ЗІ СВІТЛА Й ЛЮБОВІ

«Є люди, без чиєї присутності можна обійтися. І є люди, чия (навіть віртуальна) присутність є конче необхідною. Для мене такою людиною є Ви, дорога пані Зірко.

На жаль, тривалість наших випадкових зустрічей можна обрахувати ліченими годинами, або й того менше. 

Востаннє, якщо пам'ять не зраджує, ми мигцем зустрічалися років із п’ять тому. Тож пам'ять, ні-ні, та й підміняє конкретний образ Вашого щиро усміхненого обличчя з якимось абстрактним образом. Оце з місяць тому при згадці про Вас перед очима виникло видиво настільної лампи, затишне світло якої було спрямоване на розгорнуту сторінку улюбленої книги. А цей образ для мене є найсвітлішим зі спогадів мого дитинства. І от якимось дивним чином він став споріднений із Вашим іменем.

Ваші твори чисті та прозорі, як джерельна вода. Вони підкуповують не тільки точністю зображення чи влучністю думки, а й душевністю та приязню до всього сущого.

Ваша віра в людей безмежна. Люди для Вас є носіями добра і світла. Ви не спроможні думати про них погано навіть тоді, коли хтось із них повівся з Вами не досить гречно.

Особливо яскраво ця риса проступає у Ваших творах. Наприклад, у «Таємниці козацької шаблі» Ви навіть припустити не можете, аби головними носіями лиха виступили люди, а тому всі їхні гріхи Ви переносите на пронозистих чортів.

І ще одне. Ви, як людина і митець, вважаєте, що найкраща зброя у боротьбі з ворогом — шабля і слово. Це так. Але на шаблю завжди знайдеться супротивна шабля, а на слово — супротивне слово. А от проти доброти і душевного світла, які щедро струменять зі сторінок Ваших чудових творів, ніякі пітьма та лихо встояти не можуть!

Взагалі я не цікавлюся датами. Але час від часу переглядаю книжки моїх друзів-письменників, аби налагодити з ними бодай душевний контакт. І саме тоді, коли я гортав книжку, де Ви розповідаєте, як руйнували імперію, зателефонувала пані Наталя Савчук і проговорилася, що Вам вже… ну, в сумі 11. А це вік Ваших найкращих читачів.

Тож будьте такими, як вони, ростіть разом із ними та насолоджуйтеся їхнім вдячним товариством!

От тільки в класики можете не стрибати, бо Ви давно вже там.

З любові та світла!»

Володимир РУТКІВСЬКИЙ,

м. Одеса.

***

«Вельмишановна Зірко Захарівно!

Національна бібліотека України для дітей сердечно вітає Вас з днем народження!

Ви — великий друг нашої книгозбірні. Ваш талант письменниці-казкарки є багатогранним та яскравим. Для молодого покоління Ви втілення української душі, національної честі й гідності, а зустрічі з Вами у стінах нашого книжкового храму завжди є для наших дітей бажаною подією і святом. Шанувальники з нетерпінням очікують нові книжки.

Десятки тисяч умів і сердець захоплено резонують на Вашу творчість, яка зігріває душу, заворожує своєю щирістю, гостротою та патріотизмом, спонукає до боротьби за краще та гідне життя, виховує майбутніх українців на високих моральних цінностях, освячених часом кращих традиціях свого роду.

Ви завжди відстоюєте правду і бороните словом рідну землю, поважаєте український народ і підтримуєте його у горі й радості.

Ми щасливі бути Вашими сучасниками, вчитися у Вас і захоплюватися Вашою громадянською позицією.

Щиро бажаємо Вам сонячного щастя і міцного здоров’я, творчого натхнення та нових здобутків на літературній ниві, читацької любові, розуміння та підтримки близьких і рідних. Нехай небо над Вами буде мирним, праця — плідною, радість — повною, а зірка Вашої долі світить якнайяскравіше. Хай віра, надія та любов ніколи не залишають Ваше серце, і завдяки Вашій творчості їх вічні зерна сходять у дитячих душах.

З роси і води Вам, Зірко Захарівно, — на многії і благії літа!»

Колектив Національної бібліотеки України для дітей

та її генеральний директор

Заслужений працівник культури України А. І. ГОРДІЄНКО,

м. Київ.

***

«Я побачила Зірку Захарівну звіддаля — в чудовій хустині на плечах. Побачивши, неймовірно втішилась — пані Зірку неодмінно мала б побачити тут, серед людей, на віче. Вона живе так — нарозтіж власного серця, не кривлячи душею. Торує свій життєвий шлях осмислено, знаючи ціну кожній миті. Так і в творчості — щира творча душа і навдивовижу сонячна.

Вона справді — одна-єдина, неповторна Людина.

На зустрічах часто запитують про ім’я: звідки таке особливе. А мені все більше хочеться дізнатися з дитинства письменниці, адже все зав’язується в дитячі роки. І природний талант має свої витоки. В одному з інтерв’ю Зірка Захарівна зауважила: «Це сталося 14 жовтня 1963 року. Я тоді навчалася в другому класі, і того дня нам задали написати переказ оповіданнячка „Ліс восени”. Процес писання захопив мене відразу й безповоротно; накатавши п’ять сторінок про ліс, я негайно почала «сотворяти» інші речі. Була серед них і казка про кицю Мурку і дівчинку Ганну. Ото відтоді й пишу казки, щоправда, зробивши чималу перерву…».

Її творчість (як зауважила в своєму нещодавньому дописі сама авторка «Дев‘ять кілограмів книжок. Саме стільки я їх написала, якщо брати по примірникові з кожного видання») люблять читачі — маленькі та старші. Письмо поза вікових меж. На зустрічах шанувальники творчості захоплено говорять про це. Зізнаються в читацькій любові. Траплялося бувати на зустрічах, чути це.

А іще, Зірка Захарівна вміє смачно готувати. Пригадую, як ми готували разом у Львові вареники. То було жваве і таке щире дійство! І мені було так сонячно на душі!

Із пані Зіркою повсякчас — затишно і спокійно. Думаю, таким і має бути відчуття присутності справжньої Людини поряд. І ще думаю, що в часі неспокою так важливо відчувати плечі саме таких Людей.

І от віче на Майдані — і серед люду відчуття своїх. Коли плече до плеча.

