«Зустріч у школі Куликова запам'яталася  фантастичними краєвидами, які відкриваються з актової зали школи.

Була в цьому селі вперше, та доброзичливість, активність і бажання дізнатися про нове у куликівських школярів приємно здивували.

Питання задавали різноманітні – і про мій вік, і про кількість книжок, і про те, як обираю теми для віршів.

Питання сипалися, як горох. Більш того, діти охоче погоджувалися на акторську гру для  відтворення текстів. А ще було багато розмов про дружбу, родину, питань про книжки, друк, ілюстрації,  натхнення...

– Скільки часу потрібно, щоб написати книжку?

– Що важче – написати казку чи вірш?

– Для кого важче писати – для дітей чи для дорослих?

Емоційні, щирі, безпосередні куликівські діти справді щасливі, і не тільки тому, що мають можливість щодня бачити із шкільних вікон чудові краєвиди, а й тому, що їм пощастило із вчителями, директором, бібліотекарями, які вболівають за них і роблять усе для того, щоб діти із невеликого села мали можливість поговорити з сучасними письменниками, займатися в музичній школі, почитати новинки у бібліотеці».

Любов ВІДУТА (м. Львів).