Українські книжки для дітей 2013-2014 рр., які вразили чи зачепили: мозаїка поглядів
Саме тому КЛЮЧ вирішив запитати різних, але щиросердно КНИЖНИХ людей про їхні індивідуальні враження від «дитячих» новинок українського книжкового ринку. Щиро сподіваюся, що ця мозаїка поглядів допоможе кожному юному (та й дорослому також!) читачеві швидко й безпомилково знайти «своє читання» серед розмаїтого моря сучасної української книги для дітей!
***
Не бачу нині дитячої літератури. Все, що в нас видається, — бляклі переклади примітивної західної літератури. А Захід продовжує переспівувати Пепі Довгапанчоха. Ось прочитав в Інтернеті пару зарубіжних авторів — і на тому закінчив знайомство з «сучдітлітрою»… Не цікаво! Зате в авторів по 10 премій... Або… Рекламували на всі заставки дитячу повістину польської письменниці, мовляв, — геніальна! Зайшов якось до «Ашану», а там ця книга переоцінена переоцінена удвічі. І ніхто не бере! У справжньої книжки є крила, а в сірості навіть ніг немає, щоб дістатися читача. Те саме стосується і власне українських авторів. Останні роки просто нічого не читаю. Хоча уважно шукаю такі твори і відгуки. Якби було щось цікавого, то воно не загубилося б… Мусів би почути хоч якісь відголоски… А так — суцільна тиша! І взагалі, не вірю я в те, що діти створять літературу для дітей! Дитяча тематика дуже складна, тож нею мають займатися фахівці літературної справи, а не 20-літні, яких закликають із усіх трибун. Це профанація. Хоч мільйони їм давайте, а якщо немає таланту та досвіду — то це все нагадуватиме мильну бульбашку. Стимулювати треба те, що дасть результати, а не все і всіх підряд. Ми подібні заклики пройшли за совка. Це породжує графоманію, з якою дуже важко боротися при наших примітивних видавцях… Не бачу я сьогодні розумної дитячої літератури, яка б відповідала розвиткові наших дітей. Вони нині не ті, вони вже перегнали наші покоління. Їх сюсюканням не здивуєш! То чи варто гратися в літературу, якої немає?! Навіщо створювати ілюзію її існування. Справжнє має народитися природним шляхом, а не штучно!» Ігор СІЧОВИК, письменник, Київ. ***
Галина МАЛИК, письменниця, м. Ужгород.
***
«Казки Лірника Сашка». «Напівлихий» Саллі Ґрін (тут слово «вразило» радше з негативним відтінком; ця книжка не відпускає і змушує про неї думати – так; але я не думаю, що радитиму її комусь із нестійкою психікою; авторка поставила мене в дуже нелегку ситуацію: я мушу співпереживати героєві, який убиває свого ровесника, з необхідності, а все ж; книжка пропонує замислитися про сенс заповіді «Не вбий!» і усталені морально-етичні первні). Серія про Енн Ширлі Люсі-Мод Монтгомері (вразив переклад Анни Вовченко, і героїня полюбилася з першої книжки).
«Омріяний край» Лілі Хайд (вразило актуальністю – про кримських татар, дуже хороша підліткова проза). «Три оповідки» Умберто Еко. Як бачите, ніякого Нестайка я не раджу, бо й сама його досі не читала. І виросла собі :)» Ольга КУПРІЯН, літературний критик, мудра і всюдисуща «права лапа» Барабуки, Київ.
***
Брати Капранови. Мальована «Історія Незалежності України» (начебто не зовсім сюди, але цікаво подано факти та події нашої історії). Сергій Гридін. «Не такий» (не зовсім так, як припала до смаку «Шпага Славка Беркути» Ніни Бічуї чи «Мій друг Юрко Циркуль» Валентина Бердта, але добре, цілком непогано). Зірка Мензатюк. «Як я руйнувала імперію» (ось нещодавно прочитала книжку, читати добре для пізнання історії «наживо», через призму поглядів героїв).
Володим Роальд Дал. «ВДВ» (книжка, що створює гарний настрій!!! Добре написано і гарний переклад Морозова). Микола Мартинюк. «Під мурами твердині» (не зовсім легко читається, але сподобалась книга темою і стилем авторським). Ірен Роздобудько. «Арсен».
