Ярмиш Ю. Їжачок та соловейко / Ю. Ярмиш ; худож. Ю. Мітченко. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. – 16 с. : іл. – (Міні-Диво).
Якщо тобі набридли всілякі покемони та феї і стало чомусь трішечки самотньо, якщо задумуєшся про складні драматичні події, котрі відбуваються довкола, — прочитай цю мудру чарівну казку про Їжачка, котрий умів бути Справжнім. Якось він за покликом серця врятував малого Соловейка. І з того народилася справжня Велика Дружба. Та дуже швидко Їжачкові довелося зіткнутися зі нежданою бідою: в ліс влучила блискавка — все вигоріло вщент і ніхто не був певен, що солов‘ї, котрі відлетіли у вирій, знайдуть рідні місця. Що робити, коли замість рідної домівки — випалена пустка? Чим зарадити другові, якого хочеш бачити в ріднім краї більше за все? Чи може наша любов зробити нас сильнішими за будь-які обставини? Ця казка дає відповідь на ці й ще на багато інших складних питань. Вона неймовірно тепла й дуже сучасна. Наталя Марченко. |
Дорослому читачеві
Ця відома книжечка знаного українського казкаря виявилася напрочуд актуальною в нашому буремному сьогоденні. Адже є в ній жертовність в ім‘я ближнього, й боротьба за рідну батьківщину, й навіть проблема повернення до рідних пенат відпалих із якихось причин земляків. Як тонко підмітила в рецензії на книжку А. Третяк, у чомусь ця казка виявилася пророчою: «Їжачок жертвує собою, щоб Соловейко впізнав свою батьківщину, і ця жертва так лякає хитру Лисицю, що вона «назавжди дременула з того лісу». В такій інтерпретації особливої надії додає завершення книжки, в якому спалений ліс набуває нового життя від радісного співу Соловейка»[1]. Казка дає змогу говорити з дітьми зрозумілою їм мовою по складні проблеми сьогодення. Скажімо, про те, що ніхто не винен у біді, яка буквально «впала» на ліс, але кожний відповідальний за свій рідний куточок. І тому Їжачок і Соловейко докладають усіх сил і таланту, аби їхній ліс відродився. А підступна Лисиця навпаки — керується лише власними «потребами». Так само зрозумілою дитині стає ідея пам‘яті та жертовності як продовження гарного достойного життя, доброї справи. Їжачок-ялинка — чудовий символ невмирущості любові, здатної продовжитися (пісня Соловейка) та відродити понищений світ. Видання чудово проілюстроване Юлею Мітченко. Її кучерявий Соловейко та насправді «їжачистий» Їжачок напрочуд зворушливі, Лисичка — видзигорна, а кожна найдрібніша деталь будь-якої ілюстрації — жива та виразна. Єдине, що трішки збиває з пантелику при першому знайомстві з книжечкою — шрифт різного розміру. Але й це, зрештою, можна сприймати як певну гру тексту з маленьким читачем. Наталя Марченко.
|
Коментарі до статті