Слухати

Не гуди, рою, над головою.
З народного.

1

Прибіг на пасіку Сірко,
За ним - захеканий Сашко:
- В саду... я слухав... солов'їв...
Аж раптом... рій... на груші... сів!..

Сірко похвастатись хотів:
«Це я Сашка у сад привів!..»
Він аж на задні лапи став,
                           Та вийшло, як завжди, -  гав-гав!

                           Андрій Андрійович Пирій,
                           Або простіше - дід Андрій
                           У сад поквапився мерщій
                           І окропив водою рій.

                           Підставив кошик дід Андрій
                           І обережно бджіл струсив,
                           А Паніматку і той рій
                           У вулик жити запросив.

                           За все це бджоли у маю
                           Віддячать медом Пирію.

                           Ну а Сашка й Сірка ніколи
                           Не будуть жалити вже бджоли,
                           Бо це Сірко й Сашко Пирій
                           Знайшли в саду бджолиний рій.

                                    2

                           У Сашка така пригода -
                           Випав зуб, біда та й годі.

                           Він тепер не дуже ловко
                           Шепелявить «шкоромовку»:
                           «Бджоли жалять беж кинджала,
                           Бо у бджіл жаліжні жала».

                           - Як же звуть тебе?
                           - Шашко,
                           А шобака мій - Шірко.