Христина Гудоніте. «Щоденник поганого дівчиська» (СПОДОБАЛАСЬ!!!). Йоанна Яґелло. «Кава з кардамоном» (хоч нерівно сприймається текст книги, але легко читається, сподобалась!). А ще відмітила книгу Тетяни Щербаченко «Як не заблукати в павутині». Менш для читання, більше для удосконалення себе. Схвалили і студійці. Але це назвала ті книжки, які прочитала в найближчі місяці, а також, які маю в бібліотеці. Треба ще подумати, бо інші книги, можливо, упустила...» Марійка МОРОЗЕНКО, письменниця, керівник культурологічної студії «Духовність української родини» при Національному музеї літератури, Київ.
***
серія «Книги Астрід Ліндгрен» (Махаон),
від Старого Лева – «Зірки і макові зернятка» Андрія Лесіва і Романи Романишин і серія «Пригоди Малого Вовчика» Іана Вайброу. Від «Богдана» — «Потерчата» В. Рутківського. ...а далі — треба подумати... і почекати, почитати...» Наталя ТРОХИМ, письменниця, перекладачка, викладач факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів.
***
якістю, дизайном, змістом, стилем і смаком!» Ще я з охотою прочитала комікс «ДаоГопак», та він, скоріше, для підлітків-дорослих, ніж для дітей. Ольга ГОДОВАНЕЦЬ, журналіст, продюсер фільму «Казка про Чорного Козака», Київ.
***
Але так, щоб книжка стала сюрпризом і справді «перевернула душу» і я кинулася її купувати всім племінникам-хрещеникам, друзям і дітям друзів... То мені з цим не пощастило. Єдиний приємний сюрприз «Найкраща в світі різдвяна вистава» («Навчальна книга — Богдан») — це тепер одна з моїх улюблених святочних книжок». Зоя ЖУК (Зоряна Живка), письменниця, літературний критик, редакторка й упорядниця низки християнських збірок для дітей, м. Вінниця.
***
Преклади Р. Кіплінга, зроблені Володею Чернишенком... і «Карти» від «Старого Лева»... Антон СЕНЧЕНКО, письменник-мариніст, редактор видавництва «Електрокнига», Київ.
***
Особисто для мене дуже важливими для підлітків є книжки Крістіне Нестлінгер, зокрема ми видали «Маргаритко, моя квітко». Але й інші її книжки, абсолютно все – маст рід. Також «Позолочена рибка» Барбари Космовської, де авторка торкається дуже недитячої проблематики смерті, розлучення, підлікової дружби, першого кохання та підготовки до майбутньої професії.
Узагалі мені здається, що підлітки мають читати книжки про себе і свої проблеми, реальні, часто болючі та невигадані, інакше кажучи – не ялові, дія яких невідомо-де відбувається. У нас таких книжок чомусь видається багато, яскравий приклад
І звичайно, в дитячому віці дуже важливо читати багато казок – передусім українських, але й народів світу. У мене в дитинстві були дві великі полиці саме з казками – прекрасно видані українські казки, якесь шикарне подарункове видання в трьох томиках, усе, що вдалося купити із серії «Казки народів світу» видавництва «Веселка». Батько привозив мені з Литви дуже гарні подарункові видання польською. Так я познайомилася з поезією Яна Бжехви, і видання польських казок у мене були чудові... А ще мене як мінімум здивували розмальовки для дорослих... У нас взагалі є небезпечна тенденція, коли дорослі масово читають дитячі книжки. Або роздивляються малюнки і заради цього книжки купують. Проблема не в тім, що дорослий читає дитяче, а в тому, що це часто єдине читво, тобто, дорослих книжок ці люди не читають. Як наслідок – проблеми з оцінюванням обєктивної дійсності та масові намагання писати книжки ні про що. Ось, зокрема, чому в нас така навала слабких книжок і текстів. Ну, і ще безкритичність. Наприклад, на зустрічі в бібліотеці відома письменниця (не називатиму з етичних міркувань) заявила: «Я прочитала Стефані Майєр і подумала, що і я здатна написати не гірше». От тільки чомусь далі України ця авторка нікому не цікава... Зараз можна писати про дуже цікаві тенденції. Наприклад, засилля неякісного фентезі та наслідки такого читання. Або ціла навала книжок про вампірів (дитячих і дорослих), зрештою, на заході вже давно де-моде...» Антоняк Божена, перекладачка, мовознавець-славіст, лексикограф, видавець, м. Львів.
