Слухати

Марійка сиділа й малювала. Спочатку взяла блакитний олівець:
- Хай небо буде погідне, ясне! — сказала вона й намалювала небо.
- У небі хай сяє сонечко, - сказала вона і взяла жовтий олівець.
Намалювала сонце, і небо повеселішало.
А внизу поле, чорне та сумне.
- Розвеселімо його! - мовили жовта і блакитна барви.
Взялися за рученьки і злинули додолу: одна блакитним дощиком, друга ясним проміннячком.
У чорній землі спала насінинка. Пробудилася та й каже:
- Як мені хороше! Дощик мене напоїв, сонечко зігріло. Буду я проростати.
І над землею піднявся зелений паросток. І другий піднявся, і третій, і тисяча тисяч веселих зелених паростків!
- Тепер же я знаю, - засміялася Марійка. - Де жовте й блакитне удвох, там настає весна! Бо разом вони дають зелену барву.
Відклала олівці й замилувалася. Гарна жовта барва з блакитною! Як сонечко з небом. Як волошка з пшеницею. Як наш прапор.

Мензатюк З. Український прапор / Зірка Мензатюк // Казочки-куцохвостики / Зірка Мензатюк. - Львів, 2006. - С. 30.