Уродженець міста Біла Церква Вадим Лазаркевич – геніальний ілюстратор книжок дитячих письменників Болгарії

Творчеството на художника с литовско потекло – Вадим Лазаркевич е познато и обичано от цяла България, и независимо, че е роден в Украйна и учил в Русия, името му е така здраво свързано с българската културна традиция и “звучи” така български, че на човек му е твърде трудно да повярва във факта, че всъщност Лазаркевич не е българиин.

Творчість художника літовського походження Вадима Лазарке­вича є відоме і любиме в цілій Болгарії, і незалежно від того, що він народжений в Україні і вчився в Росії, його ім’я так сильно пов’язане з болгарською культурною традицією і звучить так по болгарські, що людині дуже важко повірити, що Вадим Лазаркевич власне не є болгарином.

Презентація до статті

Цілі покоління болгарських дітей виросли на неповторних ілюстраціях геніального художника Вадима Вадимовича Лазаркевича до казок відомих болгарських письменників Рана Босілека, Ангела Каралійчева, Светослава Мінкова, Константіна Константінова, Дори Габе, Леди Мілевої, Еліна Пеліна, Асена Босева.

Улюблені герої кожної болгарської дитини – Косе Босе, працелюбна Мецана (Ведмедиця), Кумчо Вилче (Кум Вовк), Кума Лиса (Кума Лисиця), „патиланци“ (бідолашки) – створені саме ним – родоначальником ілюстрацій для дітей у Болгарії. Проте мало болгар та українців знають, що видатний болгарський митець – один із найвідоміших і найулюбленіших ілюстраторів дитячих книжок, народився в українському місті Білій Церкві 28 лютого 1895 року у дворянській родині литовського походження.

Історія його родини пов’язана із жорстокістю будь-якої війни. Батько художника – Вадим Костянтинович Лазаркевич (1870-1948), був генералом російської армії. Він був талановитим автором підручників по артилерії, які використовувалися не тільки під час Першої Світової війни, але й у роки Другої Світової. Його дружина, Катерина Петрівна, закінчила Київську музичну консерваторію.  

Родина мала трьох дітей – Вадима, Олексія та Міліцу. Вони народжувалися в різних гарнізонах, де служив їхній батько. Пізніше художник Вадим Лазаркевич зізнався, що успадкував дар від матері, яка дуже любила малювати квіти, птахів і свійських тварин. Ще малюком Вадим провів кілька літ, супроводжуючи батька та його вояків у чернігівські ліси, де ближче пізнав і полюбив природу, а також українські та російські казки.

За сімейною традицією син Вадим був відданий у військове училище. У Петербурзі в 1913 році закінчив навчання у Другому Михайлівському кадетському корпусі. Генерал і його дружина побачили, що їхній син Вадим має схильність до малювання і вирішили дати йому освіту в Імператорській художній академії в Петербурзі. Там Вадим-молодший був студентом лише 2 роки (1913-1915). Потім був мобілізованим і відправленим на фронт. З 1915 по 1917 роки був поручиком і командиром батареї. З 1918 року воював у Білій армії.

На фронті були і його брат Олексій, і батько Вадим. У Новочеркаську всі троє зустрілися й вирішили поїхати подалі від більшовиків. У той час Червона армія наступала і чоловіки попрощалися з Катериною та Міліцею. Вони вирушають у дорогу на кораблі Чорним морем і в грудні 1920 року прибувають до Болгарії. Дві жінки (матір і сестра Вадима) залишають Новочеркаськ, а пізніше переїжджають до Ленінграда. Так сім’я роз’єдналася назавжди.

Коли батько та його сини прибули в Болгарію, Вадим Костянтинович мав 50-річний вік, Вадиму-молодшому було 20, а Олексію – 25 років. У приморському містечку Несебарі троє чоловіків заробляють на їжу, оформлюючи вивіски для магазинів, фарбуючи човни та фаетони.

Але незабаром юнаки вирішують поїхати в столицю Софію, щоб пошукати там заробітку на краще харчування. Їхній батько назавжди залишається в красивому старовинному Несебарі, який полюбив. Там він створює власне фотоательє і стає фотографом, послуги якого користувалися найбільшим попитом. Брав участь в археологічних розкопках і робив знімки архітектурних пам’яток міста.

Вадим Лазаркевич вирішив за будь-яку ціну жити з праці художника і йому поталанило. У 1921 році він виграв конкурс малюнка марки видавництва „Олександр Паскалев“. З 1922 року працював у крупному видавництві „Хемус“. Доля звела його з найкращими болгарськими дитячими письменниками.

Варта уваги його співпраця з відомим автором Раном Босілеком, усі книги якого проілюстрував Вадим Вадимович – "Косе-Босе" (1923), "Патиланчо" (1926), "Патиланско царство" (1927), "Бате Патилан" (1927), "Тримата братя и златната ябълка" (1963) („Три брати і золоте яблуко“). Чарівна казковість його ілюстрацій перетворює їх у класичний зразок образотворчого мистецтва для маленьких.

Із письменниками Светославом Мінковим, Константіном Кон­стан­тіновим, Ангелом Каралійчевим, Дорою Габе, Емілом Кораловим Вадим Лазаркевич працює дуже самовіддано, інколи цілими ночами, доки досягне бажаного образу. Його син, також художник і також на ім’я Вадим, згадує для болгарської щоденної газети „Сега“ („Зараз“): „Інколи якась книга народжувалася так: мій батько розповідав сюжет письменнику, оскільки бачив його (сюжет) населеним його улюбленими тваринами. Поки автор писав, малюнки з’являлися один за одним, у кількох варіантах, немовби він отримував натхнення згори“.

Вадим Лазаркевич-син вирішив заповнити білі плями в біографії свого батька, малюнки якого багато поколінь у Болгарії знають і люблять, проте не знають майже нічого про їхнього автора. Син написав спогади про свою родину і склав повну бібліографію ілюстрацій свого батька-художника Вадима Лазаркевича.

Вадим-син народився у 1933 р. у Софії й завершив у 1959 р. Художню академію за спеціальністю графіка. Родина художника була під наглядом і визначалася оперативними робітниками як "неблаго­надійна", „білогвардійська“. Цей факт змінив життя і майстра, і його сина та дочки. Великий художник не дожив до почестей і слави, та є любимим і популярним серед чисельних шанувальників його малюнків – дітей.

Сьогодні важко пригадати все, до чого доторкнулася талановита рука художника. Але він одностайно визнаний родоначальником ілюстрування для дітей у Болгарії. За 40 років праці він оформив понад 200 книг (в основному болгарських авторів) та ілюстрував 36 дитячих періодичних видань.

Вадим Лазаркевич створив чисельні ілюстрації для дитячих журналів «Светулка» («Світлячок»), «Детска радост», «Детски живот» («Дитяче життя»), букварів і підручників.

Художник є автором не тільки малюнків для дітей, але й оформляв обкладинки для багатьох книг для дорослих, серед яких є й романи Льва Толстого і Джека Лондона, книги Ганса Крістіана Андерсена, Майна Ріда, Редьярда Кіплінга, Олександра Пушкіна тощо.

Видатний художник зробив вагомий внесок у те, щоб примножилася краса і доброта на Землі.

Марта Радева (Болгарія),

Андрій Будугай (Україна), 

учителі болгарської мови в БСШ № 1 м. Біла Церква у 2014-15 навч. році.