Микитчак Галина і Тарас. Джмеленя та володарка злиднів / іл. В. Скаканді ; обкл. М. Александров. - Вінниця : Теза, 2017. - 157 с. : іл. 

Повість «Джмеленя та володарка злиднів» Галини і Тараса Микитчаків органічно вписується в традицію сучасної пригодницької прози для молодших школярів і підлітків, у якій провідну роль відіграють динамічний сюжет, логіка розвитку подій та захопливий квест із випробуваннями й таємницями. Автори вибудовують художній світ, спираючись передусім на послідовність дій і причинно-наслідкові зв’язки, а образи головних героїв функціонують насамперед як активні «агенти дії». Попри те, що твір уперше побачив світ у 2017 році, він не втратив актуальності, адже порушені в ньому проблеми та запропонована модель пригодницького читання залишаються близькими й зрозумілими сучасним дітям. Особливо цінною повість є для спільного читання й обговорення з молодшими школярами, оскільки її сюжетна насиченість, чітка логіка подій і зосередженість на подієвому розвитку дії сприяють активному залученню та формуванню читацьких інтересів юних читачів.

У повісті йдеться про дівчинку Дзвінку, її сім’ю і друга Дмитрика. У будинку, де вони мешкають,  поселилася Марена – «злий жіночий дух, який опікується темною ніччю, страшними сновидіннями, привидами, хворобами» (с. 155). Вона розносила мешканцям будинку злидні, сіяла чвари, але Дзвінка з Дмитриком, батьками і бабцею Лесею позбирали усіх злиднів у горщики, закрили і вкинули у води Полтви, а Марену знешкодили, коли за звичаєм спалили її опудало. Автори вдало використали елементи української міфології, створивши таємницю як завдання для головних героїв. Хоч центральним персонажем є дівчинка, більше уваги на рівні поетики приділено опису зовнішності та діяльності кожного злидня і Марени. Після тексту навіть подано «Словничок міфиків», де вербальну характеристику супроводжує малюнок кожної з міфічних істот, які є в тексті. Ці описи надто детальні й дещо химерні.

Портретні штрихи на перших сторінках дають елементарне уявлення про образи дітей і є основою для їхньої візуалізації. Тут немає повноцінної та всебічної психологічної характеристики персонажів, а є лише кілька речень про їхні імена, зовнішність, вдачу та прояви характеру у поведінкових ситуаціях. Портрет головної героїні Дзвінки постає з коротких фрагментів-описів, художніх деталей. Її ім’я органічне з поведінкою: «у квартирі все гуділо від її сміху, співів, і навіть тоді, коли вона просто розмовляла, її було чутно у всіх кімнатах. Бабця так і казала, що в її внучці хтось забув дзвіночок» (с. 5). Дзвінці було 8 років, вона вчилась у 3 класі. Кілька художніх деталей (великі блакитні очі, русяві кіски, шкільна форма і бантик) склали її мозаїчний портрет. Про вдачу дівчинки, силу волі, наполегливість, рішучість йдеться у розповіді автора  та яскраво переданих невласне прямою мовою емоціях («Героїчно шморгнувши носом, вона твердо вирішила: нема чого хлюпати й рюмсати!») (с. 38). Так само лаконічно, скупими художніми деталями, спочатку за допомогою короткого ізольованого, а потім контамінованого і фрагментарного портретного опису  показано Дмитрика-Хитрика.

Діти виконують завдання квесту-місії: звільнюють мешканців будинку від злиднів. На останньому етапі дівчинка перебуває на межі світів – Явії і Навії, «краю людського і краю потойбічного». Тут їй теж доводиться подолати страх перед змієм, бути сміливою і рішучою та наважитися дістати кришку для останнього горщика із злиднями.  Автори, керуючись законами чарівної казки, показують героїзм дитини, а також обирають певну річ – чарівне, гаптоване покривало, яка уможливлює її перехід між двома просторовими площинами.

