Що таке аніме? Аніме — це вид анімаційних фільмів та серіалів, які створюються в Японії та мають характерну стилістику мальовки. Часто люди плутають аніме з дитячими мультиками, хоча не всі вони орієнтовані на дітей, а деякі навіть не рекомендовані. Через це виникають непорозуміння з «ламанням дитячої психіки» та іншими жахастиками, якими любить годувати нас ЗМІ. Просто слід затямити, що аніме — це лише засіб втілення, а не сама ідея. Такі самі казуси виникають, наприклад, з коміксами, адже чималий сегмент цієї індустрії зображає геть недитячі сюжети.
Вікові категорії та жанрове різноманіття Аніме, як і будь-який елемент кінематографу, розбивається на вікові категорії: - дитяче (кодомо); - підліткове (шьонен, шьоджьо); - доросле (сейнен, джьосей). Варто зазначити, що аніме є найпопулярнішим саме серед підлітків та молоді. Також ці категорії мають розподіл на жіночу та чоловічу аудиторію. Японці намагаються створювати максимального підходящий продукт для конкретного глядача.
Кодомо. Жанр для дітей молодшого шкільного віку. «Картоловка Сакура», Дораемон», «Покемони»
Шьонен. Жанр, орієнтований на хлопців підліткового віку. Зазвичай це пригодницькі серіали із бойовими сценами та легким філософським підтекстом. «Наруто», «Бліч», «Ван Піс», «Хвіст феї»
Шьоджьо. Жанр, орієнтований на дівчат підліткового віку. Оповідає про проблеми дівчини-підлітка, часто романтичного плану, та становлення її особистості. Вирізняється напрочуд гарними чоловічими персонажами. «Приємно познайомитись, Бог», «Президент шкільради — покоївка», «Дотягнутися до тебе», «Любовний комплекс»
Сейнен. Жанр, орієнтований на чоловічу аудиторію від 18 років. Такі історії змальовують великі конфліктні або суспільно-політичні ситуації, мають елементи психології, горору, сатири, еротики. Характеризуються глибоким розкриттям персонажів. «Атака титанів», «Темніше чорного», «Паразит», «Берсерк», «Ґанґрейв»
Джьосей. Жанр, орієнтований на жіночу аудиторію від 18 років. У центрі подій знаходиться доросла, незалежна жінка з проблемами кар’єрного та особистого характеру. Як і в шьоджьо, тут присутні гарно промальовані чоловічі персонажі, але немає наївності романтичних стосунків, можуть бути відверті пристрасні сцени. Окрім того, теми джьосею охоплюють сімейні труднощі та дружбу між жінками чи жінкою і чоловіком. «Нана», «Нодаме Кантабіле», «Східний Едем», «Мед і конюшина»
Загалом, варіація жанрів аніме дуже і дуже велика, тут можна знайти історії на будь-який смак: від романтичних комедій до психологічного горору. Ось приблизний перелік:
Деякі з цих жанрів мають і навчальну функцію: аніме про спорт розповідають про правила різних ігор («Баскетбол Куроко», «Хікару і Ґо», «Принц тенісу», деякі історичні аніме змальовують або інтерпретують реальні епохи, події та історичних діячів («Мандрівний Кеншін», «Хеталія: Країни Осі», «Оповідь про Ґенджі», «Троянда Версалю»), музикальні знайомлять глядача зі специфікою музичної індустрії та класичними музичними творами («Нодаме Кантабіле», «Золота струна», «Бек»), аніме про школу можуть розповідати про різноманітну клубну діяльність, в якій детально розкриватиметься астрономія, куховарство, акторство, малювання, журналістика тощо. Цікавими є експерименти з літературою — чимало класики покладено в основу аніме. Найкращим прикладом є серіал «Безсмертна література», де шляхом переосмислення тексту творці повертають сучасну молодь до таких видатних письменників, як Осаму Дадзай, Нацуме Сосекі, Акутаґава Рюноске, Сакаґучі Анґо.
