Ця відома книжечка знаного українського казкаря виявилася напрочуд актуальною в нашому буремному сьогоденні. Адже є в ній жертовність в ім‘я ближнього, й боротьба за рідну батьківщину, й навіть проблема повернення до рідних пенат відпалих із якихось причин земляків. Як тонко підмітила в рецензії на книжку А. Третяк, у чомусь ця казка виявилася пророчою: «Їжачок жертвує собою, щоб Соловейко впізнав свою батьківщину, і ця жертва так лякає хитру Лисицю, що вона «назавжди дременула з того лісу». В такій інтерпретації особливої надії додає завершення книжки, в якому спалений ліс набуває нового життя від радісного співу Соловейка»[1].
Казка дає змогу говорити з дітьми зрозумілою їм мовою по складні проблеми сьогодення. Скажімо, про те, що ніхто не винен у біді, яка буквально «впала» на ліс, але кожний відповідальний за свій рідний куточок. І тому Їжачок і Соловейко докладають усіх сил і таланту, аби їхній ліс відродився. А підступна Лисиця навпаки — керується лише власними «потребами».
Так само зрозумілою дитині стає ідея пам‘яті та жертовності як продовження гарного достойного життя, доброї справи. Їжачок-ялинка — чудовий символ невмирущості любові, здатної продовжитися (пісня Соловейка) та відродити понищений світ.
Видання чудово проілюстроване Юлею Мітченко. Її кучерявий Соловейко та насправді «їжачистий» Їжачок напрочуд зворушливі, Лисичка — видзигорна, а кожна найдрібніша деталь будь-якої ілюстрації — жива та виразна.
Єдине, що трішки збиває з пантелику при першому знайомстві з книжечкою — шрифт різного розміру. Але й це, зрештою, можна сприймати як певну гру тексту з маленьким читачем.
Наталя Марченко.
[1] Режим доступу : http://www.barabooka.com.ua/prorocha-kazka/
Коментарі до статті