***
Також книжка М. і Т. Прохаськів «Хто зробить сніг» дуже хороша. Ще от щойно прийшла мені поштою свіжа «Казки лірника Сашка», гарно видали. Торік на «Форумі» ще купила книжечку Олега Майбороди «Не зовсім казки» – дуже смішні короткі казочки, такі трохи божевільні, дуже сподобалася! Тетяна Савченко, письменниця, м. Запоріжжя.
***
Скажімо, «Снігова королева» (А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га), «Забавлянки» Г. Малик («ВСЛ»), «Котигорошко» (Kiev Sea Pirates), оповідання про Шерлока Холмса (на жаль, не маю записів, тож не знаю, хто видав). Була на презентації – дуже цікаво! Єдиний недолік: вони лише для iPad і не працюють на Android». Оксана Давидова, письменниця редактор журналу «Вигадуй, думай, грай», Київ.
***
А. Леся Воронина. «Таємне товариство боягузів і брехунів». «Арсен» Ірен Роздобудько. Не пам’ятаю, правда, він 2013-го вийшов чи ще 2012-го... На осінь чекаю «Йорген + Анна = правда» Вігдіс Йорт. Якщо виявиться книга не згірш від кіна, то буде ще одна рекомендація». Дмитро Шульга, кандидат філологічних наук, викладач Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка, м. Кіровоград.
***
із української літератури – «Інший дім» Оксани Лущевської (2013 р., «Видавництво Старого Лева»); із зарубіжних видань – «Океан наприкінці дороги» Ніла Геймана (2013 р.) (укарїнською ще не перекладено); із перекладів українською – твори для дітей Редьярда Кіплінга та Джаклін Вілсон у виконанні Володимира Чернишенка. Галина Ткачук, письменниця, літературознавець, м. Боярка на Київщині.
***
Заржицька Еліна. «Великий Луг над Дніпром: казки і легенди» («Твердиня», 2013). Морозенко Марія. «Іван Сірко, Славетний Кошовий» («Видавництво Старого Лева», 2013).
Баррі Кервуд Джеймс Олівер. «Король гризлі» («Видавництво Старого Лева», 2013). Функе Корнелія. «Володар драконів» («Ранок», 2013). Функе Корнелія. «Король злодіїв» («Ранок», 2013). Щерба Наталія. Цикл «Часодії» («Школа» 2014). Наталя Девятко, прозаїк, перекладач, журналіст, кандидат філософських наук, м. Дніпропетровськ.
***
Аукраїнську для дітей пишуть переважно жінки, що конфліктує з чоловічим сприйняттям світу...». Андрій Кокотюха, письменник, кіносценарист, Київ.
***
1. «Казки Лірника Сашка» (К. : Зелений пес, 2014). 2) Ілюстрований фразеологічний словник для дітей (Харків : Чайка, 2013). 3) Всеволод Нестайко. «Чарівні окуляри» (К. : Країна Мрій, 2013). 4) Всеволод Нестайко. «Космонавти з нашого будинку» (К. : Країна Мрій, 2013).
Ну і...трохи старіших, але сучасних J :
1.
2. Геніально адаптований Фауст для дітей, якого переповіла Леся Вороніна (ненавиджу 3. Іван Малкович. Софія Ус. «Мед для мами» (К. : А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2009). 4. Женев'єва Юр'є, Лоїк Жуанніго. Історії про кроликів від Махаон-Україна (там серія книг, різні роки). 5. Міра Лобе. «Бабуся на Яблуні» (К. : Махаон-Україна, 2012). 6. ГЕНІАЛЬНА книжка Олеся Ільченка «Наші птахи: круки, шуліки, мартини та інші птахи України» (К. : Грані-Т, 2010). Тата Рівна, письменниця, м. Рівне.
***
Але Дж. Стонг однозначно кльовий!
І Сашко Дерманський також. І Сашка Гавроша «Пинтя в зачарованому місті» – бомба! (Хоча не знаю, чи сподобалось би мені це в дитинстві...). «Аграфка» – кльові! Але вони швидше, такби мовити, «показують дорогу», показують приклад такого свобідного підходу... Бо сама по собі їх оця книжка про зернятка... Ну, я ... словом не купив).