А тепер про один «негативний» з погляду деяких людей момент — порнографічні жанри. Слід спершу зауважити, що вони, як і кінофільми, йдуть із позначкою +16 і орієнтовані на певну аудиторію. Можуть у дечому перетинатися або відрізнятися від жанру еротики. Якщо в еротиці інтимні сцени виражені чуттєво, то порнографія зосереджується на деталях процесу. Хентай. Сексуальні стосунки між чоловіком і жінкою. Яой. Сексуальні стосунки між чоловіками. Юрі. Сексуальні стосунки між жінками. Також існує жанр еччі, який за шкалою відвертості стоїть на найнижчому щабелі та не зовсім стосується порнографії. В еччі присутні дівчата з перебільшеними грудьми, короткими спідничками, спокусливими виразами обличчя, однак до «цього» справа не доходить. Це радше різновид фансервісу. Часто еччі перетинається з жанром бойовику та жахів, де дівчатка у відвертому одязі мочать якихось монстрів. Хочу запевнити дорослих читачів цієї статті, що такі жанри не розбещують та не псують підлітків. Це лишень природне зацікавлення статевими процесами і не означає, що дивитися таке ганебно чи непристойно. Більшість анімешників лише ознайомлюється з цією категорією, однак припиняє його періодично дивитися вже після 4-5 історії.
Формати аніме Аніме виходять у кількох форматах. ТБ-серіали. Найпопулярніший формат. Їх показують по телевізору щотижня. Можуть мати по кілька сезонів, від 12 до більше 200 серій, тривалістю 25 хвилин. Повнометражні фільми. Такі аніме показують в кінотеатрах на широкому екрані. Найбільшу славу собі тут здобув Хаяо Міядзакі (студія «Ghibli»), чиї аніме-фільми визнані в усьому світі. OVA. Особливий тип серіалів, орієнтований для розповсюдження на DVD. Кількість серій від 2 до 9. ONA. Тип інтернет-серіалів. Зазвичай 1 серія триває від 5 до 15 хвилин.
Українські переклади На жаль, офіційних перекладів дуже мало, це переважно роботи Хаяо Міядзакі. Тому перекладом та озвученням/дубляжем аніме займаються фанатські команди: FanVoxUa, Gwean&Maslinka, AniUa, Робота голосом та інші. Кожна команда обирає певний сегмент продуктів і має своїх шанувальників. Так, наприклад, FanVoxUa займається переважно популярними та новими аніме, коли Gwean&Maslinka — перевіреними серйозними. Для тих, хто надає перевагу субтитрам, працює багато чудових перекладачів, серед яких хотілося б виокремити Gedet та bills_spirit за шалену кількість перекладених аніме.
Субкультура Захоплення аніме породило цілу субкультуру анімешників. В Україні нараховується чимало аніме-клубів та щорічних фестивалів з переодяганнями в костюми улюблених героїв (косплей). У всіх великих містах є своя аніме-спільнота, учасники якої щотижня збираються разом, аби поспілкуватися з однодумцями. Таке хобі приносить свою користь: навички шиття та акторства здобувають косплейники, оволодівають словом фанфікери, ідеально вивчають англійську чи японську мову перекладачі, розвивають організаторські здібності очільники клубів.
Як бачите, аніме — це не просто мультики, а ціла індустрія, що має шанувальників різного віку, різних зацікавлень та з різних країн. Деякі з них є справжніми шедеврами, а деякі просто приємно дивитися. Аніме розважає, надихає, роз’яснює, змушує міркувати та розширювати світогляд. Як то кажуть, якщо ви не любите аніме, ви просто не бачили гідного аніме. Оксана Пронько, член редакції веб-журналу «Світ Фентезі», перекладач аніме, манґи й дорам команди «Отаку но ссекай». |
Коментарі до статті
Читай також:
Максименко Олена. Українські мальовані історії // Тиждень.UA. – 2012. – 24 лип. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/Culture/55301.