На думку Т. Качак: «Література для дітей та юнацтва – художні твори різних родів і жанрів, що на рівні своєї формою змістової єдності адресовані читачу відповідної вікової категорії й задовольняють його емоційні, естетичні й етичні запити, можуть мати подвійну рецепцію (дитина й дорослий), в залежності  від законів, властивих художній словесності взагалі»[1]. Література для дітей та юнацтва наділена певними конституційними особливостями й має свою специфіку, зумовлену діалогічною природою, особливою роллю письменника як посередника у процесі соціалізації дитини. Все це стосується різдвяної прози також, зокрема різдвяного оповідання як жанру календарної словесності, що характеризується темпоральною зумовленістю: календарний текст «провокується» календарним періодом і пов’язаний із ним змістовно й сюжетно.  

Часова маркованість становить найстійкішу типологічну ознаку різдвяних оповідань.  Події можуть відбуватися одночасно в двох різних світах, досить складно прослідкувати і зрозуміти, де реальне, а де містичне. Але саме ця маркованість надає різдвяним оповіданням особливу привабливість для читача.

У кожній національній літературі різдвяний час уводиться у твір за допомогою спеціальних формул. Зазвичай це початок твору, можуть бути представлені різноманітними фразами: настав святий вечір, одного разу, не коли небудь, а саме на Різдво, та ін.

Зворушливу історію про хлопчика, що заблукав в морозну різдвяну ніч у лісі та дивом врятувався, розповідає Михайло Коцюбинській в оповіданні «Ялинка». Прекрасно змальовує традиційно українське свято Михайло Стельмах у повісті «Щедрий вечір». Та найяскравіше дух українського Різдва передає Микола Гоголь у казці «Ніч проти Різдва».

Також часова приуроченість до Різдва може виводитися у заголовки або підзалоговки твору. Так як період різдвяних свят триває досить довго від Різдва до Святвечора,  різдвяні святкування можуть подаватися в творі епізодично, під новий рік, або можуть бути змальовані події перших днів після нового року.

Час Різдва характеризується особливою емоційно-ціннісною інтенсивністю: у текстах різдвяної прози час набуває межового значення. Тобто час може поєднуватися з мотивом зустрічі, а також означати для героя переломний момент, зміну, тим, після чого все перевернуло з ніг на голову. Як подієвий та ідейно насичений час Різдво пов’язане з оновленням. У багатьох оповіданнях семантика різдвяного хронотопу – духовне прозріння, одкровення, пізнання вічних істин.

Різдвяна тема приваблює багатьох сучасних письменників, як українських, так і зарубіжних. Останніми роками популярними стала різдвяна проза, яка подобається читачам будь-якого віку.  Зокрема серед таких книг – перекладені українською «Гість на Різдво» Аннет Амргейн, Катарини Е. Волк, «Різдво Лілі» Лоранс Бургіньон, «Різдво у Петсона» Свена Нордквіста, «Баранчик Рассел і Різдвяне Диво» Роба Скоттона та ін. Цікавою з погляду новітнього трактування біблійного міфу про народження Христа є «Різдвяна містерія» Юстейна Ґордера. Фентезійні мотиви закладені в часовому й географічному переміщенні хлопчика Йоакима. У пошуках різдвяного календаря хлопчик Йоаким разом з батьком навідуються у стареньку книжкову крамницю, де купують календар, який, здається, давно завалявся десь на книжкових полицях. Та календар виявляється не простим – у кожному його віконечку заховані не цукерки чи іграшки, а цидулки з історією про мандрівку Елізабет до Вифлеєму задля пізнання дива різдвяної ночі. Йоаким мандрує з Елізабет крізь простір та час, проживає разом з нею біблійну історію народження Ісуса та стає свідком дивної давньої історії, яка якимось чином переплелася з їхньою мандрівкою і балансує на межі вигадки та реальності. Історія в історії у формі адвент-календаря, що поступово переноситиме нас над пізнанням таємниці різдвяного дива.

