«Фалькович» – унікум. Він глибоко закорінений в традицію, може, навіть доволі консервативний автор. І водночас – це один із найсильніших новаторських голосів, голосів викличних, байдужих до комерційного погляду на дитячу літературу. Людина пише, що хоче, і вільна у своїй творчості. І нам щастить, бо маємо тут справжнє вау».

Блог «Казкарка».

Кожна нова поетична книжка класика української єврейської дитячої літератури Григорія Фальковича дивує, радує та відкриває навіть дорослому читачеві незнані грані світобудови й людської душі (адже «дитина» в нас живе вічно, навіть за порогом видимого, де саме їй обіцяне раювання).

Харківське видавництво «Крокус» створило дуже гармонійне двобічне видання, емоційний контраст кожного блоку якого лише чіткіше проявляє спільний їхній засновок – безмежно мудру та веселу, сердечну й бешкетну душу автора.

Чимало для творення цієї гармонії роблять продумані направду креативні дизайн і верстка Тетяни Калюжної та виразні емоційні ілюстрації Софії Томіленко. Дуже-дуже кольорові, строкаті та виразні вони, попри те, не «кричать» до читача, а з ніжністю всміхаються йому, запрошуючи мандрувати далі незвичайним, дотепним і добрим світом поета. «Абу Каракамбада. Колискова для Мішелі» цілком заслужено отримали спецвідзнаку журі конкурсу «Найкращий книжковий дизайн-2022» (за розвиток традиції української дитячої ілюстрації).

***

Українська дитяча література знає багато чудових колискових. Усі покоління авторів, не кажучи вже про величезну народнопісенну традицію, намагалися у ясних розмірених рядочках колисанок висловити свої дорослі тривоги за дітей, свої очікування та навіть молитви й водночас розповісти малюкові щось найважливіше, сказати ті Добрі Слова, котрі стоятимуть цілісіньку темну ніч на сторожі сну дитини, приведуть у ті сни мир і спокій, чарівну казку життя. 

«Колискова для Мішелі» Григорія Фальковича – виразний відбиток нашого буремного часу. Скільки тривоги та намагання майже гіпнотично, вважай, замовлянням впевнити маля у сталості, незмінному затишку, «дому», котрий залишається з тобою, у вірші «Не будіть, не будіть, не будіть»:

«Ти не там, ти не там, ти не там –

Не в барлозі, не в банці, не в лісі…

…

Не завадить ні вітер, ні грім:

Ти – у ліжку, у домі своїм…».

Навіть фрази, що їх дитина мимоволі чує у новинах і котрі звучать їй у голові рефреном до бурхливих днів, стають приводом авторові дотепно й ніжно розгорнути їх у кумулятивну оповідь із мудрими настановами, як ось у вірші «Спи, наша пташко, спи, наша рибонько», де обіграно словосполучення «благо для країни».

Водночас, колискові у Григорія Фальковича, як і вся поезія загалом, трішечки бешкетні. Бо поет знає і любить у дітях їхню непогамовану й таку природню цікавість до життя, дії та гри. Саме тому є тут жартівлива «Колискова необов’язкова (про панство-різноспанство») та медитативно-ігрова «Засинає ліва ніжка», що починається з чесного зізнання героїні: «Спати я іще не хочу. / Спати я ще не готова».

Поет часто звертається до повтору, звукопису, новотворів, буквально зачаровуючи маленьку ліричну героїню словами, створюючи навколо читача мелодійний, тихий і ніжний світ, атмосферу затишку й спокою. Домашності, знаного у щоденні урбанізованій сучасній дитині додають неочікувані образи, як ось згадка про чищення зубів перед сном у вірші «Нічний пастушок»:

«Я буду спати, спати, спати,

Ласкаві снива пасти, пасти –

У різнотрав’ї рути-м’яти

Із присмаком зубної пасти»

Традиційна атмосфера чарівної казки огортає читача у вірші «Колискова для Мішелі», де рядок за рядком дівчинка занурюється у поетичний простір, який вона здатна домалювати в уяві сама: там у сон-траві солодкий сон виганяє лихий, там блукають казки, а мама з татом – король і королева.

