Dafny: Які книжки, на Вашу думку, треба обов’язково прочитати дитині, підлітку? Дякую за відповідь.

Олександр Гаврош: Їх багато. І ви самі знайдете на них відповідь, бо краще за всіх знаєте свою дитину. Для початку спробуйте зацікавити книжками, які колись на вас самих справили незабутнє враження у дитинстві. Класика вічна. На щастя. :)

Олеся_1: Ви ж ніби починали як "дорослий" письменник, а потім перейшли на дитячі книжки? Як і чому так сталося?

Олександр Гаврош: Перейшов на дитячу літературу, бо з’явилися теми, про які вважав конче слід розповісти нашим дітям – карпатське опришківство та історія українського силового атлета і циркача Івана Сили, котрим захоплювався на початку ХХ століття увесь світ. Не тільки ж про Робін Гуда та Термінатора українцям знати! Ось так я став дитячим письменником. :)

Олеся_1: Для дітей писати важко?

Олександр Гаврош: Не знаю. Мені пишеться легко. Може, тому що ніколи не пишу на замовлення.

Олеся_1: У Вас є діти? Ви їм даєте прочитати свої дитячі книжки?

Олександр Гаврош: Так, у мене є син Данило. Йому 15 років. Деякі мої дитячі книжки він читав, і я отримав його "синівське" благословення. :) Останні дві книжки він ще не прочитав, бо зараз ходить на бокс і в нього трохи інакші наразі пріоритети. :)

Elf: А Вас якось не смущає те, що ви і для дітей пишете, і еротичні поезії? Це для дитини те саме, що побачити голого Гаррі Поттера (актора) в еротичній постановці. Чи, наприклад, Ви можете собі уявити еротичну поезію від Нестайка?

Олександр Гаврош: Я еротичних поезій вже давно не пишу. Я з них колись починав. Але нині вік уже не той. :)

А якби Нестайко писав еротичні поезії, то мені, наприклад, цікаво би було їх почитати. :) Чому – ні? Кожному овочу – свій час. …

Wolfkid: Як Ви в школі вчилися? Які предмети любили, а які – ні? А писати твори з літератури Вам була така ж мука, як і для більшості, чи вже тоді добре йшло? Чи багато самі читали в дитинстві?

Олександр Гаврош: Я вчився в Ужгородській середній школі №15, яка носила ім’я Леніна, єдина на Закарпатті. Читав із самого малечку. Так любив книжки, що часто починав їх читати по дорозі з бібліотеки додому. Отак прямо йшов і читав. І ні разу не гепнувся. :) Мабуть, тому й не боявся писати твори у школі.

Wolfkid: Існує така думка, що дітей треба виховувати на правильних позитивних прикладах великих людей. Знаю батьків, які дитині з п’яти років втокмачують про Олександра Македонського і т.д. Як ви ставитеся до такого виховання на героях, і чи, в принципі, герої ваших книжок теж не є такими прикладами для захоплення і в чомусь наслідування?

Олександр Гаврош: Це дуже непроста річ – виховання дитини. Можна написати двадцять чудових дитячих книжок і не зуміти виховати єдиного сина. Я багато разів бачив, як у заможних родинах виростали діти-"каліки". Мені здається, що найкращий спосіб виховання – це особистий приклад. Вчити дитину треба того, що сам робиш. Тоді вона це сприйматиме. Бо діти копіюють батьків підсвідомо. Це як інстинкт.

Так, я би хотів, аби мої герої – кмітливі та дотепні Григір Пинтя та Іван Сила були для дітей орієнтиром. Адже вони ніколи не здаються і завжди знаходять вихід із безнадійних ситуацій. А головне: нікому не бажають зла. Приємно чути, коли розповідають, що книжку про них деякі читачі читають вже вдруге. …

Аліса__: У Вас є графік писання? Щодня мінімум 20 сторінок? Чи пишете, коли приходить натхнення посеред ночі? Як довго працюєте над одною книжкою? Ви сідаєте писати, коли вже в голові повністю готовий сюжет, чи починаєте писати з одної ідеї, а далі – як розвинеться?

Олександр Гаврош: Ні, такого графіку не маю. Пишу радше "ривками". Серед ночі також не пишу. Люблю писати зранку, коли свіжа голова і ще ніхто тебе нічим не "дістав": ні Янукович, ні інші несприятливі фактори. :)

Над своїми книжками люблю працювати. Дістаю особливе задоволення у процесі збору матеріалу, його читанні, опрацьовуванні. У цьому є якийсь розвідувальний кайф, смакування, розмірковування, вибудовування майбутньої оповіді. Ти ніби весь час пишеш книжку в голові. Тобто, творчість в її найприємнішому і найчистішому вигляді. …

лердан: Чи хотіли б Ви, щоб Ваші книжки, зокрема дитячі, пригодницькі, екранізували?

Олександр Гаврош: А хто би такого не хотів? :) Екранізація дає можливість познайомити твоїх героїв із значно ширшим колом. А оскільки і Пинтя, й Іван Сила – реальні люди, то це ще й пропаганда нашої історії.

Ролінг: Наскільки близько Ви дотримуєтеся правдивої історії, коли пишете про героїв, як от Григір Пинтя чи Іван Фірцак? Чи все-таки заради художньої цінності багато міняєте і довигадуєте?

Олександр Гаврош: Мій Григір Пинтя – фольклорний герой. До історичного він має тільки умовну прив’язку: обидва були відомими карпатськими опришками. Повість "Пригоди тричі славного розбійника Пинті" написана за мотивами українського фольклору про опришків. Тут зібране все найцікавіше, що мені вдалося знайти, аби витворити цілісну розповідь про цей унікальний феномен нашої історії та звитяги.

