Слухати

***

Так тихо вночі,

Ніби кожного влаштовує його доля.

Тихо,

Ніби поруч ліс, в якому темрява думає мовчки.

Так тихо,

Ніби ніхто не знає насолоди хропіти.

Так тихо тепер,

                                           Ніби всі, хто мав щось сказати, поснули на зиму.

Так тихо,

Ніби ми ховаємося від хижака.

                                    ***

                                   У жовтні

                                   увечері

                                   кожен будинок –

                                   корабель.

                                   До того ж підводний –

                                   занурений глибоко

                                   у темряву

                                   у чорноту.

                                   У жовтні

                                   увечері

                                   досить зайти у дім

                                   тихо сісти –

                                   і ти пливеш.

                                   І вже ніколи не вийдеш

                                   саме у темряву,

                                   у ту чорноту,

                                    звідки зайшов.

                                   Не можна помилитися:

                                   кожен будинок пливе

                                   крізь свою ніч,

                                   у свій туман.

                                   Єдиний спосіб переконатися,

                                   чи твій дім іде потрібним курсом –

                                   зайти у нього

                                   тихо сісти

                                   і дивитись,

                                   і не вмикати світла,

                                   і щось собі думати.

***

Останній горіх цієї осені

Не пропаде у траві.

На нього полюють ворони і білки,

Люди і привиди.

Він темний, у почорнілій сорочці,

Зеленій колись.

Мокрий і слизький, як людське серце.

Згірклий, але смачний.

Хто його з’їсть —

Отримає мудрість і смуток.

Але ворони і білки, люди і привиди

Чомусь вірять, що останній горіх

Виконує бажання.

Останній горіх цієї осені

Пропадає у траві.

Жовтень став на нього лапою —

Розкололось серце на дві половини.

Лежать обидві у траві і мокнуть,

І гіркнуть.

І випромінюють мудрість та смуток.

І виконують кожне бажання.

Із неопублікованих поезій.