В українському перекладі вийшла також книжка британського музиканта, засновника поп-рок гурту «McFly», а також письменника Тома Флетчера «Різдвозавр». Головний герой, десятирічний хлопчик Вільям вважає, що динозаври – найкрутіші істоти на Землі. У нього з динозаврами все: шкарпетки, піжама, зубна щітка. А ще Вільям обожнює Різдво. У Вільяма немає друзів, над ним знущаються у школі, він навіть не пише листа Санті, бо розуміє, що ельфи не зможуть зробити справжнього динозавра.

Зображена також підготовка до Різдва у домі, більшому за школу, більшому за цілий замок, де розміщена «фабрика» Санти. Сюди надходять листи, тут же невпинно працюють ельфи. До речі, саме вони знаходять дивне яйце. Одні ельфи хочуть його зварити, інші – з’їсти, проте лише Санта розуміє, що яйцю потрібна мама-квочка, яка його любитиме і висиджуватиме. Тож Санта особисто висиджує яйце, із якого у Святвечір вилуплюється Різдвозавр.

Казкова різдвяна історія Ульфа Старка «Різдво у лісі» також приваблює своєю оригінальністю. Її сюжет імітує Діккенсівську «Різдвяну пісню в прозі», але дія відбувається в лісі, як це зрозуміло із назви. Головний герой – хатній гном Буркотун, постійно чимось незадоволений, бо він найбільше любить у тиші читати книгу «Хвала самоті» і Різдво святкувати не хоче, бо вітер звіяв його улюблену червону шапку. Але попри свій характер, він добрий і співчутливий, тому допомагає лісовим звірятам зустріти свято, адже вони його дуже чекали.

Популярними є різдвяні сюжети і у творах українських письменників. Звертаються до них Сашко Дерманський («Крамничка тітоньки Мальви») Богдана Матіяш («Казки Різдва»), Іван Малкович («Золотий павучок») та ін.

У книзі Оксани Були «День народження ялинки» чарівний мешканець лісу туконі виконує секретну місію – знайти різдвяну ялинку. Він вирушає в мандрівку в дивовижну для всієї природи пору – взимку. Навколо все біле і лише туконі – куріпковий. На зиму змінюється та перевдягається вся природа: і звірі, і рослини. На кожній сторінці відбуваються трансформації лісу, постають нові виклики й питання.

Новою різдвяною історією є книга Ярослави Терлецької та Галини Петросаняк «Різдвяний янгол». Оповідання цих двох українських авторок вдало передають атмосферу карпатського Різдва. Багата лексика, знання страв, речей та елементів одягу і побуту, притаманних цьому регіону, безумовно створюють неймовірний колорит та екзотику цих художніх текстів, вербально наповнюючи їх запахами і смаками.

Майстром різдвяної прози є Олександр Гаврош. В оповіданні  «Різдвяний песик» викладена здавалось би реалістична історія про другий день Різдва у маленькому карпатському містечку. У більшості мешканців він минає буденно, відчуття свята минуло, дух Різдва зник, хоча всі так мріяли про нього й сподівалися в глибині душі. А побачити справжні дива вдалося лише семирічному Юрчикові, який зустрів різдвяного песика Пуцю.

По-іншому написана  пригодницька повість «Різдвяна історія ослика Хвостика» Олександра  Гавроша. На відміну від доволі сентиментального сюжету «Різдвяного песика», цей твір – про пригоди ослика, якого напередодні різдвяного вертепу, у якому він мав брати участь, викрали грабіжники, він залишився сам у холодному лісі й мандрує додому, адже ним рухала любов до овечки Берти і мрія – знову взяти участь у різдвяному вертепі. 

Шлях до щастя не був легким. Багато разів ослик мав бажання зупинитися, озирнутися, повернути назад, але ним рухала любов і надія, які не дозволяли відступати, «бо мрії підкоряються тільки надзвичайно сильним і впертим натурам».  Різдво – це такий особливий час, коли дивовижним чином переплітаються долі різних людей, аби допомогти комусь у здійсненні мрії, зробити світ кращим, а людей – щасливішими. Це час очищення, усвідомлення і зміни себе. І саме завдяки Святвечірнім дивам змінилася доля багатьох героїв повісті.