Зичу Вам, пані Зірко, ще багато років у сродній праці. Нехай дні життя щедро обдаровують Вас сонячним теплом, яким щедро ділитеся й Ви з людьми. Застерігаючи від марнотного проживання таких ціннісних і неповторних миттєвостей.

Щиро зичу Вам щастя! Многая Вам літа на радість усім нам!»

Марія МОРОЗЕНКО,

голова Київської організації НСПУ,

м. Київ.

***

На сьомий День після Покрови

«За роки роботи в дитячій періодиці, з багатьох спостережень та власного досвіду я мав нагоду переконатися, що між раннім і зрілим періодами творчості в літературі для юних читачів пролягає щонайменше десять років. Звісно, якщо писати за принципом «ні в кого не вкрадено і водночас не своє», цей термін може розтягтися на все життя.

Не є винятком і творча дорога Зірки Мензатюк, яка прийшла в дитячу літературу досить пізно, після закінчення факультету журналістики Львівського університету та десятиліття газетярської роботи. Можливо, саме це сприяло тому, що після двох книжечок казок з маркою «Веселки» вона була прийнята до Спілки письменників, а згодом здобула й більш широке визнання, відзначена найвищою нагородою за твори для юних читачів — премією імені Лесі Українки. А головне, творчість письменниці,

зокрема оповідання «Катрусині скарби», «Київські казки», пригодницька повість «Таємниця козацької шаблі», витримали випробування вимогливою читацькою спільнотою, низка її творів представлені в шкільних підручниках.

Став у пригоді Зірці Мензатюк і журналістський досвід. Вона продовжує виступати в дефіцитних для нашого цеху жанрах нарису та есеїстики, а в художніх творах не цурається злободенних проблем, про що особливо яскраво засвідчила полемічна повість «Як я руйнувала імперію». Завдяки жанровому розмаїттю та тематичній актуальності творів, довірливій манері спілкування з юними читачами письменниця вирізняється із загального літпотоку, має своєрідну нішу.

Сьогодні, на сьомий день після Покрови, Зірка Мензатюк, яку із Мамаївців через Львів язик до Києва довів, зустрічає свою ювілейну осінь.

Хай Тобі щастить за цією знаковою віхою на дорогах життя і творчості!

 Згадаєм День календаря й ту знакову годину,

 Коли зійшла Твоя Зоря у небі Буковини.

 Вела Тебе Зоря ясна в дні радості й печалі.

 Хай буде доброю вона до Тебе і надалі.

 В години радості й журби в епоху Водолія

 Хай усміхаються тобі удача і надія!»

Анатолій КАЧАН,

м. Київ.

***

«Зірку Захарівну вперше зустріла в Будинку письменників України під час засідання Творчого об’єднання дитячих письменників, хоча з творчістю колеги ознайомилася значно раніше, коли в одній із бібліотек натрапила на книжку казок «Тисяча парасольок» (в-во «Веселка», 1990 р.), з якої власне й розпочалася книжкова біографія письменниці.

Під час тієї першої зустрічі Зірка Захарівна вразила мене своєю поміркованістю і толерантністю у міжособистісному спілкуванні з колегами-письменниками, вродженою шляхетністю, точністю і лаконічністю у висловлюванні думки.

Ювілейна дата письменника — це завжди ще й іспит перед читачами: що написано, чого досягнуто. І надзвичайно приємно визнавати, що Зірка Мензатюк сьогодні йде до своїх читачів не з книгою чи книгами, а з бібліотекою власних книжок. Адже після «Тисячі парасольок» вийшли друком «Арніка» (1993), «Оповідання з історії Києва» (1998), «Мільйон мільйонів сестричок» (1999), «Наші церкви: історія, дива, легенди» (2002), «Київські казки» (2006), «Казочки-куцохвостики» (2006), «Таємниця козацької шаблі» (2006), «Катрусині скарби» (2007), «Як до жабок говорити» (2007), «Макове князювання» (2008), «Український квітник» (2010), «Дочка Троянди» (2012), «Зварю тобі борщику» (2012), «Зелені чари» (2012), «Як я руйнувала імперію» (2014), «Чарівні слова» (2016), «Дике літо в Криму» (2018), «Ангел Золоте волосся» (2019).

Творчість письменниці пошанована не лише читачами, а й фахівцями книговидавничої галузі, літературними критиками, перекладачами. Серед найвагоміших відзнак і нагород Зірки Мензатюк — Літературна премія імені Наталі Забіли (2005), Премія імені Лесі Українки (2007); книги письменниці здобували титули «Книжка року» (2006, 2014), відзначалися преміями на українських і зарубіжних літературних конкурсах, книжкових ярмарках тощо. Твори письменниці перекладені англійською та видані за межами України.

Нових творчих звершень Вам, Зірко Захарівно!»

Ніна ВЕРНИГОРА,

голова Творчого об’єднання дитячих письменників КО НСПУ,

кандидат наук із соціальних комунікацій

м. Київ.

***

«Десь у моєму комп’ютері серед наших світлин є одна з письменницького з’їзду, на якій у коліколег, що пишуть для дітей, Зірка Мензатюк та я. На звороті дата: жовтень 2006. Саме тому непомильно знаю рік і морозний жовтень нашого знайомства з Зіркою, про яку тоді говорили як про дуже цікаву авторку, що стрімко ввійшла в літературу.

На жаль, в ужгородських бібліотеках мало що з Зірчиного було, однак дещо знайшлось у книгарнях. По приїзді додому я прочитала все, що знайшла, і цим назавжди відкрила для себе добрий і світлий світ цікавого автора, споконвіку правильний і вималюваний з любов’ю, як українська писанка. У її творах співає птаство, цвітуть різні, як і люди, квіти й дерева, пахне земля й трава, а герої — діти не намальовані, а справжні, живі — одним словом, буяє життя, соковите, яскраве і дуже вже наше, рідне. І тепла там аж стільки, що віддає літнім сонячним днем.

Важливо, що кожна книжка цієї авторки особлива, не схожа ні на чию чи за вибором теми, проблеми, чи за картиною світу й героями. Пам’ятаю перше враження від пригодницької повісті «Таємниця козацької шаблі». Скільки гарного, рідного для юного читача! Як мудро і патріотично, як ненав’язливо та шляхетно — для підлітка. Аж захотілось негайно й собі пуститись у мандри найкращою в світі землею — Україною, захопитись її багатющою історією, її величними замками.