А скільки вигадки, вишуканого вимальовування словом і довіри до дитячої спроможності творити світи у «Колисковій білої тиші»! Це справжнісінька притча по різноманіття світу й водночас чарівна стежка до казки, де крок за кроком світ перетворюється й відкривається усе новими гранями.

***

Творчість – царина вільних. Дитинство – час творчості.

Поезії Григорія Фальковича у збірці «Абу Каракамбада» – шалений гімн свободі, творчості та дитинству!

Нехай не лякає вас, серйозних і відповідальних, очевидна – гучна й карнавальна – хода цих поезій. Згадайте миле кожному «педагогчно налаштованому» серцю вигадливе дивацьке віршотворення класичних дитячих персонажів Мілна й Керрола і сміливо рушайте за дзвінкими рядками українця Фальковича!

Не можливо радіти світові невільно, озираючись, підлаштовуючись. Діти цього не вміють. Вони ще абсолютно вільні у своєму світовідчутті, емоціях, словотворенні та видумляцтві. І тому насправді вигадлива та грайлива, сповнена буфонади, каламбурів і дивацтв поезія – найближча їхньому способові осягнення дійсності.

Дітей не радує банальне. Діти не шукають «спокою і стабільності». Дитинство – один нескінченний творчий порив пізнання Божого світу. І вірші Григорія Фальковича – поетичне відображення цього неймовірного стану.

У кожній мініатюрі є багато-багато реготливих, невимовних, дивакуватих і незвичайних звуконаслідувань. Всілякі «пара-падабу-дабу-дабу-да», «Абу-Каракамбада» і «длум-бам-буда-кара» так і сиплються сторінками. Але із тих мантр-розспівів щоразу висновується чудова – яскрава, прописана в деталях і настроях – історія. Про зайчика, у котрого «чудовий настрій зранку», та левицю, що снить прохолодою Півночі, де вся її родина буде така щаслива! Про собаку, щасливу бути собакою, й крокодилячу родину, котрій ніяк не можна поласувати морозивом. Про вампіра, рака-неборака, жирафів і бегемотів та навіть родину бичка. Історій таких дитячих і простих, що …лише згодом розумієш, скільки в них дорослої іронії та навіть сарказму:

«Ми такі невередливі,

Поміж нами – жарти й сміх.

Ми – істоти небитливі:

Тож забуцаєм не всіх!..»

чи

«Не бажає він мовчати –

І не нам судити.

Той, хто має що сказати,

Мусить говорити!»

Та значно більше в тих історіях – щирої життєвої мудрості, ненав’язливих порад і «висновків», які призвичаюють до навичок «простого» щасливого життя. Від цілком «прикладних», зразка «Всім потрібні вітаміни / Для щасливого життя!», до відверто піднесених:

«Життя – це насолода, приваба,і принада.

І посмішка, і мрія молода!»

А ще, попри всю вибагливість і неймовірність поетики, ці вірші дуже прикладні та, сказала б, помічні. Адже жирафа (як і кожна маленька принцеса, котра раптом вирішила, що має бути схожої до героїні кіна) таки схожа на «маму і тата» і це – прекрасно! А крокодилам (ну точно як кожному схильному до алергії малюкові) от зовсім не варто їсти морозиво, бо:

«Нащо їм така турбота –

І по черзі, й впереміж:

Втрата пам’яті, нудота,

Закреп, чуханка й свербіж?»

Поява у часі війни цієї збірки, де ніжність і вибухова пристрасть свободи, традиція та новаторство, доросла мудрість і дитинна безпосередність втілені абсолютно ясно, – справжній здобуток української поезії для дітей. Свідчення великої непорушної стійкості духу, здатного любити й радіти кожній миті життя – навіть такій жахній як мить війни.

Наталя МАРЧЕНКО.