Зате для мене відкриттям став Іван Кравець! Як на мене, найкльовіша книжка Мне чогось дуже вразило. Шось таке для мене нове, але, разом із тим, – дуже культурне і професійне. Є ще шикарна харківська художниця Лариса Чайка. Теж дуже класні штуки творить. Дивно, що мало її знають...». Максим Паленко, художник, ілюстратор, графік, м. Львів.
***
1. Клаус Гаґеруп. «Маркус і велика футбольна любов» – продовження саги про стурбованого і 2. Лізі Гаррісон. «Школа Монстрів» (чотири томи вийшли один за одним) – переклад Наталії Тисовської, видавництво «КМ». Серія книг і ціла індустрія іграшок, гаджетів і фенечок у одному комплекті. Дівчукові штучки для дівчуків. 3. Сью Таунсенд. «Щоденник Адріана Моула», переклад Анатолія Сагана, «ВСЛ». Книжка, з якої виросло наше уявлення про підліткову літературу. Щоденник школяра-невдахи або сага життя невизнаного інтелектуала.
4. Джеф 5. Сара Бреннан. «Угода демона». Переклад Наталі Дьомової, «НК-Богдан». Фентезійна історія про магів та демонів, за якою заховано цілий підлітковий світ. І це. Здається, чи не перша підліткова книга українською, де виринає проблема гомосексуалізму.
До речі, я у своїй добірці забув Сюзанну Коллінз із її «Голодною» трилогією. Видавництво «КМ». Захоплива історія про вибір, який ти можеш зробити». Володимир Чернишенко, перекладач, кандидат біологічних наук, працює у відділі структури і функції білка Інституту біохімії імені О. В. Палладіна НАН України.
***
Це: Марина Рибалко. «Подорож туди, де сніг» (Львів : Видавництво Старого Лева). На мою думку – це найкраща вітчизняна книга для дітей 2013 року. Далі:
Функе Корнелія. «Володар драконів». – Харків : Ранок. Володимир Читай. «Нові історії Чарівного лісу». – Львів : Видавництво Старого Лева.
Еліна Заржицька, дитячий письменник, драматург, журналіст, м. Дніпропетровськ
***
«Зірки і макові зернята» «Аграфки» – бо це якісний зразок української книжки-картинки в її сучасному, міжнародному розумінні, який був помічений не тільки в Україні, але й за кордоном (на відміну від вдалих, але мало помічених «Ріпки» та Рукавички» тієї ж «Аграфки»). Книжка, я переконана, породить моду на книжки-картинки подібного типу.
«Дім дивних дітей» Ренсома Ріггса – з тієї ж причини, що й «Напівлихий». Це видання 2012 року, але його в нас чомусь майже не помітили.
«Українські прислів’я» - услід за «Зірками і маковими зернятами» якісний зразок книжки- Вся підліткова серія вид-ва «Урбіно», переклади з польської Б. Космовської, М. Гутовської-Адамчик, Й. Яґелло – бо це якісний відгук на потребу дівчат-підлітків у проблемному і водночас розважальному романі.
«Потерчата» В. Рутківського – якісний зразок роману про історичну травму.
«Лісова пісня» «12 місяців» Юлії Соботюк – бо книжка-картинка двома мовами (англ. та укр). Естетично пророблені білінгви для найменших у нас на вагу золота. «Інший дім» Оксани Лущевської – бо зразок якісної вітчизняної підліткової прози для підлітків без фальшивого старечого тону. «Як не заблукати в павутині» Тетяни Щербаченко – бо хтось нарешті зробив читабельний посібник українською мовою про інтернет для дітей. Валентина Вздульська, письменниця, редактор, співзасновниця сайту про сучасну дитячу літературу «Казкарка», м. Київ. |
Коментарі до статті
Далі буде :)
Запрошую приєднатися до "мозаїки" також колег-бібліотекарів і наших чудових читачів!
Попри те, що дехто "не бачить нині дитячої літератури", і що ми маємо лиш "бляклі переклади примітивної західної", — нас із доньками просто зачарувала трилогія Люсі-Мод Монтгомері!.. Можна продовжити список, додавши захопливі книжки Марії Парр, "переоцінену удвічі" "сірість" від польської авторки (цитую І.Січовика) — тобто "Бубу" Барбари Космовської, нові (не "панчохові") видання Астрід Ліндгрен... І це — лише переклади: впевнена, не все так погано і й у "власне українській" літературі... Проте, чесно кажучи, після безапеляційного Січовикового "не читав, але засуджую" (і твори цього письменника я колись любила!) взагалі важко не те що писати коменти, але й читати далі цю загалом цікаву підбірку...
