Простір української дитячої книжки мусить розвиватися в якісному напрямку

На XXII Форумі видавців у Львові КЛЮЧеві не вдалося вволю награтися із самим чарівним читаючим мережевим  песиком БараБукою , бо навколо нього весь час була сила-силенна читачів! Але у Києві ми зустрілися з його креативною невтомною «мамою» — Тетяною Василівною Щербаченко, дитячою письменницею, літературним критиком, головним редактором першого український універсального інформаційного ресурсу про видання для дітей та юнацтва «BaraBooka. Простір української дитячої книги».

Сподіваємося, Вам теж буде цікаво та корисно долучитися до нашого спілкування!

— Цьогоріч під час XXII Форуму видавців у Львові уперше пройшов Дитячий Форум. На відміну від «дорослого» він був сповнений мистецтвом, наукою, музикою, театром, екологією та мандрами. Чи не загубилася серед цього розмаїття власне книжка та читання як такі? Які «інші» заходи найбільше сподобалися особисто Вам?

«Мене останнім часом також почала турбувати наповненість дитячо-книжкових фестивалів, бібліотечних активностей «чим завгодно», у чому нібито губиться основна ідея — промоція дитячого читання. Хотілося б, звичайно, щоб якщо вже зустрічаємося на «святі книжки», то нехай та книжка всюди й буде… Втім, як показує практика — маю на увазі й різноманітні заходи БараБуки — сьогодні не варто нехтувати такою собі навколомистецькою «буферною зоною» для зв’язку дитини та книжки. Кожен місточок, який веде дитину до зацікавлення читанням, має право на використання, хай то будуть розвиваючі заняття з малюками (швидше навчиться читати) чи театральні постановки (прочування сюжетів, авторів, персонажів).

Однак варто таки бути уважним до збереження балансу, аби «місточки» вели все ж куди заплановано. За моїми спостереженнями, на Форумі цього балансу більш-менш дотрималися (хоча це був просто «дитячий фестиваль», а не «книжковий/літературний дитячий фестиваль») і наша БараБуко-команда дуже вдячна і втішена, що стала частиною цього гамірного та допитливого дитячого простору Форуму…

У будь-якому разі, ще є безліч перспектив для розвитку цих «міжгалузевих» зв’язків між книжкою та «наукою, музикою, театром, екологією та мандрами» і ми їх завзято опановуємо.

Що з позакнижкового сподобалося? Звісно, музейний квест, який, я певна, скоро стане «легендарним» завдяки чудовій Софії Рябчук та її команді».

- Як велося Дитячому Форуму в стінах Національного музею у Львові імені А. Шептицького та Державному природознавчому музеї? Чи не «тиснув» дорослий простір на дітей? Чи не довелося Просторові Української дитячої книги «БараБуці» відгороджуватися? Чи планує Барабука в подальшому завести на Форумі видавців «стаціонарну будку» ?

«Коли ми ще в Києві побачили фотографії голих стін нашої локації та попередження, що на стіни нічого не можна буде вішати, то дуже замислилися, як же облаштувати затишок у «барабудці». Ідей прийшло навіть забагато (частину ми будемо використовувати в наших наступних «просторах»). БараБука завжди намагається виходити з тих ресурсів, які є найбільш доступними, зокрема й із фінансового погляду. Адже як благодійний соціальний проект ми не оперуємо можливостями тих же комерційних дитячих розважальних центрів. На щастя, усілякі «хендмейди» нині дуже добре сприймаються! Також нам дуже сприяли організатори та волонтери Форуму. Тож барабуки як завжди взяли ножиці, голки, клей... і київських і львівських друзів. До створення атмосфери «Простору БараБуки» дуже долучилися низка провідних українських видавництв («Веселка», «ВСЛ», «Фонтан казок», «Дух і Літера», «Ранок», «Vivat», «Братське»), спільнота творчих львівських матусь «Nravo Kids» та відома ілюстарторка дитячих книжок Аня Сарвіра.

