Львів аж ніяк не може поскаржитися на брак чи одноманітність дитячих книжок. Львівські видавництва пропонують найрозмаїтіші книжки для дітей різного віку, переважно гарні, якісні, яскраві, і дуже багато роблять — часом неймовірно багато! — щоб заманити дітей до книжки, залучити їх до читання: вигадують цікаві серії, не бояться ризикувати, видають книжки маловідомих в Україні і навіть дуже молодих, але актуальних авторів, особливо відповідально ставляться до художнього оформлення дитячих книг, дарують читачам радість естетичної насолоди, знайомлять нас із талановитими художниками, письменниками і поетами.

Книжки справді надзвичайно різноманітні — і це тішить! Здається, побільшало поезії — і це приємно! Найкращі львівські видавці роблять свою справу з любов'ю — і це відразу відчувається, бо всі наші почуття “заразні”, передаються від людини до людини. Тому я особливо люблю наші львівські видавництва, бо відчуваю в їхніх книжках оту незбагненну силу любові.

Відразу мушу зізнатися: у цьому огляді йтиметься радше про Львів, ніж про Львівщину. Лише одне районне видавництво я тут згадую — дрогобицьке “Коло”. Я або не знайшла достатньої інформації про інші районні видавництва і їхні здобутки, або ж ці здобутки виявилися сумнівними.

Більшість наших видавництв роблять свою добру справу тихо і скромно. До таких “тихих” видавництв належать “БаК”, “Аверс”, дрогобицьке “Коло” та ін.

“БаК” минулого року серед іншого видало дитячу книжку Віри Вовк “Чар-писанка”, надзвичайно цікаву і цінну збірку авторських легенд, казок і оповідань прекрасної письменниці.

“Коло” подарувало дітям поему (можна сказати, героїчну поему) Дмитра Павличка “Золоторогий олень” з ілюстраціями Олесі Сікори. Поема справді гарна, цікава, дотепна, майстерно виписана. Головний герой — позитивний і оптимістичний, розумний і відважний хлопчик Василько, який робить геройські вчинки, доживає до глибокої старості, а допомагає йому в усьому Золоторогий олень. Можна сказати, що це книжечка для хлопчиків.

“Аверс” — “Небилиці про котика і кицю” Ігоря Калинця з ілюстраціями Вікторії Ковальчук.

Ці книжки, без сумніву, сподобались би маленьким читачам (і великим також) — але як же їх відшукати? Відшукати — складно, бо ці видавництва не належать до найпопулярніших і тому книжки їхні не стоять у книгарнях на помітному місці, навіть найсвіжіші новинки — як-от “Кожному по скибці” Романа Скиби з ілюстраціями Ольги Кваші, що вийшла у видавництві “Апріорі”. Але варто все-таки працівникам книгарень привертати увагу до таких книжок, щоб вони не губилися у строкатому розмаїтті в глибині полиць.

Потішило мене ще одне цікаве явище, хоч і не цілком нове, але малознане: це серія “Приватна колекція для дітей” від “Піраміди”. Вийшло лише дві книжки цієї серії — “Лічилки” в художньому оформленні Соломії Лободи (2009) і українські народні казки “Про бідного чоловіка і Воронячого царя. Летючий корабель” у художньому оформленні Людмили Лободи (2010) — але задум мені надзвичайно сподобався, хотілось би, щоб така гарна ідея жила і давала плоди. Коли я знаю, що такі книжки є — мені їх вже не вистачає...

