Слухати

Настає Різдво і  Янголи поспішають до наших осель.
Сьогодні до тебе, друже, завітає Різдвяний Янгол, який розповість тобі цю казкову історію...
Пишна Різдвяна ялинка наповнила кімнату приємними хвойними пахощами, та ще й так виразно, що не лишалось ніяких сумнівів – свято вже близько! Сяючі кулі, червонобокі яблука, іскристі сніжинки, смугасті цукерки-льодяники і медові пряники, усілякі ялинкові прикраси вихваляються одна поперед одною, даючи всім зрозуміти, що без них і ялинка не така, і свято не свято! І дивлячись на ялинку-красуню, всі розуміють, що Різдвяний вечір не просто святковий, а найказковіший та найчарівніший у цілому році!.. Ти не здогадувався раніше про таке? А я завжди це знав, адже я Різдвяний Янгол! Щоправда, поки що я не зайняв свого місця на ялинці і разом зі святковою гірляндою лежу в коробці для ялинкових прикрас. Ми чекаємо на свій чарівний час!
Звідси я чудово бачу все, що робиться навкруги. На краєчку великого письмового столу, наприклад, поважно сидить Лялька Ліза. Її улюблена яскраво-червона стрічка охайно перехопила гарненькі світленькі локони. Ліза уважно роззирається на всі боки, кліпаючи своїми чудовими довгими віями. Вона дуже серйозна лялька та велика розумниця! О, мабуть, Ліза могла б бути янголом, якби не була лялькою!
А на підлозі, на пухнастому білому килимі перекидається, вовтузиться і вдоволено чмихає іграшкове Ведмежатко. Такий килим зазвичай буває у вітальнях – раціональні дорослі розуміють, що в дитячій кімнаті з ним буде ой як багато клопоту! Іграшки не часто потрапляють з дитячих до вітальні, і Ведмедик, схоже, дуже радий скористатися святковою метушнею: він приміряється, на якому боці краще полежати – на лівому, як минулого разу, чи тепер все ж таки на правому? Я знаюся з ним уже багато років і добре засвоїв, що понад усе Ведмедик полюбляє три речі – мед, байдики і пустощі. До того ж, у необмеженій  кількості та у будь-якому поєднанні!
– Ну, ніяк я не можу прочитати ці слова! І букви несила запам’ятати! – раптом пролунав розпачливий голос. Ні, звичайно, це не Ведмежатко! Це його найкращий друг хлопчик Тім. Насправді його звуть Тимофій. Але Тимко  ще маленький хлопчик, тому вдома всі його звали Тім, або й навіть Тім-Тім. Він уже аж цілих десять хвилин дуже уважно розглядає «Абетку», сидячи за дорослим письмовим столом. Я навіть не помітив його спочатку! До школи Тім ще не ходить, тому не все в нього ще клеїться з літерами… Але він дуже старається, переживає! Ось послухайте…
– То гачечки якісь, то рисочки… Тут так усе заплутано! Набридло! Краще буду грати! – сказав Тім і відсунув книжку…
Ой, здається я трошки перехвалив його! Передав куті меду, як каже Тімова Бабуся!
– Тім, зажди! Давай ще раз спробуємо! – розхвилювалася Лялька Ліза. – Ось дивись, це літера Л. Нею починається слово ЛЯЛЬ-КА… Так само, як і моє ім’я ЛІ-ЗА! А ось К, як у слові КУЛЬ-КА. Дивись, скільки яскравих кульок Настя почепила на ялинку! Краса та й годі! А ЯЛИНКА? Слово ЯЛИНКА з якої літери починається? – не вгамовувалася розумниця-лялька.
Мені ж відомо, що вона вчила букви ще із Настею, старшою Тімовою сестрою!
Почувши розмову своїх друзів, Ведмедик підібрався ближче до столу і сказав:
– А давайте вчити літери весело! Ось, наприклад, П, як у слові ПУ-СТО-ЩІ ! Або як у слові… – тут Ведмедик почухав потилицю, замислившись – він так завжди робив, мабуть так йому було легше думати, – або… як у слові ПЕ-РЕ-КИ-ДА-ТИ-СЯ!
І тут він перекинувся, ще й так вправно, що ніхто б не зміг сказати, що наш Ведмедик незграбний, як ведмідь! Схоже, не даремно вони із Тімом займаються кожний ранок фізкультурою! (Думаю, нікому не варто забувати про цю важливу справу!) Тім, звичайно, одразу підхопив цей веселий настрій, тому що, як і Ведмедик, він також полюбляє інколи пустувати! Та це й зрозуміло, адже Тім ще зовсім дитина! Хоча, ніде правду діти, я також полюбляю злегка побешкетувати! Але у розумних межах, звичайно! А хіба з тобою таке часом не трапляється?

© Євгенія Пірог. «Мрії збуваються. Казкова історія…» http://www.vsimrii.in.ua