У наше розпорядження дали окрему велику залу на третьому поверсі, де загалом було зо п’ять вельми людних локацій (заходи відбувалися також і на четвертому поверсі). Чи тиснув простір?.. Ні. Львів для мене — це особливий затишок усюди, бо затишок вимірюється друзями, а не натовпом чи розритими на найцікавіших шляхах хідниками.

Втім, на майбутнє все ж творчі простори для дошкільнят не радила б розміщувати у цьому музеї — аж надто круті сходи для мамів із візочками, та й для маневрів дітей бракувало простору.

Але я певна, що цей новий досвід (два музеї вперше були використані під такі активності) принесе нові рішення для наступних фестів. А БараБука радо вгніздується на Форумі де б він не був, тип паче, що до кави, дітей і книжок там із будь-якого місця — кілька кроків ».

- Наскільки, на Ваш розсуд, вдалим стало поєднання в одній по суті спільній події заключної акції Всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України 2015» — фестивалю дитячого читання «Книгоманія» та новоствореного Дитячого Форуму?

«Я приєднуюся до тих критиків, які вважають, що в сотнях заходів і розриві чи злитті їх у просторі й часі губляться ключові події. Конкурс, фестиваль — це є ніби ті заходи, на які могли б нанизуватися грона інших. Але... це якись такий жадібний погляд .

Як на кожну книжку знаходиться свій читач, так і заходи Форуму притягують кожен свого учасника та відвідувача. Ми ж їздимо на Форум не тому, що хочемо поставити «галочки» в якомусь «обхідному листі», мовляв, усюди встиг. Як і в житті, чи в кафе, чи в крамниці одягу, так і тут ми обираємо щось близьке для себе з доброго асортименту — від панельної дискусії чи черги за автографом до години лінивого кавування з друзями. Якщо кудись «не встиг» — нарікай на себе, а не на тих, хто давав тобі вибір!»

- Натомість розрізнено пройшли заходи, присвячені теорії та практиці дитячого читання, зорганізовані Українською бібліотечною асоціацією та Центром дослідження літератури для дітей і юнацтва. Чому, на Ваш розсуд, дослідники дитячої літератури та читання і бібліотекарі не об‘єдналися задля спільної справи?

«От про те, що я не потрапила на ці заходи, дуже шкодую. Як на мене, події такого масштабу варто було б проводити окремо, а не конкуруючи. Не об’єдналися, бо це питання організації, організованості ініціаторів, і аж ніяк — не якісь ідеологічні чинники. Події УБА та ЦДЛЮ тривали цілоденно, тобто ставили умову «або-або». Я навіть знаю «історію» одного дитячого письменника, який таки спробував поєднати одне з іншим, і закінчилося це тим, що через хибну інформацію в оприлюдненій програмі, він, поблукавши, так і не знайшов місце засідання фахівців…

От уявіть, якби той же «Meridian Czernowitz» проходив не перед Форумом, а водночас із ним, для здешевлення чи ще з якихось міркувань…»

- Фактично усі Ваші книжки для дітей стали бестселерами. А яка з них нині є Вашим власним фаворитом? Чи є нові задуми? Чи, можливо, всі творчі сили відбирає «догляд» за Барабуцею?

«Догляд за песиком-читакою, ой, забирає час, а творчі сили, я хочу в це вірити, десь накопичуються . По своєму, кожна книжка мені дорога. Є такий письменницький штамп про власні книжки — «як дитина». А в мене — «як дитина» в квадраті, бо кожна надихалася моїми дівчатками, і навіть у співавторстві з ними. «Пуп Землі, або Як Даринка світ рятувала» — майже реальні смішні історії моєї старшої, Дарці і моєї внутрішньої дитини. «Павутина...» — це шпаргалка для Дарусі-школярки. Кольорові Киці з «Біла, Синя та інші» — це наша домашня Киця й це мрії маленької Ївги Дмитрівни літати… Всі книжки — найчуттєвіша частина мого життя. Але, мабуть, найріднішою для мене досі є «Панночка» (і для «Країни Мрій» теж, очевидно, раз вони після закінчення терміну авторської угоди зробили вже три імітації цієї книжки!).

