Задорська Вікторія. Скелети з шафи моєї бабці : повість. – Брустури : Дискурсус, 2024. – 269, [2] с. : іл.

Перед нами – яскравий зразок жанру, що в українській літературній критиці має кілька назв: «ламані казки», «заплутані казки», «казки навиворіт» і «ретелін» (із англ. Retelling – «переказ»).

Словосполучення «ламані казки» – це дослівний переклад із англійської (fractured fairy tales). Термін «Заплутані казки» запропонували авторки збірки «Котигорошка» (видавництво «Ранок», 2021), «ретелінг» – авторки «Легендарію дивних міст» (видавництво Ранок, 2023), «казки навиворіт» – авторка цієї рецензії (за аналогіє до назви книжки Каті Сіль «Казки навиворіт» (видавництво Vivat, 2023).

В англомовній літературі цей жанр з’явився у середині ХХ-го століття і, схоже, розвиватиметься й надалі. Як бачимо, українські автори не відстають від своїх європейських колег.

То що ж це за жанр? «Заплутані казки» є різновидом казки літературної. Однак, якщо авторська літературна казка – це цілком вигадана письменником історія, то «заплутана казка» є авторською переробкою класичного, переважно – фольклорного – сюжету. Прийомом «заплутування казок» також часто користуються творці анімаційних фільмів (найсвіжіший приклад – «Мавка. Лісова пісня»).

«Ламання казок» – це перепрочитання класичних історій, переосмислення їхньої моралі, окреслення нових наративів. Так, скажімо, нині дівчаткам не хочеться лишатися в тіні своїх батьків, братів, чоловіків, принців і бути лише гарненькими, милими, послужливими принцесами чи Попелюшками, тому класичні казки про тих самих принцес і попелюшок можуть не подобатися ані їм, ані їхнім мамам. Між іншим, цей ґендерний зріз яскраво прописаний у повісті «Скелети з шафи моєї бабці» – тут, фактично, кожна персонажка – смілива, незалежна, самореалізована. Демонструвати такі моделі поведінки в літературі – вкрай важливо для особистісного розвитку юних читачок.

Повість написана майстерно, пересипана влучними порівняннями, приказками й прислів?ями, навіть народні українські прокльони тут звучать актуально й органічно! На мою думку, саме так і має працювати сучасний автор із фольклорним спадком – переплавляти його у своїх текстах, демонструючи їхню беззаперечну позачасову актуальність. Володіння авторкою українською мовою – на дуже високому рівні, це викликає захоплення.

Події повісті розвиваються блискавично, герої потраплять у межові ситуації, кожне випробування – ще серйозніше за попереднє, із кожної халепи вибратися все важче – саме так і має будуватися хороший художній твір. Тут читачеві не нудно – от що основне!

Але ще головніше, як на мене, – блискучий гумор! Не секрет, що трагічну драматичну історію написати легше, ніж смішну. Тому на книжковому ринку завжди є запит саме на смішні книжки (між іншим, знаю напевне, що видавці часто не знаходять тих текстів, що залюбки видали б, бо банально – письменників, що можуть похизуватися смішними текстами – катма).

Бути майстром гумору – це високий рівень. А Вікторія Задорська смішно (що важливо) жартує в кожному реченні! Навіть не віриться, що можна так багато й так влучно жартувати, підколювати та іронізувати. Ці жарти – не нафталінові, а свіжі й зрозумілі юному читачеві.

Авторка зі своїм читачем – на одній хвилі. Гляньте самі, як міркує головна героїня повісті: «Кохання-зітхання, осоловілий вираз очей та рожевий в’язкий сироп замість мізків. Тьфу! На мою думку, все це кохання-спотикання — дурня. Люди перестають логічно мислити, стають жертовні й нав’язливі. Хіба здоровий homo sapiens поведеться на цей мелодраматичний маразм?».

Вікторія не моралізує, не повчає, а розважає дитину, принагідно даючи ненав?язливі поради. І це справді – високий пілотаж для літератора.

Окремо хочу подякувати за пару персонажів «онука-бабуся» – європейська література багато пише про малих і старих як тандем, а нам таких текстів досі бракує, а вони – важливі.

Особливістю й новаторством можна вважати, що авторка зосередилася на ретелінгу не народних, а авторських казок, – це свіжо! Скажу більше: на сторінках повісті ми зустрінемося навіть із самими авторами, що матимуть свою роль поруч із принцесами, Попелюшкою, Сірим Вовком, Сніговою Королевою, привидом – гай-гай, та персонажів там не перелічити. Так само – як і локацій (тут, зокрема є джунглі, ліс, болото, пляж, море, різдвяне містечко, розважальний центр, готель, в?язниця). І авторка дивовижним чином зуміла органічно сплести всі ці локації в полотно свого твору! Для цього потрібна неабияка сміливість та письменницький хист.

Оскільки персонажі повісті – родом із європейських літератур – я вбачаю великий потенціал для цієї книжки бути виданою і закордоном, адже вона буде зрозумілою європейському (та й американському) читачеві. Таким чином, цей твір ненав?язливо вписує український контекст у загальноєвропейську літературну родину – а це саме те, що нині нам треба.

Інна ДАНИЛЮК,

літературознавиця, літредакторка, письменниця.