовхнутися з погрозами. Через Ярове минуле стосунки зі Стефою висітимуть на волосинці. Яра навіть заарештують. Та врешті вони не тільки розкриють убивство, а й стануть ближчими одне одному. Тут також проговорюються проблеми дорослішання (зокрема йдеться про перший інтимний досвід, що ґрунтується на домовленості між підлітками і взаємній згоді, тобто пропонується варіант сексу, яким він має бути) і страхів, із цим пов’язаних, соціалізації з проблемами булінгу, самоствердження й життєвого вибору та відповідальності за цей вибір.

Судячи з попиту, книжка явно припала до смаку. Тож залишається старанно працювати, аби й у наступному році було чим порадувати своїх читачів і порадіти їхній зацікавленості нашими книжками».

Олена РИЖКО (Київ).