Лічилка
26 червня 2015, 23:56   Автор: Наталя Марченко

Лічилка : вчимося рахувати / іл. Аґрафки [Романа Романишин та Андрій Лесів]. – Тернопіль : Навч. кн.-Богдан, 2014. – [20] с. : іл.

Знаєш, існують книжечки, які найцікавіше читати малечі та дорослим. На перший погляд вони такі симпатичні та простенькі, що більше скидаються на іграшку. Але коли придивитися, виявиться, що в цих книжечках прихована сила-силенна всіляких дивовиж! І саме розгадування оцих прихованих сенсів приваблює вдумливого та досвідченого читача.

Саме такою простою й цікавенною водночас є книжечка про рахунок в межах десятка від творчої майстерні «Аграфка», створена на основі знаної «Лічилки» Наталі Забіли.

Погортай цю руду й по-своєму хитру мов лисичка книжечку! Розгадай її!         

А потім поділися задоволенням із малюками! Адже це справжнє щастя — навчити когось тому, що вмієш сам!

Наталя Марченко.

 

Дорослому читачеві

Чергова книжка творчої майстерні «Анрафка» видрукувана тим самим тернопільським видавництвом «Навчальна книга — Богдан», котре свого часу першим ризикнуло вкласти кошти в тоді ще нікому невідомих митців книги та видало нині знану в Україні та світі «Рукавичку». Нове видання так само тішить рівнем видавничого втілення авторського задуму — тепло-руду легку книжечку приємно взяти до рук, із нею зручно працювати.

«Лічилка» — напрочуд модерне мистецьке відтворення знаного кожним українцем із дитинства віршика Наталі Забіли. Але водночас це й методично продуманий посібник для засвоєння малюком рахунку в межах десятка.

Уже на обкладинці малюк відразу бачить усі цифри десятка, а також звірят і рослини, які згодом рахуватиме. Кожний розворот книжечки та їхнє розташування побудовані на контрасті кольорів і подачі інформації. Спершу — чітке яскраве зображення цифри з відповідною кількістю ідентичних малюнків, на наступному розвороті — рядки віршика та сюжетна картинка, яка дає змогу застосувати набуті знання на практиці. Отже, дорослий може спершу показати малюкові, що таке, скажімо, «один» (одна на сторіночці шпаківня) чи «чотири» (чудові зайчата), а вже потім читати лічилку, закріплюючи набуті знання. Скажімо, на розвороті «Раз, два — дерева…» можна порахувати «одну» пташку, шпаківню, дубовий листочок і конюшину, або «два» дерева, гілочки укропу, в‘юнки. Водночас автори подбали, щоб з малечею можна було поговорити про «подібне» та «неподібне»: так, одне з дерев має чіткі вуглуваті обриси, а інше — м‘які, заокруглені, зайці подібні за силуетом, але різного кольору й розміру тощо.

З кожною новою цифрою малюнок ускладнюється, пропонуючи дорослому з дитиною вигадувати власні історії навколо зображеного: білочок і зайчиків доводиться не просто рахувати, а шукати між дерев; під парасолькою ховається від падолисту й дощу якийсь чудернацький лис, а символічні птахи намальовані так виразно, що можна спробувати визначити різновид кожного.

Книжечка стане улюбленою забавкою для малюка та чудовим засобом розвитку його уяви, художнього смаку та навичок рахунку — для його батьків.

Наталя Марченко.

 


Коментарі до статті