Художній час є предметом дослідження багатьох українських та зарубіжних науковців, зокрема М. Бахтіна, Н. Копистянської, Д. Лихачова, І. Роднянської, С. Скварчинської, З. Тураєвої. Оскільки для автора художній час - це “частина створеного ним художнього світу, менша чи більша адекватність його реальному часу, що залежить від епохи, естетики мистецького напряму, жанру, індивідуальності автора” [3, 41], то й для літературознавця такий спектр досліджень природний і ефективний. Важливим є з’ясування в художньому творі таких аспектів: як відображено автором соціально-історичний час, минуле, сучасне, майбутнє у жанрово-стильовому контексті. Час розглядають одночасно з поняттям художнього простору, що згодом трансформувалося у термін “хронотоп” (М. Бахтіна). Більшість дослідників трактує часопростір як змістовий, філософський та жанрово-структурний чинник творення художнього тексту. У фантастичних творах часопростір є визначальним в окресленні теми, змісту, розвитку сюжету та формуванні композиції.

Е. Іллєнков, Ю. Кагарлицький, Н. Савицька, Ц. Тодоров, О. Шарговська розглядали фантастику як особливий жанр прози. У сучасних літературознавчих енциклопедіях фантастичними називають твори “де змальовано нереальні події, що видаються за реальні, правдоподібні”, [1, 522] а фантастикою називають “різновид художньої літератури, у якій авторський вимисел від зображення дивно-незвичних образів, неправдоподібних явищ простягається до створення особливого – вигаданого, нереального, “чудесного світу”. [2, 1119] Науковці поділяють фантастичну прозу на наукову фантастику, “чисту” фантастику; бойову і пригодницьку фантастику; альтернативну історію і географію та фентезі. Особливості цього жанру накладаються і на час, зображений у творі. “У фантастиці є більші можливості не залишатися в рамках соціально-побутового зображення, а вільно ширяти, охоплюючи одночасно різні ступені сучасного і майбутнього” [3, 37].

Фантастичний жанр та фентезі нині надзвичайно популярні в середовищі дитячих письменників (В. Аренєв, М. та С. Дяченки, Галина Малик, М. Павленко, Сергій Оксеник, Г. Пагутяк), які, беручи за основу реальне життя, широко використовують у своїх текстах фантастичні, міфологічні та містичні сюжети, образи, нереальні події для увиразнення певної авторської ідеї, пояснення явищ, що відбуваються у світі і непояснимі з точки зору логіки або для протиставлення вигаданих образів реальним з метою впливу (естетичного, виховного тощо) на читача. Про творчість дитячих фантастів є статті Н. Дев’ятко, Я. Дубинянської, Л. Лебедівни, Н. Марченко, В. Пузія, у яких охарактеризовано загальні жанрово-стильові аспекти, частково йдеться і про хронотоп, проте спеціального дослідження цього питання немає. Пропонована наукова розвідка є спробою з’ясувати роль художнього часу та його трансформацію у фантастичних творах та фентезі для дітей. 

