Таємниця Радія Полонського.

(відомий дитячий письменник був пов’язаний із Закарпаттям)

Закарпаття славиться багатьма талантами. Але є ціле гроно видатних постатей, які начебто не зафіксовані у культурному літописі найзахіднішої області України. Нині про них ніхто не згадує, хоча їхнє життя було безпосередньо пов’язане із Срібною Землею. Хай вони тут не народилися і не поховані, але віддали частку свого серця і Закарпаттю. До таких належить і харків’янин Радій Полонський.  

В українській літературі для дітей є низка авторів, які потрапили сюди начебто випадково. Все життя писали «дорослі» твори, але до літературної скарбниці увійдуть в першу чергу дитячими, хоча й  створили  їх усього декілька. До таких, наприклад, належать Петро Козланюк із його казкою-повістю «Мандрівники» та Радій Полонський із «Таємницею країни Суниць». Обидві книжки я пам’ятав ще з дитинства і шкода, що в незалежній Україні вони не набули колишнього розголосу.

На відміну від Петра Козланюка, який загинув під час війни, Радій Федорович прожив 73 роки і помер не так давно – у 2003 році. (Цього року виповнилося двадцять років від його смерті). Тобто, був майже нашим сучасником. У Харкові його добре знали, адже він довгий час очолював обласну організацію Національної спілки письменників України. Запам’ятався виступами на захист української мови, культури, історії.

І хоча написав понад двадцять книжок, саме «Таємниця країни Суниць» стала його найвідомішим твором. А починав майбутній письменник, як і чимало його колег, із журналістики. Народився 12 жовтня 1930 року у Харкові в родині агронома. Це були роки великих суспільних перетворень. Очевидно, цим духом перемін й було викликане незвичне ім’я, яке дали хлопчику – Радій. Закінчив відділення журналістики Харківського університету. Майже десять років пропрацював у газетах Закарпаття, Києва, Харкова.

Саме закарпатські враження лягли в основу його перших дорослих книжок – «Любили хлопці дівчат» та «Я залишаюся», що побачили світ у 1962 році.  У цей же час виходять його веселі дитячі оповідання «Чому мовчав телефон?». А за два роки по тому з’являється на світ і повість-казка «Таємниця країни Суниць» (Київ, 1964). Але попри те, що книжка про пригоди школярів у чарівній країні викликала велику цікавість маленьких читачів, Радій Полонський віддається іншим темам.

Його завжди манив гострий сюжет, непрості ситуації. Тому й пише то про підводний човен («Допоможіть богові морів»), то про пілотів-випробувачів («Острів диваків»), то про громадянську війну 1917-1920-х років («Життя – як день і день – як вічність»).  Написав чимало п’єс, які з успіхом йшли на сцені. Його твори перекладалися  також іншими мовами. 

Уніс свою лепту Радій Полонський і в українську наукову фантастику.  Його роман «Між нами Всесвіт» та повість «Змова безодні» вирізнялися цікавим сюжетом. Перекладав письменник і відомого американського фантаста Рея Бредбері.

У 1973 році на Київській студії наукових фільмів було знято мультиплікаційний фільм «Таємниця країни Суниць» за повістю Радія Полонського. Це була доволі рідкісна подія для дитячої літератури України. Адже вкрай мало українських творів для дітей були екранізовано та ще й рідною мовою.

У 1986 році повість було перевидано вдруге. На цей раз із разом із іншим твором Р. Полонського для дітей – «Казкою про викрадену зозулю».

Третє видання книжки побачило світ у 2020 році у харківському видавництві «Віват».

Найліпшою рекомендацією «Таємниці країни Суниць»  є думка відомого українського дитячого письменника Всеволода Нестайка, який зараховував її до числа найкращих у нашій літературі.

Шкода, що про роки роботи Радія Полонського на Закарпатті поки що мало відомо. Але, сподіваємося, що дослідники заповнять цю прогалину.

Олександр ГАВРОШ,

м. Ужгород