У структурно-композиційному плані розповіді немає розлогих описів чи психологічного аналізу стану дітей, їх заступають констатації емоційних реакцій, елементи ізольованого та фрагментарного портрета. Покроково описано дії дітей у квартирі Морени, на межі світів, у колекторі та окремими фразами законстатовано їхні емоції: «Раптом вона з жахом побачила…», «дівчинка заледве встигла відсахнутися від змій і втекти на кухню» (с. 100); «Очі Джмеленятка засвітились радістю…» (с. 108); «Дзвінку також охопило моторошне відчуття» (с. 122). Тільки в кількох епізодах письменники вдаються до художніх засобів порівняння, дотепного характеризування: «від переляку серце калатало, наче церковні дзвони на Великдень. Лячно було й через величезну відповідальність, яка лягла на її плечики» (с. 102 – 103). Поведінка Дзвінки, легкість, з якою вона відважилась пройти за межу світу свідчать про ідеалізацію, героїзацію як принципи зображення героїв казок.

Зреалізована в повісті «Джмеленя та володарка злиднів» модель висвітлення образів дітей-героїв у пригодницькій, реалістично-фантастичній прозі засвідчує домінування сюжету і пригод, а також поверховість в портретному описі й психологічній характеристиці дітей-героїв. Такий принцип характерний для казкових повістей та літературних казок, у яких діти часто є «плоскими персонажами» («персонаж, наділений однією чи кількома рисами й досить передбачуваний у поведінці») і діють, як правило, поряд із персоніфікованими тваринами, рослинами, явищами, міфічними істотами й  уявними друзями. Ці групи творів об’єднує спільний адресат – дитина молодшого шкільного віку. Орієнтація на сюжет і превалювання зовнішньої характеристики персонажів над зображенням їх внутрішнього світу пояснюється саме адресацією.

З огляду на виразну пригодницьку природу повісті «Джмеленя та володарка злиднів», її чітку сюжетну логіку та опертя на елементи української міфології, текст має значний методичний потенціал для роботи з дітьми молодшого шкільного віку.

1. Читання як квест. Доцільно організувати читання повісті у форматі квесту або місії: кожен розділ може відповідати окремому «етапу боротьби зі злиднями». Учні отримують завдання (знайти злидня, описати його, визначити, яку шкоду він приносить), що активізує увагу до тексту та формує навички смислового аналізу тексту, критичного, творчого читання.
2. Візуалізація міфологічних образів. «Словничок міфиків» можна використати як основу для творчих завдань: створення власних ілюстрацій, аплікацій, ляльок або мінікоміксів. Для бібліотечних занять ефективною буде виставка дитячих робіт «Злидні очима читачів», що поєднує читання з образотворчою діяльністю.
3. Порівняння міфу й тексту. Учителям і бібліотекарям варто запропонувати дітям просте зіставлення: якою є Марена в народних уявленнях і якою вона постає в повісті. Це допоможе ненав’язливо ознайомити школярів з українською міфологією та показати, як традиційні образи візуалізовано у сучасній літературі.
4. Рольові читання та інсценізації. Скупі портретні характеристики персонажів відкривають простір для уяви, тому текст зручний для інсценізацій, читання за ролями, імпровізованих діалогів. Особливо ефективно це працює під час бібліотечних заходів або уроків позакласного читання.
5. Емоційна карта героя. Оскільки емоції в тексті здебільшого подані через короткі констатації, учням можна запропонувати створити «емоційну карту Дзвінки»: у яких моментах вона боялася, була рішучою, раділа. Це завдання розвиває емоційний інтелект і вміння читати між рядками.
6. Розмова про страх і подолання труднощів. Повість є цікавою для безпечної розмови з дітьми про страх, відповідальність і сміливість. Образ злиднів можна інтерпретувати символічно, пов’язуючи його з реальними дитячими переживаннями (страх темряви, самотності, конфліктів).
7. Міжпредметні зв’язки. Читання повісті легко інтегрується з уроками «Я досліджую світ», мистецтва, української мови. Можна запропонувати учням  створити власний «словничок міфічних істот», дібрати прикметники до опису персонажів, скласти короткі усні або письмові продовження пригод героїв.