І ще одна книжка, за яку маю особливо подякувати Зірці Захаріївні. Без казок із чарівної книжечки «Зварю тобі борщику» добре знана мені дівчинка Ліна якийсь час не їла й не спала: «Бабусю, про Івася й вареники!», «Читаймо про картоплю!», «Хочу жовтої кашки…Ні, яєчні!»

Стихія нової української казки, в яку не можна не вірити, полонить дитячі серця, як безцінний пазл, назавжди вбудовується в картину світу дитини. Десятки разів читане-перечитане, Зірчине полотно, зіткане з добірного слова, віддає й віддає своє тепло щоразу по-новому.

Згусток добра та радості, життєвої енергетики в ментальних та культурних виявах — ось чим є для нас її слово, здатне дивувати й захопити, м’яко змусити полюбити світ навколо, відкрити велике в щоденному, підштовхнути, нарешті, до творення.

Дорога пані Зірко, пребудьте нам світлою зіркою світу дитинства! Кажіть нам так, як ніхто інший, лиш Ви, про буденне казково. Творчої Вам наснаги на многая літа!»

Лідія ПОВХ,

м. Ужгород.

***

ДИВОСВІТ ЗІРКИ МЕНЗАТЮК

«Зірка Мензатюк — одна з небагатьох письменниць сучасної України, чиї твори для дітей та юнацтва наразі можна з упевненістю віднести до класики української літератури. Перу письменниці належить чимала кількість різножанрових (оповідання, повість, повість-казка, казка, казка-новела, нарис, пригодницько-детективна повість) і різноадресних (для дошкільнят, дітей молодшого шкільного віку, підлітково-юнацької аудиторії) високоякісних текстів, що мають потужний художній і пізнавальний потенціал. Вони збагачують юного читача духовно й естетично, заряджають позитивом, вселяють добро й оптимізм.

Тексти Зірки Мензатюк апелюють до читачів різних вікових категорій. Авторка невимушено діалогізує з ними на різні теми: добро, любов, дружба, віра, патріотизм, історія країни, християнські й моральні цінності, відданість ідеалам тощо. Розбудовуючи їх у художніх творах, письменниця вміє віднайти шлях до серця кожного читача; через персонажів та події, що з ними трапляються, показати принадні й звабливі риси, при цьому не нав’язуючи дитині якихось певних стереотипів так, щоб вона сама дійшла необхідних висновків. Стиль письменниці напрочуд лаконічний і досконалий. У її творах немає зайвих слів і нагромадження численних повторюваних колізій. Усі сюжетні елементи довершено вигранюють, органічно доповнюючи тексти й надаючи їм неповторного колориту.

Кожен твір письменниці — то певна емоція, яка, як літня блискавка, вражає тебе й залишає слід на все життя. Чого варті «Київські казки», сповнені любов’ю до столиці нашої держави й гордістю за неї, цикл «Макове князювання», в якому так доступно й водночас мальовничо зображені свята й християнські традиції українського народу, «Казки про мову», де авторка репрезентує купу цікавих пізнавальних історій для молодших читачів, оповіданих соковитою мовою.

Художні твори Зірки Мензатюк — багатий матеріал для науковців. Вони стали й об’єктом дослідження в моїх наукових розвідках: «Літературний казковий цикл як художній феномен (на прикладі творчості Зірки Мензатюк)»; «Націєтворчі тенденції в новітній українській прозі для дітей та юнацтва на історичну тему»; «Художня версія інтерпретації історичної доби в повісті Зірки Мензатюк «Як я руйнувала імперію»; «Урбаністичні візії новітньої української авторської казки для дітей» та ін.

Щиро радію, що пані Зірка — активна учасниця новітнього літературно-мистецького життя в Україні: книжкових фестивалів і форумів, численних конкурсів дитячої книги, зустрічей з дитячою аудиторією, вчителями й науковцями. У день ювілею хочеться побажати Вам довгих щасливих років життя в родинному колі, творчої наснаги, нових цікавих задумів та їх утілення в книгах для молодого покоління українців. Нехай любов шанувальників Вашого таланту заряджає Вас позитивом, вселяє оптимізм і віру, дарує щирі емоції!»

Віталіна КИЗИЛОВА,

доктор філологічних наук, професор,

м. Старобільськ.

***

НАША ЗІРКА

Любов до рідної мови, до України, до природи, до українських народних традицій — саме такі почуття виховують у дітей книги української дитячої письменниці, журналіста, члена Національної спілки письменників України, Зірки Захарівни Мензатюк.

Буковинчики неодноразово зустрічались з письменницею-казкаркою: під час проведення обласного книжкового фестивалю «БукФест», з нагоди презентації її книг та просто під час відвідин авторкою малої батьківщини.

Спілкувались з письменницею, мандрували сторінками її книг, слухали її міркування про важливість читання в житті людини: учні ЗОШ № 2 та НВК «Любисток» м. Чернівці, вихованці Чернівецького притулку для дітей, мистецький гурток Любомири Влад-Зайцевої та шанувальники творчості літераторки.

Народилась Зірка Мензатюк в мальовничому буковинському селі Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області.

У дитинстві любила слухати казки, історії з маминого дитинства, бувальщини, перекази про давнину. Писати почала у другому класі.

Після школи вступила на факультет журналістики Львівського університету імені І. Франка. Закінчивши університет, працювала кореспондентом газети «Радянська Україна»; в дитячому журналі «Соняшник»; з 2004 р. — автор рубрики про святині України в освітній радіопередачі для школярів «АБЦ» Національного радіо.

Найбільшу насолоду письменниця отримує від того, що пише для дітей. За літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва Зірка Захарівна Мензатюк відзначена літературною премією ім. Наталі Забіли (2005) та премією Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки (2007).

Вона є лауреатом Міжнародного літературного конкурсу в США (2002). ЇЇ книжка «Казочки-куцохвостики» здобула титул «Книжка року 2006» у номінації «Дитяче свято». Письменниця отримала третю премію Міжнародної київської виставки-ярмарку «Книжковий світ» (2006) в номінації «Найкраща дитяча книга» та друге місце у номінації «Підліткова та юнацька література» в XVI Всеукраїнському рейтинзі «Книжка року 2014». Претендент від України в 2017 році на здобуття Меморіальної премії ім. Астрід Ліндгрен.

«Як я руйнувала імперію» увійшла до довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2014.

Повісті літераторки, «Таємниця козацької шаблі» та «Як я руйнувала імперію», включені до шкільної програми з вивчення української літератури.