“У художньому мисленні письменника надання переваги одній часовій площині розкриває не тільки індивідуальність, а й приналежність до певної естетичної системи, напряму” [3, 39]. У фантастиці та фентезі часові відведена особлива роль. Час є жанрово-структурним чинником в означених художніх творах. Трансформація часу, переплетення минулого, сучасного і майбутнього, одночасність подій у різних вимірах впливає на побудову сюжету та композиції і є основою творів фантастичного жанру. Це твори умовно наукової та “чистої фантастики”: дилогія Л. Ворониної ‘Таємне товариство Боягузів та Брехунів”, трилогія Сергія Оксеника “Лісом, небом, водою”. Також час є основою змісту, як у трилогії Сергія Оксеника “Лісом, небом, водою”, оскільки події відбуваються у майбутньому. Автор “створює художній час”, у якому зображені події після екологічної катастрофи. Люди, яким вдалося врятуватися, намагаються вижити, пристосуватися в нових умовах нового часу. Це час фабули (за С. Скварчинською), рух якого фіксується через описи подій, їх зміни за причинно-наслідковим зв’язком чи за нібито випадковим збігом обставин тощо. У Ворониної час є змістовим і жанротворчим чинником, оскільки фантастичний винахід пані Соломії – часоліт – працює в різних режимах: дозволяє персонажам повернутися в минуле, побувати в майбутньому, таким чином впливаючи на хід подій. Машина часу може подорожувати й у реальному часі, тобто поєднує всі складники: те, що було, є і буде. Окрім того, у другій частині дилогії автор відправляє космічних прибульців, які збиралися завоювати землян, у часовий коридор, де вони гинуть у шаленому вирі часу. Час є також елементом сюжетотворення: зокрема, це часовий розлом, у який потрапляє Хроня з твору Галини Малик. “Злочинці з паралельного світу 2”. Автор занурює читача у світ предків, що знаходиться у часовому розломі. Таким чином Хроня з друзями потрапив в інший вимір, у світ, де відчув себе частинкою цілого – свого роду і зрозумів, що він не самотній. Такий взаємозв’язок між різними світами є відображенням авторської ідеї про космічні закони вищої гармонії і рівноваги, яких сучасне цивілізоване людство мало б дотримуватися. Поєднання часових площин: минулого, сучасного і майбутнього, – дозволяє авторові сфокусувати увагу читача на основному – вічності, яка триває у часі й просторі, незалежно від людської волі. Мандри в минуле Софійки, головної героїні пенталогії про Русалоньку М.Павленко, за допомогою старої шафи, є не тільки рушієм сюжету, а й розвитком дії – розплутування таємниць і загадок у реальному часі. Героїня трилогії про Королівство М. та С. Дяченків перебуває у різних часопросторових вимірах: на землі та у Королівстві. При цьому час зупиняється, оскільки відсутність Ліни непомітна реальному (“товстому”) світі, бо його час неспівмірний з часом Королівства (“тонкий світ”). Окрім того, у творі з’являється ще один персонаж – Вбивця-час. Тобто час трансформований в образ, своєрідний символ «бродячий час, … найбезжальніший убивця, вандал і руйнівник”. Г. Пагутяк у творі “Королівство” створює час реальний та фантастичний, які існують паралельно й іноді взаємодіють: зміни, що відбуваються у реальному житті, тобто в Серединному світі, знаходять своє продовження в інших світах: Граничному, Королівстві. Час у Королівстві є також своєрідним моральним імперативом: “Лише часом можна виміряти правду”. У кожному з творів дія відбувається у наші дні. Головні герої живуть звичними реаліями вдома, у школі, займаються улюбленими справами, спілкуються з друзями, по-різному проводять вільний час. Однак вони потрапляють у ситуації, коли пригоди неминучі, оскільки зав’язка – це несподівана зустріч, таємнича подія, загадка, яку треба розкрити, бо від цього залежить чиясь доля, навіть життя. Звідси й інший вимір часу: “свій” і “чужий” час. Реальний (соціально-історичний за Н. Копистянською) час є “своїм” для більшості персонажів згаданих творів, а значить звичним, комфортним, а минуле чи майбутнє – це час “чужий”, проте здебільшого, не ворожий, а навпаки, такий, що допомагає персонажам. Герої потрапляють у чужий простір і, відповідно, у чужий час: Ліна (М.та С. Дяченки), Софійка (Русалонька) (М. Павленко), Люцина (Г. Пагутяк), Клим (Л. Воронина).

Отже, важливим елементом творення фантастики та фентезі є час. У творах фантастичних це майбутнє (зрідка, минуле), віддалене певними часовими рамками. Фентезі – це минуле (у більшості випадків давно минуле). Найчастіше у фантастичних творах поєднується реальний соціально-історичний (“свій”) час, у якому живуть герої, та минулий чи майбутній (“чужий”) час, які перебувають в опозиції або є альтернативою для персонажів у сенсі вибору чи переосмислення себе, життя. Особливим видом поєднання часів є трансформація, перехід з одного в інший, зі свого в чужий і навпаки. Під час такого перетворення з героями відбувають зміни: дорослішання, усвідомлення себе у світі однолітків, перемога над своїми вадами. Це своєрідний квест (у літературі фентезі – це особливий вид сюжету, опис шляху героя), подорож, шлях як мандри у часопросторі з благородною метою: допомогти іншим й одночасно – це дорога до себе (шлях у собі) внутрішньо змінених. Таким чином, у фантастичних творах художній час багатогранний, він трансформується, набирає нових форм і виявів, а також є змістовим та жанротворчим чинником.

Література

1.       Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 2. / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів– К.: ВЦ «Академія», 2007. –  624 с. (Енциклопедія ерудита).

2.       Муравйов В. С. Фантастика // Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под ред. А. Н.Николюкина. – Москва: НПК «Интелвак», 2001. – 1119-1125 стб.

3.       Копистянська Н. Час і простір у мистецтві слова: монографія / Нонна Копистянська. – Львів: ПАІС, 2012. – 344 с.

Лілія ОВДІЙЧУК,

кандидат педагогічних наук, доцент,

докторант кафедри української і зарубіжної літератури

та методик викладання

Університету Григорія Сковороди у Переяславі (м. Рівне)

Джерело:

Овдійчук Лілія. Трансформація часу в сучасній фантастичній прозі та фентезі для дітей / Лілія Овдійчук // «Над берегами вічної ріки: темпоральний вимір літератури»: Матеріали  Міжнародної наукової конференції (24-25 вересня 2015 р.): зб. / ред.. –упор. С. С. Журавльова. – Бердянськ: Видавець Ткачук О. В., 2015. – С. 118-120.