Як бачимо, у різних літературних традиціях хронотоп різдвяних оповідань передбачає особливу філософську наповненість категорії часу: у лінійний, побутовий час вступає час циклічний, сакральний. Вплив святкового часу на буденний простежується в усіх різдвяних оповіданнях, типологічною рисою яких виступає мотив дива. Визначальна семантика різдвяного хронотопу – «пороговість» – несподівані життєві та духовні зміни, які виявляють новий ступінь буття.

Стосовно мотивів різдвяної прози, можна сказати, що вони частіше всього є або героїчними, або фантастичними, вони переплітаються з повсякденням.

Мотив подорожі часто набуває символічного значення ініціації – посвячення героя у таємниці так званого «чужого» або іншого світу, усвідомлення своєї причетності до цього світу  та спостереження змін, що відбуваються з персонажем внаслідок його взаємодії з цим світом.

Мотиви подорожі дають можливість розкрити важливі проблеми сучасності, долучити читача до твору, спонукати до роздумів і співпереживання. 

Фантастичні мотиви можуть бути різноманітним, проте й для них характерне поєднання фантастичного й реального, чарівного і прагматичного, матеріального і духовного. Звичайно, що дитяча аудиторія більш схильна до прочитання творів з фантастичними мотивами, бо діти дуже люблять фантазувати, уявляти себе на місці головного героя, продумувати вихід з тої чи іншої ситуації, яка була представлена у творі. Вікова категорія дітей від 10 до 15 років проходить період дорослішання, в цей час у більшості виникають проблеми в порозуміння з дорослими, тому фантастичні мотиви прози є для них тією платформою, яка дозволяє приміряти ситуацію на себе, та продумувати шляхи її вирішення. Тому дуже важливо, що фантастичне поєднується з реальним, це дає поштовх до вирішення проблем, душевних переживань, непорозуміння.           

Переважна більшість творів має ознаки фентезі. Головною метою є простеження процесу дорослішання персонажів, усвідомлення себе в світі однолітків, перемога над своїми вадами.

Одним із головних мотивів різдвяної прози є саме мотив простеження дорослішання персонажів твору. Підлітки зустрічаються з важким періодом свого життя – це дорослішання. Не дарма психологи називають цей період життя одним із головних. Підлітковий вік – це період значних змін у житті дитини. Це вік стрімких фізіологічних, психологічних, соціальних змін, які відбуваються з дитиною, і це саме той період, коли вона потребує як мудрої та виваженої батьківської підтримки, так і свободи в ухваленні рішень та виявленні своїх поглядів та переконань. Центральними питаннями є питання незалежності й усвідомлення себе, інтерес до власного тіла,  інтерес до однолітків, їхніх цінностей і моделей поведінки, зменшується  інтерес до світу дорослих. Підлітки у цьому віці занурені у себе, зростає кількість конфліктів із приводу школи, роботи вдома, вибору друзів. Більшість підлітків страждає від того, що їх ніхто не розуміє. І ось саме на прикладі героїв твору дитина може знайти відповіді на свої питання, стати впевненішою в собі, прислухатися до порад, переконатися, що життя є складним не тільки для нього, що бувають різні ситуації, які потребують допомоги, поради дорослої людини. Не можна замикатися в собі, потрібно пам’ятати, що завжди можна знайти вихід із будь – якої ситуації.

Отже, особливостями сучасної різдвяної прози для дітей та юнацтва є органічний зв'язок із фольклорними творами: легендами, переказами, думами, міфами. Відомо, що фольклорні твори приваблюють читача своєю містичною, міфологічної сутністю. Поєднання реального і фантастичного, їх переплетення із пригодницьким сюжетом – основні риси цього масиву прози, так само, як і літератури для юних читачів загалом.

Наталя ЄВДОКИМОВА,

магістрантка Запорізького національного університету;

науковий керівник – Олеся Алімівна СЛИЖУК,

кандидатка педагогічних наук, доцентка,

м. Запоріжжя.