Сама авторка найуспішнішою вважає повість «Таємниця козацької шаблі», про яку діти досить позитивно відгукуються та охоче читають.

У творчому доробку письменниці-казкарки понад 17 дитячих книжок: «Тисяча парасольок» (1990), «Арніка» (1993), «Мільйон мільйонів сестричок» (1999), «Наші церкви: історія, дива, легенди» (2002), «Київські казки» (2006), «Казочки-куцохвостики» (2006), «Таємниця козацької шаблі» (2006), «Катрусині скарби» (2007), «Як до жабок говорити) (2007), «Макове князювання» (2008), «Український квітник» (2010, 2011), «Зварю тобі борщику» (2012), «Зелені чари» (2012), «Як я руйнувала імперію» (2014), «Чарівні слова» (2016, 2019), «Дике літо в Криму» (2018), «Ангел золоте волосся» (2013, 2019) .

На зустрічах книголюби із цікавістю слухають розповідь авторки: про дитячі роки, про її улюблену письменницю Лесю Українку, про «Дитячий Кобзар», який вона упорядкувала, про колекцію квіткових віночків та захоплення рослинами, з якого у неї вийшли дві чудові книги «Зелені чари» та «Український квітник», тощо.

Кожна книга письменниці, чомусь навчає читай ликів: «Арніка» — казка про найчарівніше зілля Карпат; «Катрусині скарби» містить оповідки про народні мистецтва; «Макове князювання» — про українські свята; «Чарівні слова» — допомагає малечі вчити рідну мову…

Окремо хочеться зупинитись на книзі «Чарівні слова», яка цього року була перевидана у ВД «Букрек» і користується великою популярністю серед школярів. Зі слів авторки: «Мені хотілося, щоб дітям було легше вчити мову. Щоб вони відчували: це не тільки правила, які треба зазубрювати, це і курйози, і гра. Вчити мову — може бути і смішно, і весело, і захопливо врешті-решт». І, дійсно, «Чарівні слова» — це як додатковий матеріал з вивчення української мови і багато вчителів вже використовують її в роботі з учнями. Ця книга розрахована на читачів молодшого шкільного віку і багато батьків вже читають й своїм малюкам-дошкільнятам. Великим попитом користуються казочки про мову і серед читачів Чернівецької обласної бібліотеки для дітей.

Письменниця вважає: «Хороша книга має розвивати дитину». І, дійсно, чудовий «квітник казок» Зірки Захарівни — це, свого роду, енциклопедії, які знайомлять дітей з давніми традиціями українців, правилами української мови, легендами про квіти, різновидами трав, їх лікувальними властивостями, архітектурою, храмами та фортецями України, тощо.

Зірку Мензатюк пов'язує давня творча співпраця з ВД «Букрек» (генеральний директор — Максимець Д. С.), який є багаторічним партнером обласної дитячої книгозбірні. В «Букреці» друкувались її чудові книжки: «Чарівні слова» «Катрусині скарби», «Зелені чари», «Дива українських храмів».

Для маленьких буковинчиків, працівниками обслуговування дошкільників та учнів 1-4 класів та вихованцями гуртка «Коли оживають ляльки», розігруються інсценізації творів Зірки Мензатюк за книгами «Тисяча парасольок» та «Чарівні слова».

Чернівецька обласна бібліотека для дітей активно співпрацює, популяризує, й надалі популяризуватиме, творчість НАШОЇ ЗІРКИ на теренах Буковини та всієї України.

Колектив найбільшої дитячої книгозбірні Буковини та всі книголюби вітають добру, щиру, талановиту, Зірку Захарівну Мензатюк, зі славним ювілеєм! Бажаємо нашій краянці міцного здоров’я, творчого натхнення до написання нових чудових дитячих книг та вдячні за щире спілкування і любов до дітей і книги!

Тетяна ДУДЧАК,

головний бібліотекар

 Чернівецької обласної бібліотеки для дітей,

м. Чернівці.

***

«Зірка Мензатюк — самобутня дитяча письменниця зі своєю особливою інтонацією і темами.

Вона не женеться за модними фішками, а шукає цікавинки у світі, який її оточує. Такими є її київські казки чи розповіді про рослини. Бо справжній письменник — це ще й вміння помітити там, де інші не побачили.

Шаную пані Зірку як світлу та доброзичливу колегу, для якої моральність у літературі — не архаїзм, а власна творчість стоїть вище за примарний успіх на сьогочасному ярмарку марнославства».

Олександр ГАВРОШ,

 м. Ужгород.

***

«Дітям треба писати зі світла, з радості», — переконана Зірка Мензатюк — відома дитяча письменниця, яка незабаром святкуватиме свій 65-річний ювілей. Її книги знають, люблять і читають як найменші дітки, які приходять до бібліотеки з батьками, так і старші, уже школярі.

Зірка Мензатюк — справжній майстер, талановитий прозаїк, яка у своїх творах чудово уміє передати усю красу рідної землі, її багату і дивовижну історію, народні звичаї і традиції.

Залюблена у подорожі, квіти, українську вишивку, рукоділля, національну кухню, — усі свої знання, вміння, досвід, враження від побаченого втілює у книжках, — там її життя, там її світ!

Як творчо, поетично, душевно та з любов’ю письменниця описала найвідоміші в Україні квіти, створивши 30 художніх мініатюр до них у книзі «Український квітник»! Ось читаємо про півонії:

«Дивлюсь, як стається диво. Ще вчора півонії піднімали над листям круглі тугенькі пуп’янки, наче зелені яблучка. А сьогодні, мов у казці, вийшли з тих яблучок пишні царівни: одна — смаглява в сукні вишневій, друга — рум’яна в сукні рожевій, третя — біла-білесенька в шовках білосніжних. Сьогодні ви царюєте, чудові мої півонії!».

Ну, хіба, не замилуєшся цими словами, цією барвистою мовою, цим розкішним описом. Цією любов’ю оповита кожна квітка у тексті.

За книгою «Український квітник» у бібліотеці експонувалася однойменна виставка, оформлена чудовими фотографіями квітів, які описані у книзі. А світлинами із свого квітника поділилася працівник бібліотеки Марічка Романюк, яка теж залюблена у цю справу.

Зірка Мензатюк — письменниця, яка пише для дітей і закликає дорослих читати разом із дітьми, бо чудово знає, що завдяки хорошій, добрій книжці виховується мудре покоління. «Головне — читати з дитиною. Можливо, навіть не аж настільки має значення, що саме читати. Наприклад, якщо у матері чи бабусі є якась улюблена книжка, і вона читатиме її з дитиною, розповідаючи, як колись її любила. А може, навіть збереглося те пошарпане стареньке видання, яке колись читала мама, — в цьому є якесь особливе тепло», — ділиться письменниця.

А ми вітаємо ювілярку і бажаємо ще багато-багато нових книжок, цікавих сюжетів, щирих читачів, гарних подорожей і подій, які будуть надихати на творчість!

Колектив Львівської обласної бібліотеки для дітей

(м. Львів)

***

«З пані Зіркою Мензатюк я познайомилася через творчість. Це так дивно і часом дивовижно спочатку бачити особистість автора між рядками, а тоді знайомитися в реальності. І вже тоді, у тому книжковому знайомстві, було відчутно, наскільки яскравою і цілісною є особистість авторки.

Для мене пані Зірка – не просто українська авторка, яка цікаво пише і вміє зачаровувати словом. Іноді лунають думки, що література має бути відокремлена від життя, не залежати від того, що відбувається за вікном. Колись навіть вигадали образ мистецтва, схованого у Вежу зі слонячої кістки...

Але я вважаю, що це неправильно. Навіщо людству мистецтво, яке не цікавиться світом і не відображає його? Не має цінності мистецтво заради мистецтва і стилістика заради стилістики.

І як приємно було усвідомити, що пані Зірка думає так само! Кожен її твір, написаний для дітей дошкільного віку, чи проблемний й інколи жорсткий, як, наприклад, "Як я руйнувала імперію" або "Дике літо в Криму", відображає дійсність достовірно, складно, з усіма її барвами.

Така різна, така яскрава, з великою кількістю тем... Ніколи не знаєш, на що зверне увагу авторка у своєму наступному творі, але завжди це буде актуально, у тому немає сумнівів. І все це сприймається дітьми і підлітками, бо навряд колись про них думали як про об'єкт впливу і виховання. З ними розмовляють серйозно, як з дорослими. І не важливо, буде це пізнання світу через казку чи складна психологічна або й політична проблема.

Неймовірно, але в жодному творі мені не зустрілося навіть натяку на вплив постмодерну, хоча він тривалий час домінував і в нашій країні. І це також свідчить про неабияку внутрішню силу письменниці, яка завжди мала сміливість залишатися собою.

І справді, неможливо щиро написати про те, що не хвилює тебе самого. І щирість у текстах або є, або її немає. У творах пані Зірки відчуття щирості не зникає на жодній сторінці, і це, на мою думку, ознака справжньої літератури, над якою не владний час.

У цей день хочу побажати Вам, Зірко Захарівно, внутрішньої сили і натхнення. Складна сучасність вимагатиме нових творів, яких потребуватимуть читачі різного віку, читачі егоїстичні, які бажають нових книжок. А ще – миру і злагоди у родині, бо лише з любові і світла народжуються найсильніші слова, що можуть змінювати світ на краще.

Довгих вам років життя, пані Зірко! І багато-багато радості!»

Наталія ДЕВ'ЯТКО,

письменниця, кандидат філософських наук,

м. Дніпро.

***

Нотатки про Зірку Мензатюк, або Нереалізовані задуми дослідниці дитячої літератури

«Щойно у ФБ прочитала допис на сторінці Зірки Мензатюк, що у неї 9 кілограмів написаних нею книг. Притаманний пані Зірці гумор все ж цілком серйозно визначив вагу її набутку в літературі, зокрема дитячій.

Перше моє знайомство як з авторкою книги для дітей — це книга «Таємниця козацької шаблі». Враження було однозначно позитивне. Дуже приємно читати книги, у яких іронія поєднується з доброю посмішкою, мова, як джерельна вода. З авторкою я не була знайома, але уявлення склалося цілком конкретне: вона схожа на маму Наталочки із прочитаної книжки.

І от 2011 рік. Я приїхала на симпозіум до Львова, поселилася в номері готелю і вийшла в коридор, щоб запитати, чи є у когось праска. І тут бачу, що по коридору йде жінка, дуже вродлива, у красивій квітчастій добре припасованій сукні. Я звернулася до неї із побутовим прозаїчним питанням. Вона посміхнулася. Яка це була посмішка! Люди, які вміють так посміхатися, дуже щирі і добросердечні. Ми познайомилися, і я не знайшла нічого кращого, як запитати: ну це ваше псевдо, а як Ваше справжнє ім’я? На моє здивування Зірка була Зіркою, та ще й розповіла, що у них такі імена як Півонія, Мальва, Зірка — це не рідкість.

Потім, як це уже стало звичним, ми «бачилися» на фейсбуці, час від часу коментуючи дописи. Пані Зірка одна із перших прочитала мою книгу «Сучасна проза для дітей: жанрово-стильові особливості». Причому прочитала книгу від титли до коми й дуже містко проаналізувала загалом і окремі статті, причому звернула увагу на такі деталі, на яких ніхто доти (а читали її переважно науковці), не акцентував.

Згодом ми побачилися ще раз у тому ж Львові, заприязнилися.

На той час я прочитала її повість «Як я руйнувала імперію». Інтелігентна манера письма, на яку я вже підсвідомо очікувала, витримана й у цьому тексті, дуже імпонує мені. Та й тема, піднята Зіркою Мензатюк, дуже близька, адже розвал Радянського Союзу теж відбувся на моїх очах і не без моєї скромної участі. Персонажі майстерно і виписані, сюжет динамічний, роздуми персонажів такі, що мимоволі ловила себе на думці: так мислило багато притомних людей у ті складні часи.

Потім було Дике літо в Криму» — книга про пригоди вже знаної з «Таємниці козацької шабля» Наталочки, яка з батьками поїхала на відпочинок у ще наш Крим. Авторка тонко і дуже делікатно відтворює сторінки нашої спільної з кримськими татарами історії, не оминаючи драматичних її сторінок. В основі повісті — трагедія кримсько-татарського народу у — примусове виселення з історичної батьківщини за радянських часів, — переплітається з долями конкретних родин: татарської й української. Авторка дуже тонко показує у повісті людяність взаємовідносин українців і татар, які були основою їхнього співжиття на півострові до виселення. Проте сюжет повісті — знову таємниця і її розкриття дітьми, українськими і татарськими.

Стосунки дітей і дорослих (відпочивальників і місцевих мешканців — татар, що повернулися на півострів) за короткий час перебування разом — це квінтесенція добросусідських взаємовідносин двох націй, які попри складні обставини все ж здатні порозумітися, оскільки сповідують загальнолюдські, всім зрозумілі у сучасному цивілізованому (без іронії, у цілком позитивному сенсі ) цінності.

Пані Зірка люб’язно надіслала мені декілька з тих 9 кілограмів книг, бо, на жаль, знайти їх у рівненських бібліотеках і книгарнях не змогла. Зокрема йшлося про «Київські казки». Мені дуже не вистачало цієї книги, коли писала статтю про сучасну авторську казку. Скажу відверто: я подивована. Не думала, що мені ще щось треба багато було б додати до статті. Виявилося, треба, бо Зірка Мензатюк продовжила традиції Оксани Іванено з її «Лісовим казками», тільки в урбаністичному варіанті. Дивовижно красиві і філігранні анімалістичні казки! Герої творів — птахи, звірі, які живуть у Києві, а поруч із ними — люди, проте люди неабиякі: музиканти, письменники, видавці. Словом, творці, інтелігенти, інтелектуали. Взаємодія світу людей і світу фауни — цікавий аспект цих казкових оповідань. Є серед казок і такі, де головними персонажами є люди, але це тільки для того, щоб зручніше було увести в контекст, наприклад, місто (Київ) як головного героя .

Ознаки індивідуального стилю Зірки Мензатюк у поєднанні інтелігентної манери письма, легкої іронії і гумору з серйозними темами, які стосуються відродження нашої історичної і культурної пам’яті, духовності у сучасному світі, взаємостосунків усіх, хто живе на цій Землі нині.

У моїх амбітних творчих задумах є пункт — написати статтю про все це. Нині склалися тільки нотатки. Стаття про творчість Зірки Мензатюк, талановитої дитячої письменниці, дуже інтелігентної жінки, творчої не тільки в літературі, а й у своєму живописному дачному оазисі, майстрині і вигадниці, ще буде».

Лілія ОВДІЙЧУК,

кандидат педагогічних наук, доцент,

м. Рівне.

***

«Із чудовою письменницею із незвичним ім'ям Зірка я познайомилась під час минулорічного фіналу Літературної Кавалєрки у Франківську.

Як завжди, було багато заходів, крім основного дійства, тож ми бігали паралельними літературними маршрутами. Та все ж я втрапила на самісіньке закінчення презентації "Дикого літа в Криму".

Актова зала педагогічного факультету ледве вміщала всіх охочих дітлахів. Вирували емоції, на письменницю сипались запитання і враження. Сміх, піднесеність, радість. А ще — галас від намагання всіх сказати про все й одразу та променисті погляди.

Я собі подумала, що ніколи б не дала раду такому завзятому читацькому братству. Та ще, що треба дуже любити своїх читачів, аби так уважно й тактовно слухати їх і чути. Давати щиросердні й цікаві відповіді. Зважати на кожного. Поважати. Ділитись досвідом. Захоплювати самими історіями й закуліссям їх творення. У Зірки Мензатюк це чудово виходить.

Тішуся нашим знайомством і зичу натхненних історій і незмінно захоплених читачів, пані Зірко!»

Олена РИЖКО,

письменниця, кандидат філологічних,

доктор наук із соціальних комунікацій,

м. Київ.

***

«Зірка Мензатюк — особлива письменниця. Художній світ її текстів наповнений любов’ю і світлом, аурою гармонійного буття за Божими законами. Любов до людей, до природи, до України відчитуємо в казочках-куцохвостиках і в прозі для майже дорослих.

Читач будь-якого віку знайде у скарбниці творчості Зірки Мензатюк книжку для себе. Пізнавальні, дотепні, наповнені смислами казки із збірок «Тисяча парасольок», «Макове князювання», «Київські казки», «Катрусині скарби» розважають маленьких читачів і запрошують у дивокрай дитинства, ведуть до джерел, знайомлять з українською народною культурою, традиціями і промислами.

Цікаві сюжети-квести, щирі, не ідеалізовані герої, екскурси в історію України — основа пригодницьких повістей «Таємниця козацької шаблі», «Дике літо в Криму», «Як я руйнувала імперію». Зірка Мензатюк сміливо торкається тем, які досі в літературі для юних розкривали дуже обережно і поверхово (сприйняття молодим поколінням подій часів «руйнування імперії», осмислення національних трагедій і перемог, проблеми геноциду кримських татар і українців, бачення своєї участі у боротьбі за незалежність держави та ін.).

Особливо імпонує вміння авторки інтригувати читачів таємницями, загадками, закодованими символами; писати легко, колоритно візуалізувати сюжетні перипетії, психологічно глибоко відтворювати кожен характер і образ; передавати настроєві емоції.

Твори письменниці завжди багатофункціональні, але жоден з них не обтяжений дидактизмом, нав’язливими повчаннями чи риторикою всезнаючого дорослого наратора. Морально-етична проблематика актуалізується у процесі осмислення прочитаного, оцінки вчинків головних героїв, вибору того персонажа, з яким хотілося б асоціюватися читачеві. Стверджуються сімейні, родинні цінності, толерантність, дружба, вміння будувати діалог і чути іншого.

Захоплююсь особливим світовідчуттям авторки та майстерністю творити свій, не подібний на інші, художньо-естетичний дискурс — український квітник літератури для дітей та юнацтва.

Зірка Мензатюк у текстах така, як і у житті. Спілкування з письменницею — розкіш Слова, Добра, Приязні. Ціную кожну мить зустрічей, презентацій. Дякую за участь у проекті «Літературна кавалєрка» (БУКТРЕЙЛЕР за мотивами книги "ДИКЕ ЛІТО В КРИМУ" Зірки Мензатюк)

Вітаю, шановна пані Зірко, з ювілеєм! Здоров'я, сил і наснаги реалізувати всі задуми, написати нові тексти й насолоджуватися спілкуванням з вдячними і захопленими читачами! Божої ласки повсякчас!»

Тетяна КАЧАК,

доктор філологічних наук, доцент,

м. Івано-Франківськ.

***

«У розмаїтті сучасної дитячої літератури України привертає увагу постать і творчість Зірки Мензатюк — письменниці з чітко окресленим шляхетним почерком, її твори одразу можна впізнати з-поміж іншого письма. Це уважне, толерантне ставлення до читача, повага до внутрішнього світу дитини, це характерне змалювання історії і традицій українського народу, це ненав’язлива ниточка любові до Батьківщини, що проходить через усю творчість класика сучасної дитячої літератури Зірки Мензатюк.

Початок її творчості припадає на 1990 рік, саме тоді було видано її першу збірку казок «Тисяча парасольок». А потім своїх маленьких читачів Зірка Захарівна радувала постійно. У неї виходять книжки «Наші церкви: історія, дива, легенди» (1999), «Мільйон мільйонів сестричок» (2002), «Казки-куцохвостики», «Київські казки», «Катрусини скарби», «Зварю тобі борщику», «Таємниця козацької шаблі» (2006), «Ангел Золоте волосся» (2015), «Дике літо в Криму» (2018). Деяки її книжки мають кільканадцять перевидань. ЇЇ аудиторія: від найменших, дошкільняток, до школярів середнього шкільного віку.

Художнім творам Зірки Мензатюк притаманний інтелектуальний аспект, її твори примушують читачів замислитися над вчинками і, загалом, над сенсом буття. Твори Зірки Мензатюк з позиції національної ідентичності, самосвідомості є особливо важливими. Нині мало письменників, які б так широко і вміло змальовували  у своїх творах традиції, звичаї, побут, історичне минуле нашого народу. І це все майстерно письменниця вплітає в сьогодення. Сучасна дослідниця О. Перетята зазначала: «Усі без винятку герої творів Зірки Мензатюк сучасні, вони носять джинсові речі та кросівки, але вишиванка стає незамінними елементом модного одягу; окрім того, вони говорять українською мовою, дотримуються національних традицій, співають українські пісні».

Ми не побачимо відвертої дидактики у творах З Мензатюк. Як зазначає сама письменниця: «Треба відчути насамперед душу дитини, спробувати розібратися, що сьогодні найбільше хвилює маленького читача, чим він переймається… Адже дитина має такий само складний духовний світ як і доросла людина. Різниця полягає лише у тому, що доросла людина самостійно знайде відповіді на складні питання, дитина – ні… Дитина вчиться розуміти навколишній світ через дружбу зі своїми однолітками, ставленням до неї батьків, вчителів… І через друковане слово, через книгу їй потрібно підказати, де і як шукати правильне рішення…» І вся мораль і повчання самі відкладуться на підсвідомості у дитини.

Як різнокольорові ниточки щільненько лягають одна до одної в мережці української вишивки, так і різножанрові твори Зірки Мензатюк оздоблюють нашу українську дитячу літературу в цілому найкращими відтінками національно-патріотичних, естетичних, морально-етичних і духовних напрямів у вихованні малих громадян України.

Твори Зірки Мензатюк гаптують спільну мережку — сучасну українську дитячу літературу.

З роси Вам і води, дорога ювілярко!  Творчого неспокою і нових книжок!»

Наталя БОГДАНЕЦЬ-БІЛОСКАЛЕНКО,

доктор педагогічних наук, доцент,

м. Київ.

***

Дмитро Кузьменко (Кузько Кузякін) та вдячні читачі

Відеовітання

***

«Із Зіркою Мензатюк мене ще на початку 2000-х познайомив Дмитро Семенович Чередниченко. Як зараз пам’ятаю затишний дворик Будинку вчених, Дмитра Семеновича з пані Галиною й усміхнену кругловиду жіночку, яку мені представили: «Зірка Мензатюк, чудова дитяча письменниця».

Як з’ясувалося, це ім’я надзвичайно пасує пані Зірці. Тому що від її книг і від розмов із нею віє надзвичайним теплом і щирістю. Бо тільки вона може так щиро і чесно розказати нашим сучасним підліткам, як то було, кажучи їхньою мовою, «стрьомно» йти проти «лінії партії», носити жовто-блакитний значок і таким чином, «руйнувати імперію». А що це таке, пані Зірка, донька «політичного», знала не з чужих розповідей.

Чи, разом із Галинкою із книги «Янгол Золоте Волосся», делікатно пройти всі кола підліткової довіри до світу. Коли однокласниці, які на початках видаються байдужими і чванькуватими, простягають руку допомоги, як і всі, кого остерігалася і сторонилася, кому боялася відкритися. А головне — знайти вихід із, здавалося б, безнадійної ситуації, і повірити в диво. І в цю психологічну канву органічно вплетена тисячолітня історія літописного іконописця Аліпія.

Взагалі, будь-яка книжка Зірки Мензатюк (а їх, якщо вірити письменниці, за ці роки назбиралося аж 9 кілограмів!), підкуповує саме щирістю. Це все йде не від голови, а від серця — пережите, відчуте. І діти їй вірять.

І не лише діти. Бо книги Зірки Мензатюк будь-якого читача, незалежно від віку, повертають у дитинство, коли і небо було блакитніше, і зорі були яскравіші. І почуття справедливості — гостріше. І дива були на кожному кроці — просто треба було вміти їх побачити.

Такого дива хочеться побажати сьогодні і самій письменниці. Щоб світ, у якому живуть її герої, став і нашим світом: щоб у ньому було більше щирості, довіри, взаємопідтримки і людяності. Щоб дива траплялися на кожному кроці, і ми самі були творцями цього дива. Щоб слова Бог і Україна були суттю нашого існування, а не боротьби. І щоб зерно, посіяне її книгами в дитячих душах, дало щедрий урожай.

Многая літа, пані Зірко! Хай Бог благословляє на творчій ниві. Чекаємо нових книг.

І Крим таки буде наш!»

Наталя ПОЗНЯК,

М. Київ

***

Еліна Заржицька у "Відкритій студії" про Зірку Мензатюк

Аудіовітання

***

«Іноді найважливіше — підтримати в дітях Божу іскру Любові й Віри в СВОЄ: покликання, родину, народ, державу. Іскру чину й внутрішньої спраги вольності та перемог!

Зірці Мензатюк, попри всю лагідність її натури та стилю, завжди вдається тримати в своїх книжках оцю природну вітаїстичну силу НЕЗБОРИМОСТІ Добра, НЕЗНИЩЕННОСТІ Українства та ВСЕПЕРЕМОЖНОЇ Любові.