Щодо "Неймовірних пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу", то тут справді чимало взято із реального життя прототипа головного героя Івана Фірцака (Кротона), якого в народі ще називали Іваном Силою. Біографія цього силового атлета така "голлівудська", що не треба було багато вигадувати. Але, ясна річ, дитяча повість вимагає особливого підходу, тому з’явилися інші герої – друзі, вороги, таємна поліція. І ясна річ – гумор. Бо, на моє переконання, він має бути постійно присутнім у творах для дітей. Особливо – в нелегких умовах сучасної України.

Ганна_: Хто Ваш перший читач? До чиїх порад дослуховуєтесь?

Олександр Гаврош: Це дуже важливе питання для письменника – перший читач. Це людина, думці якій довіряєш майже, як собі. Це завжди найрідніші люди.
Але це не значить, що всі їхні зауваження враховуються. Просто це гарна можливість звіритися з іншим баченням твого твору. …

Мета Марфоза: Олександре, як часто Ви спілкуєтеся зі своїми читачами? Чи знаходите спільну мову з дитячою аудиторією? Скільки років Вашому читачеві? Чи досліджували Ви питання вікової психології? В інтерв’ю Ви часто згадуєте про підлітка-сина, який мало читає. Як із цим працюєте? Чи є якісь зрушення?

Олександр Гаврош: Спілкуюся із читачами не дуже часто, бо практично не маю вільного часу. Весь у роботі. :) Але коли маю зустрічі з дітьми, то якихось проблем особливих не виникає. Скільки років моєму читачеві – сказати важко, бо пишу різне і для різних читачів. Якщо йдеться про дитячі повісті, то думаю, що від шкільного віку і вище.

Окремо питаннями вікової психології не займався. Бо не є суто дитячим письменником. Пишу на свій страх і ризик. На свій смак. Не звіряючись із рекомендаціями психологів. Хоча це, можливо, й неправильно.

Так, у кількох інтерв'ю я згадав, що мій син не дуже полюбляє читати. Але я мав на увазі не так його, як ціле його покоління, для котрого художня книжка в ієрархії вартості далеко позаду комп’ютера, фільмів, ігор чи Інтернету. Данило, на щастя, читає. Не так багато, як хотілося би батькові, але значно вище середнього рівня в його класі. …

shmidtt: 1. Чи хотіли б Ви, аби Ваші твори діти вивчали в школі?... 3. Якого письменника і творів на які теми потребує українське суспільство?

Олександр Гаврош: 1. Дивлячись які. :) … 3. Різних письменників і різних авторів. Адже кожен читач потребує свого чтива. Головне, щоб воно йшло від голови і серця. Погану книжку не будуть читати. Її просто відкладуть на перших сторінках. …

Сем: У чому складність писання для дітей у порівнянні з писанням для дорослих людей?

Олександр Гаврош: Я не знаю. :) Це питання радше до психологів, педагогів. Я пишу так, як мені пишеться. А видавці вже визначають, для якого це віку. :) Тішить, що вони ще жодного разу не помилилися. …

таке: Як Ви ставитеся до висловлювань про відсутність в Україні літературної критики?

Олександр Гаврош: Її справді бракує. Я це відчуваю по своїх творах для дітей. Майже нема рецензій. Одна-дві-три... І це ще вважається благом. Критика необхідна для автора. Це як безкоштовна консультація лікаря для хворого. Вона має допомогти. Навіть на твори Володимира Рутківського – і то кілька відгуків. А це ж головна дійова особа наших днів в український дитячій літературі!

Тому критика є, але її – мало.

Однак вчора і позавчора її було ще менше. :) Як і української дитячої літератури загалом. (Маю на увазі кінець 90-х - початок 2000-х років). Тому я в цьому питанні стриманий оптиміст. …

Dara: Які теми та герої в змозі об’єднати Україну?

Олександр Гаврош: Багато таких тем і ще більше таких героїв. Про одного такого я вже розповів – силовий атлет Іван Сила, за якого і праві, і ліві. Бо він показав, як завдяки своєму характерові досяг визнання у цілому світі.

таке: Кого із письменників Закарпаття вважаєте найбільш вартими читацької уваги?

Олександр Гаврош: Їх багато. Назву тих, чиї твори мені особливо припали до душі: Галина Малик, Сергій Степа, Петро Мідянка, Мирослав Дочинець, Сергій Федака, Оксана Луцишина, Ірися Ликович, Андрій Любка, Лесь Белей, Ірина Надворна та інші. На Закарпатті нині ціле гроно самобутніх авторів. …

Dilia: Чи вірите ви, що коли-небудь у нашій країні україномовна література буде більш затребуваною, ніж російськомовна? Якщо так – коли і за яких умов таке можливо, на ваш погляд?

Олександр Гаврош: Хочеться у це вірити. Прецеденти є. Колись Варшава була російськомовною, а Прага – німецькомовною. Тепер у таке навіть не віриться. Тож цілком можливо і наша столиця заговорить мовою народу, який складає 80% населення України. І українська література буде шанована не тільки в Центрі і на Заході держави, а й на Сході і на Півдні. Процеси йдуть. Інтерес до української літератури і там зростає. Господні млини мелють повільно, але впевнено. :)

Джерело:
Олександр Гаврош в «ГлавРеді» [чат з письменником]: «Україні варто «загубити» совковість мислення» // Закарпаття онлайн. – Новини. – Культура. – Режим доступу : http://89.162.227.180/News/89021-Oleksandr-Havrosh-v-HlavRedi-Ukraini-varto-zahubyty-sovkovist-myslennia