Цікаві завдання можна запропонувати на основі обговорення двох світів, показаних у повісті: Явії та Навії:

1. Аналітико-візуальне завдання «Межа світів». Запропонуйте учням накреслити дві частини простору – Явію і Навію –  та позначити, що для кожного світу характерне (місце дії, істоти, настрій, кольори, звуки). Окремо діти визначають, у який момент Дзвінка переходить межу між світами і яка річ допомагає їй це зробити. Завдання сприяє осмисленню просторової організації тексту та символіки чарівного предмета.
2. Рольове читання «Хто я у Явії, хто я у Навії?» Під час читання епізодів, пов’язаних із переходом між світами, учні озвучують думки героїні від першої особи: що вона відчуває в Явії і як змінюється її поведінка в Навії. Це допомагає усвідомити, як один і той самий персонаж функціонує в різних просторових площинах.
3.  Бесіда «Світ як випробування героя». Обговоріть із дітьми, які саме випробування чекають Дзвінку в Явії, а які – у Навії. Запропонуйте визначити, де героїні бути складніше і чому. Таким чином учні доходять висновку, що Навія в тексті виконує функцію простору страху й ініціації.
4.  Емоційно-ціннісне завдання «Сходинки сміливості». Разом з учнями створіть схему або «драбинку», де кожна сходинка відповідає певному кроку героїні на межі світів. На кожному етапі діти підписують, яку рису характеру виявляє Дзвінка (рішучість, відповідальність, сміливість). Завдання допомагає пов’язати простір Навії з формуванням образу героя.
5. Творче завдання «Мій чарівний перехід». Запропонуйте учням уявити власний чарівний предмет, який допоміг би перейти з Явії в Навію, і коротко описати або намалювати його. Важливо пояснити, чому саме ця річ є «чарівною». Це завдання активізує уяву та поглиблює розуміння казкової умовності.
6.  «Подорож між світами» (для бібліотечних заходів).  Бібліотекарі можуть оформити простір читальної зали як дві зони – Явію і Навію, використовуючи колір, світло й атрибути. Діти «подорожують» між ними, виконуючи короткі завдання за текстом. Такий формат робить читання подієвим і незабутнім.

Ці завдання поглиблюють аналіз образів головних героїв, допомагаючи показати, як простір Явії і Навії функціонує не лише як казковий антураж, а як важливий чинник формування героїзму й рішучості дитини в пригодницькій повісті.

Таким чином, повість «Джмеленя та володарка злиднів» є не лише захопливим текстом для читання, а й ефективним інструментом формування читацької мотивації, творчої активності та культурної обізнаності дітей молодшого шкільного віку, що робить її особливо цінною для педагогів, бібліотекарів та організаторів дитячого читання.

Тетяна КАЧАК,

докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника

Більше про цей твір можна прочитати у підручнику, монографії та статті:

1. Качак Т. Українська література для дітей та юнацтва: підручник. Вид. 3-тє, доповнене. Київ: ВЦ «Академія», 2025. 456 с. https://academia-pc.com.ua/product/ukrainska-literatura-dlya-ditej-ta-yunactva-vc-akademiya
2. Качак Т. Тенденції розвитку української прози для дітей та юнацтва початку ХХІ ст.  Київ: Академвидав, 2018. 320 с. https://academia-pc.com.ua/product/tendenciyi-rozvitku-ukrayinskoyi-prozi-dlya-ditej-ta-yunactva-pochatku-xxi-st-akademvidav
3. Качак Т. Б. Специфіка творення й функціонування образів головних героїв у пригодницькій реалістично-фантастичній прозі для юних. Вчені записки ТНУ ім. В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Т. 2020. 31 (70). № 4. Частина 4. С. 18-23. https://doi.org/10.32838/2663-6069/2020.4-4/04

До серії про пригоди Джмеленяти входять також повісті:

Джмеленя та Канікульне озеро / іл. В. Скаканді ; обкл. М. Александров. - Вінниця : Теза, 2017. - 250, [2] с. : іл.

Джмеленя та Рожко з Чивчинського Лісу / іл. В. Скаканді ; обкл. М. Александров. - Вінниця : Теза, 2018. - 156, [2] c. : іл.

Джмеленя та дерево Ву / іл. В. Скаканді ; обкл. М. Александрова. - Вінниця : Теза, 2018. - 156, [2] c.