Методичний посібник  для вчителя Нової української школи 

«Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини»,

автор-упорядник: Заржицька Е. І.,

методист КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти»

Дніпропетровської обласної ради».

Методичний посібник «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» сучасної авторки Заржицької Е.І. складається з тематично об’єднаних  оповідей про внутрішню будову людини. У ігровій, розважальній формі авторка розповідає учням на сторінках книги про найважливіші центри (головний, спинний мозок, нервова система і т.д.) та механізм роботи тіла людини (м’язи, кінцівки, кишківник і т.д.), називає складні терміни простими та зрозумілими для дітей словами. Доповнений яскравими ілюстраціями, посібник наочно демонструє школярам, про що саме йдеться, де розташовані ті, чи інші частини тіла, для чого вони потрібні. Тісно переплітаючись із програмовим матеріалом початкової школи, зокрема з тематичним тижнем здоров’я Нової української школи, дітлахам з легкістю вдається зрозуміти матеріал щодо роботи найважливіших органів людини: серця, легень, стравоходу тощо. А підсумкові запитання, націлені на закріплення знань та самоперевірку, покращують сприйняття програмового матеріалу.

Доступність та універсальність викладеного дозволяє використовувати посібник «Що ми знаємо про себе?  Оповідки про організм людини» не лише на уроках, що стосуються знань про себе: «Я у світі», «Основи здоров’я», а й проводити інтегровані уроки, наприклад: «Я у світі» + «Малювання»; «Фізкультура» + «Основи здоров’я» + «Малювання»; «Читання» + «Я у світі» + «Малювання». Кожний класовод зможе з легкістю скомбінувати власний урок і дати дітям базові знання про організм людини, а використовуючи фрагменти ілюстрацій, створювати з класом тематичні лепбуки. 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

«Мандрівка організмом людини»

Інтегрований урок з дисциплін: «Я досліджую світ», «Образотворче мистецтво»

в 1 класі Нової української школи

Тема. «Я досліджую світ». Закріплення знань про будову тіла людина та механізм роботи людського організму.

Тема. «Образотворче мистецтво». Будова людини. Малюнок олівцями.

Мета уроку:

1)закріпити й уточнити знання учнів про будову тіла людини, механізм дії людського організму;

2)сприяти закріпленню теоретичної бази для інтелектуального розвитку школярів;

3)розпізнавати механізм роботи окремих частин тіла людини;

4)прищеплювати турботливе ставлення про власний організм;

5)спонукати до здорового способу життя, що є невід’ємною частиною безперебійної роботи організму людини;

6)збагачувати та закріплювати в дітей уміння сприймати та розрізняти, 7)аналізувати характерні особливості побудови фігур у малюнку;

8)навчити передавати аспекти побудови тіла людини в русі;

9)розвити дрібну моторику шляхом малювання олівцями;

10)стимулювати розвиток допитливості;

11)виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, естетичну культуру.

Завдання уроку: перевірити знання з теми, формувати вміння узагальнювати вивчений матеріал та застосовувати його у повсякденному житті,  формувати природознавчу компетентність компетентність учнів на основі засвоєння інтегрованих знань про людину, порівнювати, класифікувати об’єкти різних форм і розмірів на малюнку.

Опорний матеріал: методичний посібник  «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини», автор – Заржицька Е.І., 2019р.

Глобалізація сучасного світу вимагає пошуку нових шляхів формування особистості. Завдяки культурним світоглядним кодам людина пізнає себе та інтегрується у суспільство. З одного боку, медіа-творчість сприяє глобалізації, бо медіа-технології не мають кордонів. З іншого боку, будь-яка справжня творчість звертається до енергетичних джерел у колективному несвідомому та національного світоглядного міфу, що, навпаки, суперечить глобалізаційним процесам і сприяє національному самоусвідомленню.

Художня література має особливий вплив на психіку читачів. Завдяки співпереживанню відбувається перевтілення у персонажів і набувається новий досвід. Під час читання читач стає співавтором тексту, у більшості випадків підсвідомо обираючи своїм текстовими провідниками когось із персонажів. Набуття статусу співавтора як читача дуже важливе для розвитку особистості, але можливо отримати інший статус співавтора – як творця нового тексту.

