Ран, Юліта. Курінь спеціального призначення (КСП) : Сили потойбіччя на захисті України // намал. Марія Кришталь. – Харків: АССА, 2024. – 48 с.; іл.

«Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат».

Іван Котляревський, «Енеїда»

Любов до Батьківщини. Героїка борні за неї. Краса перемоги Добра над злом.

Непроминуща сила гарних історій, про котрі дізнаємося малими та переповідаємо згодом дорослими.

Усе це є у коміксі Юліти Ран і Марії Кришталь «Курінь спеціального призначення (КСП) : Сили потойбіччя на захисті України» від видавництва «АССА».

Я належу до покоління, котре про «комікс» у дитинстві могло почути хіба у лайливому репортажі про «загниваючий Захід», тому з розумінням ставлюся до внутрішніх засторог навіть у значно молодших колег щодо цього різновиду видань у дитячому читанні. Та варто пам’ятати, що стереотипи про несумісність «мальованих історій» із вдумливим, розвиваючим і вартісним читанням дісталися нам у спадок із радянського минулого та буремних 90-х рр. ХХ ст., коли найпершими почали з’являтися примітивно відтворені т. з. «діснеївські» комікси для дітей.

Натомість нині «мальовані історії» – один із найпоширеніших у світі видів донесення складної інформації до спільноти у найбільш зручній для неї формі, що представляє усе жанрове розмаїття – від фентезі до військової тематики, від освітнього non-fiction – до «дівочих» романів тощо. Комікси читають «нечитаючі» діти та значна частина дорослих, які полюбляють «швидке» читання та краще сприймають візуальні образи. Комікси значно частіше, ніж традиційну книжку, перечитують і переглядають. У коміксах важче приховати тригери чи якість недопрацьовані моменти. Комікс додає до читання насолоду від розглядання (певні моменти історії можна відтворити лише графічно) та виступає формою «терапевтичного» пом’якшення травматичних сюжетів і станів. Також візуальна складова та короткі ємкі фрази легше сприймаються дітьми та краще ними запам’ятовуються.

В Україні одним із перших зразків «мальованої історії» вважають книжку Ярослава Вільшенка (псевдо Антіна Лотоцького) «Чорнокнижник з Чорногори» (Львів: Світ дитини, 1921). А першим українським коміксом – «Шовкову Державу» Василя Барищева та Фелікса Добріна (Київ: Дніпро, 1990).

Із 2014 р. в Україні з’явилося чимало коміксів – соціальних проєктів, покликаних пояснити дітям, що відбувається та як саме вони можуть дати раду своєму життю в умовах війни (до прикладу: «Мій тато повернувся з війни», «Поради від захисника України», «Правила безпеки для дітей під час війни» та ін.). Паралельно творяться різножанрові художні (зазвичай казкові та фентезійні), орієнтовані на читачів різного віку комікси про героїчну борню Українців із московитами (як от: Юліта Ран, Катя Підлісна «Пес Патрон і Шкарпетковий Монстр» (2023) та «Пес Патрон і Великий Т» (2024), Ю. Костенко, Т. Кузьмич, О. Малишенко, О. Сапригіна «Пригоди Микитки 24.02.2022» (2023), Андрій Кокотюха, Євген Коваленко «Позивний “Голод”» (2025), серії «Коти-захисники», «Пес Патрон та його пригоди» та ін.).

«Курінь спеціального призначення» вирізняється на цьому тлі перенесенням узвичаєного в сучасній дитячій і підлітковій культурі «трафарету» команди супергероїв на персонажів української міфології та включення їх в події реального бойового протистояння ЗСУ злим силам московитів.

Героями коміксу авторки обрали саме тих міфологічних персонажів, які вже набули окремішнього життя в сучасній масовій культурі України та асоціюються у юних читачів із ширшим, ніж у самому коміксі художнім і смисловим простором. «Конотопська відьма», «козак-характерник», «мавка», «русалка», «Шубін» — уже присутні в уяві українських дітей і тому їхні образи у коміксі можуть легко бути «розширеними», наповненими раніше сформованими уявленнями, емоціями та сюжетами, т. т. сприймаються як «свої», вже знайомі та осмислені персонажі, котрим довіряєш і симпатизуєш.

Водночас кожний із героїв має свою індивідуальність. Не лише суто візуальний портретний образ, а й мовленнєвий, емоційний. А ще, як і має бути в команді супергероїв, — лише йому притаманну силу, надзвичайні здібності та знання. Зупиняти час і проходити крізь простір, зачаровувати Словом і труїти, нищити всіма казковими й цілком реальними способами ворога, мати кілька личин і кілька життів та ще багато що інше можуть відважні герої українського міфу, що об'єдналися у Курінь Спеціального Призначення — один із найпотужніших підрозділів Армії Потойбіччя. А та, в свою чергу, — частина наймогутнішої доброї сили на Землі – Збройних Сил України!

