|
Наприклад, враження з останньої презентації на Форумі видавців. Я дуже довго шукав на блаблакарі авто, щоб дістатися до Львова, вмовляв водіїв із Києва заїхати до Житомира, а не їхати по об’їзній. Остаточно домовився лише ввечері, за кілька годин до презентації. Потім прокинувся о пів на п’яту і всю дорогу змушений був підтримувати з водієм розмови про машини і таке інше.
Презентація пройшла добре. А наприкінці до мене підійшла по підпис вчителька. Виявляється, напередодні, в той самий час, поки я займався оцими дріб’язковими речами, вони цілим класом читали мої оповідання. Дивина! А ще дивує, коли людям справді подобається те, що я написав. Адже деякі мої твори мають доволі специфічний гумор або завдання, яким треба приділити час, подумати. Це дивовижно, коли зустрічаєш когось, хто зрозумів найголовніше — те, що я розповів між словами! Проте не всі зустрічі проходять добре. Буває, що ніхто не приходить. Це особливо засмучує, коли ти спеціально їдеш до іншого міста, витрачаєш час — а там погано підготувалися, й нікого немає. Або коли люди після презентацій лишаються байдужими.
Дмитро КУЗЬМЕНКО (Житомир — Київ). |


Буває й таке: телефонує до мене хтось зі школи, запрошують. Я із задоволенням погоджуюсь і запитую, скільки й яких книжок замовити у видавництві. За кілька днів до мене передзвонюють і кажуть, що от ви знаєте, ніхто з батьків на захотів придбати жодної книжки, бо вони для них дорогі, а тут Новий рік, 8 березня та інші проблеми. В такому разі я, звісно, відмовляюся від зустрічей».
Коментарі до статті