Марія Морозенко – добре знана дитяча письменниця, чиї історичні повісті про Івана Сірка, як і шкільні підліткові історії та казки зачарували не одне читацьке серце! А ще пані Марія – авторка щемкої ліричної поезії, мудра голова Київської організації Національної спілки письменників України, невтомна волонтерка та сердечна наставниця юних літераторів.

«Найперше і головне – чи варто читати під час війни?

Звісно, що так. Чим більше днів ми проводимо у постійній загрозі та стресових ситуаціях, тим важливішим є читання – ось це короткочасне відволікання на позитив. Щоб урівноважувати себе, не дати можливості з’їсти себе із середини тривожним емоціям і різким почуттям, таким як ненависть, злість, лють…

Отже, на мою думку дітям під час війни варто читати добрі казки. Ті, що сповнені позитиву. В бомбосховищах часто читали саме народні казки.

Радила б також читати казки сучасних українських авторів – Галини Кирпи, Галини Малик, Сашка Дерманського, Зірки Мензатюк, Катерини Міщук, Еліни Заржицької, Івана Андрусяка, Наталії Девятко, Надії Гуменюк, Лесі Пронь, Лесі Мовчун… Іще багато імен, чиї книжки читачі виберуть і без моїх нагадувань, адже знають і люблять їхнє письмо.

Тішусь тим, що можу сміливо відтепер рекомендувати для читання в колі родини нашу збірочку «Затишна мамина казка». Цю збірку укладено під час війни. У ній вміщено казки від сучасних мам-письменниць, написані з трепетною любов’ю та теплом.

Дорослим є також що почитати – із цього жанру я порекомендувала б збірку казок Гурама Петріашвілі «Чудеса маленького міста». Ці казки наповнять світлом життя, почуттям любові до світу. Думаю, що й врівноважать психіку, нададуть нову можливість рухатися вперед із притаманним людській душі добром.

Важливо також читати у непростий час лиховістя історико-героїчні книги. Такі книги однозначно що посилюють, дають можливість спиратися на силу видатних постатей. Від такого читання ми глибинно проростаємо у рідні обрії, стаємо ніби частиною подовження власноі історії (читання таких книг діє, як ланцюжок єдності).

Сюди підходить історична класика, а так само й книги сучасних авторів на історичну тематику. Ці книги відомі всім, у всіх на слуху, мають чимало читацьких відгуків. І в мирні часи така література не позбавлена інтересу. Що вже й казати про війну. Рекомендую читати історичні твори Семена Скляренка, Володимира Малика, щоденники Олександра Довженка, прозу Юрія Мушкетика, Володимира Рутківського, Василя Шкляра… Звісно, це також далеко не повний перелік, адже згадала лишень тих авторів, чиє письмо для мене, як шанувальниці історичного жанру, є взірцевим. Додала б іще сюди повість Зірки Мензатюк «Як я руйнувала імперію». Це важлива повість для самоусвідомлення.

У цьому контексті бажано також читати книги поствоєнних часів. Це як досвід виживання під час та опісля. І водночас це серйозний аргумент на користь того, що життя триває й після всіх пекельних кіл, варто тільки вберегти себе для продовження власного буття на землі. Я б рекомендувала читати Габріеля Маркеса, Ернеста Хемінгуея, Генріха Белля та ін. У цій позиції рекомендую твори тих авторів, чиї книги можуть для нас слугувати, як пережитий досвід.

Добре прочитується в часі війни й психологічна література, у якій є цінні поради: як захиститися від шквалу стресових ситуацій; як розвинути у собі стійкість до загроз, долаючи страх наглої смерті; як вижити під час воєнних дій…

У періоди загострення розладу сну від психологічного навантаження чи ураження травмованої подіями психіки, важливо також читати книги легкі. Так зване «легке чтиво». Це як власна рятівна втеча від реальності. Таке читання вивільнить від депресивного стану.

Підсумовуючи, хочу зазначити: читати корисно під час війни. Вибирати задля цього книги варто зважено та обдумливо. Цінуючи власний час, як велику цінність. І сприймаючи нестерпні випробування війни, як досвід для пробудження непоборної сили в собі. Здатної виплекати в душі спротив усьому загрозливому злу, щоб вижити та жити й після війни».