У мене лежить дуже складне та відверте продовження цієї книжки — для панночок, які виросли. Донести українським дівчаткам цю проблемну розмову — те, чого сьогодні мені б найбільше хотілося. Однак більшість наших видавців хочуть рожеві карамельки, бантики та зайчиків, а не як протистояти агресії однолітків, як не порушити закон, викладаючи відео в мережу чи чому слід зрозуміти, що таке рання вагітність і аборти…

Я дуже вболіваю за книжки, які дають дітям імпульс. Це тривала й відповідальна робота, навіть якщо йдеться про твір на пару сторінок. Навіть коли пишеш про рожеві карамельки. Одну таку роботу я закінчила і… Далі секрет! ».

- Які найцікавіші відкриття зробила для себе Барабука на цьогорічному Форумі? Які книжечки (авторів, події) найближчим часом вона вирішила «обгавкати», аби й інші звернули на них увагу?

«БараБука не робить відкриттів на книжкових заходах, адже нюх песика-читаки інформує про все раніше — ми знали і про чудову дитячу поетичну серію та нові книжки для підлітків «Фонтану казок», і про такі неочікувані білінгви легендарної «Веселки», про викрутаси малих видавців, зокрема — чудовий проект Ірини Неґован «Яскравий щоденник»… Про до-о-овгоочікувану дитячу новинку від «А-Ба-Би...» — «Шустрика» (схоже, її і журі Форуму чекало для відзнаки). Про найбільшу кількість новинок від Старого Лева та дивовижний пошанівок А. Шептицького…

Хоча несподіванки були. Здивувало своєю дитячою лінійкою видань харківське «Vivat»: якісно, вимогливо та сучасно. Схоже, у дитячих видавців з’являється серйозний конкурент під ТМ «Pelican».

Були і неприємні «сюрпризи» у вигляді зіпсованих перекладами видань світових дитячих бестселерів».

- А що нового знайшла для себе письменниця Тетяна Щербаченко? Які книжки чи події вразили? А які, можливо, підказали нові задумки, спонукали до руху в певному напрямі.

«Хоч у професійній діяльності я дуже чітко розмежовую свої іпостасі редактора видання про дитячі книжки та автора дитячих книжок, новини та враження від Форуму в «нас» ідентичні . Найголовніше цьогоріч — відкриття нових партнерів, які поділяють не лише думку про важливість розбудови простору української дитячої книжки, а й вимогу, що той простір мусить розвиватися в якісному напрямку. А ще стало зрозумілим, що нам, «працівникам дитячої книжки», настав час нового типу об’єднання: ми здобули достатню силу та масу, щоб впливати на оцей «якісний напрямок».

- Я знаю, що Ви — чудова, дбайлива й дуже сучасна багатодітна мамця і навіть уже бабуся . Хочеться поцікавитися, які книжечки поїхали зі Львова до Вашої домашньої книгозбірні? Якщо не секрет, за яким принципом Ви відбираєте читання для власної малечі й не лише?

«Дякую за теплі слова… Книжечок був цілий віз у вигляді великої чорної валізи на коліщатах, і їхав він тепер уже до трьох книгозбірень: домашніх моєї та старшої доні та до редакційних поличок БараБуки. Принцип — це наявність імпульса у книжці, а він буває лише в якісних текстах та ілюстраціях. Окрім названих вище книжок купила «другу партію» книжок-картонок від ВСЛ для онучки, розвивалки («Творчі Нравки»), віммельбух і книжки-картинки для наймолодшої доні, художні та пізнавальні книжки для моєї другокласниці. З придбаного видно, що я «застрягла» на найкрасивішому стенді Форуму — харківському «Віваті», тепер удома є їхня «Дитяча інфографіка», «Чаппі», «Моя перша 1000 англійських слів», «Пампушок та огірочок»… Не могла не привезти додому дівчачу «стильну» новинку «ВСЛ» від Оксани Караванської та підписаних моїм дівчаткам Мар’яною Савкою її чудових віршиків про стоніжку. О, забула ще про дві (іронічно!)-«принцеських» книжки, одна з яких є довгоочікуваною новинкою від Сашка Дерманського і видавництва «Теза» («Маляка — принцеса Драконії»).

Приходьте до нас все це читати разом! ».

Розмовляла Наталя Марченко.