Працюючи з коміксом, варто поговорити з дітьми про персонажів, які представляють різні міфологічні сюжети з різних місць України. Скажімо, Конотопська відьма – з Полтавщини, а Шубін – із шахтарського краю. Так само спільно у лавах ЗСУ з ворогом воює вся Україна!

Також можна з’ясувати з читачами, які саме суперсили притаманні кожному з персонажів у міфології, а які – лише в межах коміксу? Які ще книжки (або фільми, мультфільми) про цих героїв вони знають? Чим герої української міфології (та ж русалка чи вовкулака) відрізняються від відомих їм із сюжетів зарубіжної літератури?

Таким чином Ви спонукатимете дітей до розширення кола читання, кроку від малотекстової книжки до повнотекстової.

На окрему розмову заслуговує мова коміксу. Вороги тут марковані переданою українськими літерами московською говіркою (до речі, навіть злі сили українського потойбіччя – Мара та її доньки розмовляють українською, не опускаючись до мови московитів). А також поширеними в інформаційному просторі фразами, пов’язаними з окупантами (як от: «хароший рускій», «пабєда будіт за намі», «враг ні прайдьот», «ми проста заблуділісь» та ін.). Так само мовою, шляхом «промовляючих імен» Юліта Ран розкриває персонажів, скажімо головний ворожий агент – Хрусь, то всього лише скорочення від «хароший руський», отже, він нічим не кращий від інших із «масовки» ворогів, хто перекладає провину на «путіна», залежний від наказів і не має жодної цінності навіть для себе самого.

Натомість мовлення героїв КСП поетичне та експресивне (як ось у замовлянні: «Курінь тут стоїть на стражі, йдіть до мене, діти вражі. Під ногами все горить, йдіть же, діти сучі, йдіть!»), жартівливе і виразне (як не замилуватися фразою «Хороших руських у тепловізор не видно»?).

Мова окупантів у коміксі передана буквально як російська. Але вона дуже смішна та неоковирна, якщо спробувати озвучити фрази вголос. Це може справити ефект відторгнення, «огидження» у дітей, які все ще спілкуються російською. Так говорити неприємно та навіть принизливо. Бути таким! мовцем не хочеться.

Тому є сенс читати книжку вголос у відповідній аудиторії. Але не коментувати. А лише дати можливість кожному «озвучити» і позитивних, і ворожих персонажів. Емоційний висновок від подібного позиціонування діти мають зробити самі.

Також варто наголосити, як мова маркує персонажів (Хрусь), як авторка наслідує замовляння, мову військовиків, жартує. Спробувати створити власні фрази, в певній стилістиці.

Сюжет коміксу динамічний, напружений, із карколомними поворотами та вставними епізодами про складніші стосунки між героями, що, сподіваюся, розкриються в наступних історіях КСП (як ось, протистояння між Мартином і Олексою після бою під Дебальцевим у 2015 р. чи почуття Олекси та Вишниці). Події розгортаються буквально і на землі, і в небі, і під землею! Вороги змальовані сильними й підступними, здатними на найжорстокіші вчинки. Але позбавленими найважливішого – власної особистості та свободи, цінностей. Вони завжди – «один із», маса, виконавці та жертви чужої злої волі.

Працюючи з коміксом, наголосіть дітям момент поглинання ворогів Марою та її доньками. Люди, що підкорилися волі зла, завжди стають його жертвами.

Якщо життя кожного з команди КСП чи воїнів ЗСУ (епізоди спасіння військових, Вишиці) – безцінне, життя усіх «добрих руських» – нічого не варте навіть для них самих. Саме так виглядає «нелюдь» – істота, що втратила всяку цінність як людина, ті, хто не зміг чи не захотів опиратися злу.

Українці – Герої саме тому, що всіма силами, кожний на своєму місці опираємося навалі зла, боремося, обираємо щоразу свободу і Світло.

Видання дуже ошатне. Малюнки виразні, виконані в приємній природній кольоровій гамі, де тьма не «загустає» остаточно, а світло не ріже очі, де відтінки нагадують і «піксель», і підлісок чи мерехтіння тіней у вітті, а інші – багаття чи очисне полум’я справедливої помсти. Образи вигадливі, з гарно промальованими емоціями та цікавими деталями, що запам’ятовуються.

«Курінь спеціального призначення» – яскрава, сильна та життєствердна книжка про наше героїчне сьогодення, котре вже стало легендарним зразком мужності, людяності та всеперемагаючої сили любові до України. Вона поєднує в дитячій уяві наше чарівне народнопоетичне минуле з героїчним сьогоденням, утверджуючи в юних читачах вітаїстичний дух перемоги Українського світу, його силу й непроминущість.

Наталя МАРЧЕНКО,

кандидатка історичних наук, Київ.