Завжди радію книжкам “Свічада”, видавництва християнської літератури, яке вже давно плідно працює в нашому літературному просторі, випускає багато дуже гарних, потрібних, якісних книжок для дітей, не зосереджуючись на вузькорелігійній тематиці, а охоплюючи весь спектр морально-етичних проблем і явищ, важливих для кожної людини, особливо в період розвитку і становлення. “Свічадо” унікальне ще й тим, що вже кілька років поспіль видає журнали для дітей “Зернятко” і “Сто талантів” та з минулого року — журнал для всієї родини “Кана”. Однак широкий загал мало знайомий з виданнями “Свічада”, вони мало рецензуються, мало популяризуються, рекламуються — і дуже шкода. Минулого року у “Свічаді” вийшло багато книжок, немає сенсу всі їх перелічувати тут — дуже раджу зайти на сайт видавництва і там переглянути каталог видань, погортати сторінки, вибрати щось для себе, потішити око і серце. Я для себе, наприклад, відкрила просто чудову книжку української авторки Олени Мацьків “Ніландія” (ілюстрації Марії Михайлошиної), у якій авторка дуже цікаво, мудро і дотепно описує і обігрує той дух протиріччя, який сидить чи не в кожній дитині. Інша книга – “Емілі з Місячного серпа” Лусі Мод Монтгомері (переклад з англійської Олега Бурячківського, ілюстрації Івети Ключковської) – якою “Свічадо” перегукується з іншим львівським видавництвом – “Урбіно”, що починає рік новинкою тої ж авторки.

Отже, “новеньке” львівське видавництво “Урбіно”. “Тихим” його не назвеш — і це добре! Багато акцій, презентацій, рецензій і відгуків, зустрічей з читачами — і ось результат: лише за два роки “Урбіно” здобуло свого читача, який чекає на появу нових книг, вболіває за улюблене видавництво, радіє його успіхам. Книжки — чудові! Відкриває рік книга Люсі-мод Монтгомері “Енн із зелених дахів”, презентації якої саме відбуваються в різних містах України, видавці анонсують тим часом появу другої книги про Енн Ширлі – “Енн із Ейвонлі”. Минулого року тут побачили світ прекрасні книги для підлітків: “Позолочена рибка” Барбари Космовської, та “Маргаритко, моя квітко” Крістіне Нестлінгер. “Урбіно” практично з моменту його появи у всіх на слуху, про книги цього видавництва є досить відгуків і рецензій, тож говорити про них тут детальніше, думаю, зайве. Але варто відзначити невтомність і цілеспрямованість молодого видавництва, а також високий рівень його продукції.

І насамкінець — наше улюблене “Видавництво Старого Лева”, безперечний лідер книговидання на Львівщині. 2012 рік був для нього дуже успішним: книги його здобули багато відзнак у різних рейтингах — на радість шанувальникам і читачам. Докладно про це можна довідатись на сайті видавництва — сучасному, привабливому і інформативному. І ось щойно розпочався 2013 рік — а ми вже маємо кілька новинок від “Старого Лева”: “Як не заблукати в павутині” Тетяни Щербаченко (ілюстрації Дмитра Кузьменка) — пізнавальна книжка про інтернет. Дуже цікава і потрібна. Прагматична, можна сказати. І на противагу до неї — “Подорож туди, де сніг” Марії Рибалко (обкладинка Ростислава Попського). Крім того, є й перевидання: “Кімнатні пірати” Джеремі Стронга, “Ганнуся” Володимира Рутківського, оновлений “Карлик Ніс” Вільгельма Гауфа з іще яскравішими ілюстраціями Ростислава Попського, а ще й “Київські казки” Зірки Мензатюк, які не видавалися з 2006 року! І ще кілька книжок, які мають з’явитися ось-ось: “Школа привидознавства малого вовчика” Іана Вайнброу та “Іван Сірко славетний кошовий” Марії Морозенко. А далі — далі буде, але це вже таємниця...

Я розумію, що мій огляд дуже поверховий і поквапний. Але сподіваюся, що незабаром мені вдасться повторити цю спробу успішніше.

А львівським видавництвам щиро бажаю прекрасного теперішнього і майбутнього, здійснення планів і мрій, бо їхні успіхи дарують нам надію.

Наталя Трохим,

член Ради Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва.