А ще письменник – відомий журналіст і драматург, автор поетичних збірок і біографічних розвідок.
«Коли мене попросили назвати десятку кращих дитячих творів, прочитаних за останнє десятиліття, мусів добряче подумати. На жаль, читати доводиться різну літературу, і на дитячу не вистачає повної зосередженості. А тому можу говорити лише про те, що особисто прочитав, усвідомлюючи, що це – абсолютна меншість із того, що є на українському ринку. (Про дитячі книжки прочитані до своїх сорока років тут промовчу). Головне спостереження полягає в тому, що пересічний перекладний твір для дітей має вищий рівень за пересічний український. Це як дві різні ліги: перша і друга. Нічого дивного в цьому нема, бо, продовжуючи послуговуватись спортивною термінологією, перекладні твори – це «збірна світу», а українські – це лише одна «національна збірна». Але і в нас є твори, які би цілком гідно виглядали в інших національних збірних. З перекладених українською мовою дитячих творів, які найбільше припали до душі, виділю такі (нумерація значення не має): Алан Маршалл «Я вмію стрибати через калюжі»; Грехем Кеннет «Вітер у вербах»; Елвін Брукс Вайт «Павутиння Шарлотти»; Елінор Портер «Поліанна»; Еріх Костнер «Еміль і детективи»; Кристина Нестлінгер «Конрад, або дитина з бляшанки»; Міхаель Енде «Нескінченна історія»; Отфрід Пройслер «Крабат»; Пауль Маар «Пан Белло і блакитне диво»; Роальд Дал («Чарлі і шоколадна фабрика», «Матильда», «Маленький дружній велетень». «Джеймс і гігантський персик»). Кожна зі згаданих книжок – це яскрава подія зі своїм неповторним художнім світом і майстерним словом. Це свято не тільки для дитячого читача, але й дорослого. Написані вони в різні періоди ХХ століття письменниками п’яти країн (Великобританія, США, Австралія, Німеччина, Австрія). Прочитані українські твори для дітей – важливіша для нас тема, і водночас делікатніша, а тому потребує окремої розмови». |
Коментарі до статті