Ця привітна світла жінка наділена неймовірною цілісністю та гармонійністю особистості. Її внутрішні орієнтири, ота глибинна людська совість, що не дає брехати Творцеві у собі й людям у Божому світі, відлунює у кожному творі письменниці, будь-то казочка-"куцохвостик" чи складна соціальна повість для старших підлітків.

Зірка Мензатюк береться за теми складні, важко й нарізно трактовані різними поколіннями. Але оскільки сама вона має чіткі й ясні ціннісні орієнтири, оскільки її власне життя не розходиться з тими моральними й  етичними уявленнями, котрі письменниця сповідує й оберігає, герої її книжок – від розквітчаних мистецькою уявою квіточок до списаних із власної доньки й близького оточення героїв карколомних пригодницьких оповідей, — стають ЖИВИМ ПРИКЛАДОМ нормального життя добрих щирих людей, а не дидактичним «зразком поведінки».

А ще письменниця шанує МОВУ й свого ЧИТАЧА. У її тестах так само чисто й світло, доладно та гармонійно як і в її душі. Зірка Мензатюк не боїться занурювати-викупувати своїх малих читайликів у духмяній купелі рідномовного «різнотрав’я». Навіть для наймолодших вона не «дистилює» мови, не спрощує її до смартфонного набору «відомих» слів і фраз, а навпаки — спокійно і любляче підносить читача, впевнює його, що й «складна», багатобарвна та багатозначна мова — прекрасна, легка й СВОЯ!

У доробку Зірки Мензатюк чимало прекрасних книг. Та віриться, що буде ще більше й щораз кращих! Бо ця письменниця щиросердно та дієво любить людей, любить світ і життя, а отже, їй завжи буде що розповісти дітям про насправді ВАРТІСНІ речі – Людяність, Віру та Чин. 

Божої ласки Вам, пані Зірко, на кожну мить і всякий задум! Нехай множиться засіяне Вами Добро в дитячих душах і наш світ Вилюднюється!»

Наталя МАРЧЕНКО (САВЧУК),

письменниця, кандидат історичних наук,

м. Київ.

***

ЛЮДИНА, ЯКІЙ ТАК ПАСУЄ ЇЇ ІМ'Я

«Виявилось, що писати про близьку подругу й улюблену письменницю дуже важко. Весь час боїшся, що з цого складного пазлу випаде, загубиться якась частина і цілісний образ розпадеться. А хочу я написати про Зірку Мензатюк, якій 21 жовтня виповнюється 65. І уявити це просто неможливо, бо сприймаю я її такою, як побачила у редакції "Барвінок", коли нам обом було років на 35 менше.

Струнка, русява, блакитноока, трохи відсторонена від редакційного сум'яття, ця молода вродлива жінка одразу привертала до себе увагу. Вже пізніше, коли Зірка почала вести кілька рубрик у дитячому журналі "Соняшник", де я тоді працювала головним редактором, художник Олег Петренко-Заневський сказав: "Знаєте, я ще ніколи не зустрічав людину, якій би так пасувало її ім'я".

Зірка Мензатюк уміє створити особливу атмосферу приязні, уваги й розуміння. І це відчувається у її спілкуванні із зовсім різними людьми: з першачками і підлітками, зі студентами-філологами й колегами-письменниками. Її щиру інтонацію, цілковиту відсутність штучності й солодкавості пізнаєш у книжках, адресованих малечі. Це "Казочки-куцохвостики" і "Як до жабок говорити", "Зварю тобі борщику" та "Київські казки", "Макове князювання" і "Чарівні слова", "Катрусині скарби" й "Український квітник". І в кожній книжці читач відкриє для себе щось особливе, те, що назавжди лишається в пам'яті. Бо в кожній веселій, захопливиій, чарівній казці чи оповіданні письменниця знайомить дитину з найважливішими для кожної людини поняттами: що таке любов до своєї землі і вміння відстоювати власні переконання, якою буває справжня дружба, чим для нас є рідна мова, звичаї, історія.

Одна з найуспішніших книжок Зірки Мензатюк — повість "Таємниця козацької шаблі" витримала 14(!) перевидань у "Видавництві Старого Лева", а нещодавно вийшла в новій редакції у видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" і сьогодні викликає не менший інтерес у юних читачів, ніж це було 12 років тому, коли книжка з'явилася вперше. Нині ця повість входить до шкільної програми і п'ятикласники, що вивчають її, захоплено стежать за пригодами дівчинки Наталочки, яка мандрує разом з батьками Україною, і разом з головною героїнею знайомляться з героїчною боротьбою козаків, що захищали рідну землю від ворога. Історія оживає, перетворюючи сухі факти й дати, які треба заучувати, щоб скласти ЗНО, на розуміння того, що це — твої предки, якими можна пишатися, позбавляючись вічного комплексу меншовартості.

Минулого року з'явилося й довгоочівуване продовження "Козацької шаблі" — повість "Дике літо в Криму", в якій читачі найомляться з трагічною долею кримськотатарського народу. І тут ми знову пересвідчуємося у блискучому вмінні авторки розповідати дітям і підліткам про складні проблеми просто й дохідливо, майстерно "закручуючи" інтригу, й розкриваючи усі таємниці лише в кінці захоплипої оповіді.

Особливе місце у творчому доробку письменниці належить повісті "Як я руйнувала імперію". Ця книжка — чи не вперше у пострадянській літературі розповідає підліткам про те, як ми здобували Незалежність. І події кінця 80-х років минулого століття ми бачимо очима дівчини-підлітка, яка вперше стикається зі зрадою і самовідданістю, з умінням жертвувати власними інтересами заради спільної справи й пристосуванством та підлістю. Весь наклад книжки миттєво розійшовся і реакція на неї була далекот неоднозначною. Одні сприйняли повість із захватом, інші закидали письменниці "заідеологізованість". Насправді ж, ця книжка заповнила ту нішу, що існувала в сучасній літературі для підлітків, бо авторка першою наважилась розповісти правду про складні, драматичні й прекрасні часи становлення нашої незалежної держави.

Закінчуючи цей далеко не цілісний пазл-розповідь про нинішню ювілярку, хочу запропонувати запис нашої розмови з Зіркою Мензатюк, яка прозвучала напередодні її дня народження на Радіо Культура у передачі "Книжковий лабіринт".

Раджу послухати її всім, хто любить і шанує цю чудову письменницю. Бо Зірка тут СПРАВЖНЯ — така ж, як у своїх книжках!»

Леся ВОРОНИНА,

м. Київ