«Незрозумілі» — нова книга Сергія Гридіна

Територія підліткових непорозумінь з друзями, однокласниками, батьками, вчителями, яка то розширюється, то звужується — сюжетний простір нової повісті Сергія Гридіна «Незрозумілі». Видана у «Академвидаві» книжка приваблює яскравою палітуркою з оригінальним художнім оформленням, інтригує назвою.

Не зраджуючи традицій реалістичної, адресованої юним читачам прози, письменник розкриває тему дорослішання головного героя Сашка Головка, торкається найактуальніших проблем взаєморозуміння, самоствердження та формування характеру. Він сміливо говорить про статеві зміни і першу закоханість, відверто вписує у текст спогади про перший досвід розглядання жіночого тіла, передає сором’язливість і бажання хлопця пізнати «Як це бути дорослим».

 Максимальна відвертість у розповіді, розкриття актуальних для юних читачів тем і проблем — риса стилю Сергія Гридіна.

Психологічний портрет Сашка прозаїк змальовує надзвичайно глибоко й багатоаспектно, не оминаючи найменших деталей, акцентуючи на переживаннях, сумнівах, роздумах і емоційних станах. Поведінка Сашка — типова для хлопців його віку. Читач пізнає внутрішній світ героя через призму його ставлення до батьків, друга і однокласниці Орисі. Сашко не може пробачити собі вчинків, які вважав неправильними, тих образ, яких завдав близьким людям. Він розумів, що тільки виправивши все, зможе бути спокійним. Юнак дуже вразливий, його мучать докори сумління за те, що опинився на вечірці у Змієвської: навіть під душем «намагався змити із себе назбираний за день бруд. Але все те не допомагало — бруд був у душі» (с. 58). Автор дуже виразно відтворив стан роздвоєння і ставлення головного героя до самого себе.

Сашко з трепетом згадує, як зароджувалась їх з Ромкою дружба і хоче перепросити його за те, що мимоволі образив. Потім не розуміє, чому друг ігнорує його. Зрештою, заступається за нього перед Качком. І вони обоє — переможені, з розбитими обличчями, але друзі.

З Орисею Сашко спочатку намагався примиритися традиційним способом і «романтичним жестом» — квітами, але цьому завадили кпини однокласника. Сашко — підліток і він хоче бути супергероєм, щоб вразити дівчину особливим вчинком. А ще йому потрібно пояснити, як опинився на вечірці у Каті Змієвської та втік звідти, набратися сміливості і показати їй своє побите обличчя. Їхню зустріч прискорив зроблений ним напис на стіні багатоповерхівки «Орисю! Ти, і тільки Ти!».

Юнацькі почуття й емоції Сашка віддзеркалюють й «калейдоскопічні рухливі сни», описані у повісті як супровід реальних подій.

У плані зображення головного героя та його психологічного портрета нова повість — сегмент авторського хлопчачо-підліткового прозового дискурсу, започаткованого повістю «Не такий».

У «Незрозумілих», як і в «Не такому», автор змальовує однокласників головного героя, шкільний колектив, різні типи характерів персонажів-підлітків. Цим твір близький адресатам, які у образах головних героїв легко можуть впізнати своїх ровесників чи навіть себе. Сашко — учень 9-А класу, в якому вчиться також «відірваний», некерований Вовка Бадій, спритний Севка Мовчанов, шибеник Вітьок Баранець, перша красуня Діана Мельник, відмінниця Орися Огородник, легковажна Катя Змієвська, справжній друг Роман Мельник. С. Гридін дуже добре відтворив атмосферу сучасної школи, те, чим живуть підлітки: їх залежність від гаджетів, спалахи агресивності, ставлення до вчителів (привабливої Свєточки, фізика Трулі, директорки Ангеліни, поблажливого фізрука).

Шкільна тематика — традиційна для підліткової прози, як і висвітлення стосунків дітей і дорослих.

Сашко і батьки — один із проблематичних векторів повісті. Сашко по-різному сприймає повчання матері і батька, по-різному ставиться до них. То він скаржиться другові, що батьки надто опікуються ним («Наче в зоні якійсь: крок уліво чи вправо — покарання як за спробу втечі» (с. 42)), то кипить ненавистю після материного ляпаса та істеричних криків через пізнє його повернення додому в нетверезому стані. Типовість його емоцій підкреслено наведеними повідомленнями із пошуковика на задану фразу «ненавиджу батьків». І причин на це було кілька: «Мене не розуміють…», «мене б’ють…», «змушують робити всяку фігню..», «…змушують читати, вимикають комп’ютер…», «не вважають за особистість» (с. 59).

У розмові з другом Романом, Сашко зізнається: «А насправді, біс їх знає, тих дорослих. Дивні якісь вони. Незрозумілі. Смішні. Незграбні. Жорстокі. І добрі іноді бувають. Не знаю, не розумію їх… Травмують дітей. Рвуть, нищать свої почуття. А може, і не мають їх» (с. 112)

Але згодом, після розмови з батьком, який підтримав, розповів про свій юнацький досвід і підказав, як діяти, Сашко зближується з ним. «Тепер їх уже об’єднували і «чоловічі справи». Територія непорозумінь ставала все меншою» (с. 83). Мама теж намагалась зрозуміти його, а «не поспішати до своїх справ, як завжди останнім часом». «Сашко відчув незбагненне хвилювання і водночас побачив маму, якою запам’ятав із найменших своїх літ. Маму, яку, здавалось йому, вже втратив» (с. 121). Саме батьки допомогли підлітку зрозуміти, що головне не біцепси, а характер, не перемога, а вчинок гідний чоловіка.

Територія непорозумінь для Сашка зникає під невгамовним дощем, що «пахнув чимось звабливим і ще невідомим. Пахнув ароматами лугових трав. Небом пахнув», де «усім своїм виглядом, світлом своїх очей Орися казала йому, що розуміє його. Він — зрозумілий їй і цікавий тим, що вона не збагнула ще в ньому».

Нова повість Сергія Гридіна уже має своїх прихильників. І це як підлітки, які добре розуміють сюжет, поведінку героїв, мову, переживають подібні емоції, так і дорослі.

Тетяна Качак,

м. Івано-Франківськ.