«Book Forum я відвідувала вперше. На усі заходи потрапити, на жаль, не вдалося, зате було враження, ніби чи не увесь Львів перетворився на Форум видавців.

Також було приємно зустрітися зі своїми читачами. Для мене це завжди важливий момент в письменництві. Адже будь-який відгук, навіть негативний, вартий уваги. Кожна окрема людина сприймає прочитане через призму власних відчуттів, тому надзвичайно цікаво дивитись на свій твір або його окремі частини, так би мовити, «чужими очима». Іноді реакції змушують неабияк дивуватися. Іноді щиро приголомшують. Подекуди веселять. А трапляється й таке, що й усе разом! Наприклад, нещодавно один читач заявив, що моя книга здатна покалічити нестійку психіку. А інший назвав мене «садо-мазо авторкою». Щоправда, не відкрито, а у вигляді анонімного повідомлення. 

«Цьогорічний Форум Видавців у Львові видався мені калейдоскопом, в якому змішалось усе: радісна й хвилююча суєта, люди, події, тисячі книг. Але, звичайно ж, найважливіше і запам`яталося найкраще. Наприклад, чудові читачі, які не полінувалися прийти на презентацію мого роману, яка відбулася в суботу об одинадцятій ранку.

Як істинне «совеня» я не можу це не оцінити.

Прокинутись після втомливого робочого тижня, завітати до такого ж сонного письменника на захід, уважно слухати, ставити питання, а головне: надихати своєю енергетикою й допитливістю навіть самого автора — це те, що вартує щирої подяки. Як і те, що деяких читачів я бачила вже не раз і не двічі на своїх презентаціях і ми давно почуваємось, як хороші знайомці. 

«Часто презентації особливі. Десь зустрічаються цікаві або й провокативні запитання або відчуваєш неймовірні емоції, а іноді діти проявляють себе так, що хочеться потім із захватом розповідати про те іншим.

Перша презентація перевидання «Легенди про юну Весну» і «Злата Сонця, синь Води» (видавництво «Підручники і посібники») на 25-му Форумі видавців у Львові відбулась у Дитячій бібліотеці №13.

Діти виявили себе дуже гарно. Стільки всього знають! Із ними було цікаво спілкуватися.

А після до мене підійшла дівчинка. Незвичайна. Звуть Олександрою Кравчук. 

«Найяскравіші враження на зустрічах справляють читачі, які, власне, читали щось із невмирущої творчої спадщини Кузякіна й прийшли познайомитися саме із ним. Це мене завжди неймовірно дивує.

От ти живеш собі, час від часу робиш якісь книжечки, які під час створення поглинають всі думки. Але коли їх видають, ти вже геть далекий від того. Потім вони кілька днів пошумлять в стрічці соціальної мережі. І все — життя триває, ти й далі займаєшся своїми справами. Навіть не книжками, буденністю. А в цей час, виявляється, хтось їх таки читає.

Наприклад, враження з останньої презентації на Форумі видавців. Я дуже довго шукав на блаблакарі авто, щоб дістатися до Львова, вмовляв водіїв із Києва заїхати до Житомира, а не їхати по об’їзній. Остаточно домовився лише ввечері, за кілька годин до презентації. Потім прокинувся о пів на п’яту і всю дорогу змушений був підтримувати з водієм розмови про машини і таке інше.