Фанфікшен або фенфікшен (від англ. funfiction) – твори, написані фанами за мотивами відомих книжок, фільмів, серіалів. Одна з головних умов існування фанфікшену – його подальше оприлюднення. Фанфікшен публічний за своєю природою, бо всі ці тексти згодом викладаються у мережу інтернет та обговорюються іншими фанами. По-суті, вони є різновидом медіа-творчості і мають навчальне значення для молодих авторів, які на базі чужого світу навчаються письменницькій майстерності.

Перші тексти фанфікшен з’являються у 30-х роках ХХ ст., на сьогодні фанфікшен має величезну розгалужену структуру і вражає різноманітністю жанрових форм, яких нині нараховують понад 20 різновидів фанфіків, а також специфічних тегів, що полегшують для читачів орієнтацію у великому корпусі вже існуючих текстів. З розвитком мережі інтернет фанфікшен переходить у віртуальний простір, створюються міжнародні читацькі спільноти-фендоми, проводяться конкурси тощо. У 2013-му році одна з найпотужніших інтернет-платформ Amazon надала можливість офіційної публікації фанфіків з відповідними ліцензійними угодами.

Художня література має особливий вплив на психіку читачів. Завдяки співпереживанню відбувається перевтілення у персонажів, набувається новий досвід. Читач, а особливо дитина шкільного віку, стають співавторами тексту, підсвідомо обираючи своїм текстовим провідником когось із персонажів, переживає його життєвий шлях, описаний у книзі. Таким чином реалізується ініціальний принцип розкриття людини як особистості, при цьому розкривається не лише змальований герой, але і сам читач, який відповідним чином переосмислює й емоційно реагує на вчинки та думки персонажів.

Набуття статусу співавтора тексту як читача є дуже важливим для розвитку особистості, але можливо отримати інший статус співавтора – як творця нового тексту. І цей варіант творчості є надзвичайно специфічним і маловивченим. Мова йде про явище фанфікшену, нового для нашого інформаційно-культурного простору, але цілком звичного для інших країн. Перші тексти фанфікшен з’являються у 30-х роках ХХ ст., нині фанфікшен має розгалужену структуру і вражає різноманітністю жанрових форм, і специфічних тегів, що полегшують орієнтацію у великому корпусі існуючих текстів. Із розвитком мережі інтернет фанфікшен переходить у віртуальність, на відповідних сайтах об’єднуються багатотисячні аудиторії, створюються міжнародні читацькі спільноти, що мають структуру фендомів, проводяться конкурси тощо. У 2013 р. світова інтернет-платформа Amazon надала можливість офіційної публікації фанфіків із відповідними ліцензійними угодами, коли заробляти гроші на такій творчості можуть як самі автори фанфіків, так і правовласники – автори оригінального тексту, на основі якого було створено фанфік.

Образ козака Мамая є одним із базових в українській міфології і фольклорі. У кожну епоху він прочитується наново, набуваючи нових ознак та оновлюючи зв’язки з історичною і міфологічною традицією. Нове прочитання бачимо й у ХХІ-му столітті під час становлення новітньої української літературу для дітей та юнацтва.

Завдяки аналізу творів провідних українських авторів можна виділити три варіативних образи козака Мамая – “історичний”, “міфологічний”, “постмодерний”.

Найповніше “історичний” образ козака Мамая на сьогодні в українських творах для дітей та юнацтва представлений у творі Володимира Рутківського “Сині Води” [7]. Це один з ключових персонажів роману. В образі хана Мамая поєдналося і руське, і татарське. Голомозий, з оселедцем, як колись носили київські дружинники, він любить усамітнюватися посеред степу, незалежний, ревнивий до чужої хоробрості, більшої за його звитягу, зі сталевою волею. І єдине, що він не може подолати, – у Мамая немає жодної краплі священної крові чингизидів, яка б давала право взяти вищу владу у Піднебесній. Це межовий і дуже непростий, особливий образ.

Ще раз Мамай згадується в іншому творі В. Рутківського “Джури і підводний човен” [6]. За версією твору, один із головних героїв роману – князь Глинський – нащадок Мамая, і його кров так само більше половецько-руська, ніж татарська. Князь воює з татарами вже давно, відколи Литва і Русь почали боротися з загарбниками, та є особистим ворогом татарського темника.