З усією повагою, пан Ігор Січовик просто нічого не тямить у предметі розмови, якщо дозволяє собі такі необгрунтовані категоричні судження. Знайомство зі світовим масивом дитячої літератури не можна зводити до "пари зарубіжних авторів". Коли пан письменник прочитає хоча б дві пари сотень знаних зарубіжних дитячих книжок, і не забуде поцікавитися лауреатами премій Андерсена, Ліндгрен тощо, тоді, сподіваюся, він зможе адекватніше коментувати це питання. Що ж до сучасного українського дитліту, то не можна не відзначити, що рівень авторів та самих видань з року в рік зростає. Невеличкими кроками, але поступ для того, хто відстежує питання, очевидний. Щобільше, Україна робить перші кроки для виходу на міжнародні ринки, починає орієнтуватися на міжнародні зразки та стандарти вищого рівня, ніж досі. Знову ж, це важкий і тривалий процес, але за останні роки наші видавці, автори, ілюстратори значно поліпшили свій рівень. Я пишу це не для дискусії з п. Січовиком, а лише тому, що в читачів даної публікації, яка відразу починається таким неадекватним негативом. Може скластися хибне враження про предмет розмови і ситуацію загалом. Пані Наталю, чи варто було виносити той коментар на початок? З повагою, Валя Вздульська
Панно Валентино, думка Ігоря Січовика, звичайно, досить контроферсійна. Тим і цікава :)
Я свідомо поставила її першою, бо, зрештою, інші - кожен по-своєму - вступають із ним у дискусію, визнаючи, що щось-таки з новітньої дитячої книжки їх "зачепило"...
А ще я сердечно вдячна панові Ігореві, що він нарешті (можливо й надто безапеляційно, але щиро!) порушив традиційну останніх років п"ять нестримну "радість від успіхів" нашої книги для дітей. Бо, на жаль, за відчутним проривом стає помітною стагнація: самоповтори відверто талановитих авторів, "красиві" книжки замість "справжніх", "невиписаність" і "недоредагованість" книжок, що мали б стати "справжнім явищем", а залишаються на рівні "очікуваних"...
Я сподіваюся, що ось такі - непричесані, суб"єктивні, але відверті й сьогочасні - експрес-огляди дадуть змогу усім нам трішечки змістити кут зору й почати свідомо формулювати суспільні очікування до книги для дітей, а не просто читати улюблених авторів.
Хоча останнє, як на мене, - річ свята! :)
Привіт! поправте перекладача ВДВ. Це класно - що є доброго, то Чернишенко переклав :)
Так, Віктор Морозов. Писала без книги під рукою, і оце так... А з іншим, щодо Чернишенка (чудові переклади) все вірно.
Ось бачите, як я вас розворушив, а то ледве не осідлали норовистого Пегаса.
"Потерчата", трилогія про джур, "Сторожова застава" В. Рутківського, "Не такий" С. Гридіна, "Арсен" І. Роздобудько, "Інший дім" О.Лущевської, зб. "Мама по скайпу", "Вечірні крамниці вулиці Волоської" Г. Ткачук, тетралогія про Русалоньку із 7-В М. Павленко, "Школярка з передмістя" О. Думанської, "Листи з осіннього саду" А. Качана, "Як не заблукати у павутині" Т. Щербаченко - чудові книжки для дітей українських авторів, які не можна не відзначити. А ще є низка перекладених творів, які не залишають байдужими, серед них "Невгамовна Кейті", "Енн із Зелених дахів", книги Роальда Дала та ін. Не помітити може хіба той, хто їх просто не читав :)))
До Вздульської Валі:
Коли Вас ще навіть "не було в проекті", українці знали вже письменника Ігоря Січовика! Підписуюсь під кожним словом цієї поважної людини. Мати премії кожного року, піаритися " з кожної праски"- багато розуму не треба.
А що до Вас особисто, памїятайте що підписуючись призвищем Вздульська під недолугими і часто нахабними коментарями Ви ображаєте багатьох нащадків старовинного роду.