«Час війни» (2014-2024 рр.) у рефлексії українських дитячих письменників

Галина ВДОВИЧЕНКО

1. Що саме Ви могли б окреслити для себе як «досвід війни»? Чи змінив він (а якщо змінив – то як саме) Вашу письменницьку індивідуальність?

«Досвід російсько-української війни нас усіх змінив – що б зараз не писали письменники, все одно там буде тема війни, прямо чи опосередковано. Або її наслідки будуть. Читач відчитуватиме ці події, бачитиме паралелі з ними, або прочитане викликатиме думки і відчуття, дотичні до того, що відбувається в Україні від 2014 року, і особливо після лютого 2024-го.

Зараз пишеться важко і повільно, хоча ідей багато. Однак допомагає усвідомлення того, що ми не маємо зупинятися, робити своє попри все. Зараз особливо потрібні книжки різної тематики, різних жанрів – і для внутрішньої аудиторії, і для зовнішньої. Дуже потрібні переклади українських книжок – для того, щоб нас краще розуміли у світі. Розуміли наші цінності, наші орієнтири, наше сприйняття людини і світу. Єдина вимога до книжок – вони мають бути доброї якості, високого рівня».

2. Чи писали Ви для дітей про війну загалом і російсько-українську війну зокрема? Чому ця проблематика у літературі для дітей і юнацтва для Вас важлива / не прийнятна?

«У дитячій книжці «Містельфи» (вийшла перед повномасштабним вторгненням російської армії в Україні) сюжет побудований на тому, що щури-мутанти з підземної каналізації намагаються знищити Львів, а міські ельфи разом з дітьми протистоять їм, захищаючи місто.

Від березня 2022 року протягом двох місяців я написала одинадцять казок, одразу виставляючи їх на Фейсбук. Разом з ілюстраціями – це була співпраця з маріупольською художницею Анастасією Пономарьовою, яка змушена була покинути свій дім. Згодом з ініціативи художниці ці «Казки на листівках» були видані у форматі листівок (12 тисяч листівок). Згодом ініціативу підтримав міжнародний «Карітас» і надрукував ще 12 тисяч. Їх безкоштовно роздавали всюди, де опинялися діти-біженці, ми сподівалися, що ці терапевтичні казки можуть допомогти дітям. Казки розійшлися по журналах і колективних збірках. Вони вийшли особливим виданням «Казки-22» для незрячих дітей (видав Ресурсний центр Львівської Політехніки, яким керує Оксана Потимко). В універсальному дизайні – звичайний друк плюс шрифт Брайля з посиланням на ресурс із аудіокнижкою, записаною голосами львівських акторів, дітей і авторки текстів. Ще перед окупацією Херсона актори дитячого театру «Арт-ідея» записали відео версії кількох казок. Одна з цих казок – «Хмарний пазл» (про дітей, яким силою уяви вдалося закрити небо від бомб і ракет) – стала листівкою. Текст переклав англійською Улдіс Балодіс, проілюструвала  художниця Гундега Музиканте. Вітальну різдвяну листівку з новим 2023 роком латвійське відділення IBBY розіслало у 80 країн світу, у відділення IBBY. Окремі листівки з цими казками переклали латвійською, японською мовами. Діти з «Карітас-Тернопіль» 2022 року озвучили «Казки-22».

Це приклад того, наскільки затребувані в наш час книжки на найважливішу для нас тему. Найголовніше – ЯК говорити з дітьми на ці теми. З якими акцентами, у якій формі, з якою інтонацією».

Моя книжка-картинка на тему війни «Метелики перетворюються» з ілюстраціями Софії Рунової вийшла у «Видавництві Старого Лева» 2023 року. Вона – про один з важливих досвідів війни. Книжка про втрати, про те, на що перетворюються метелики – на турботу, пам’ять. Про те, що важливе залишається з нами. Це метафорична розмова з дітьми на цю складну тему. Вони розуміють, про що йдеться, навіть якщо не говорити про втрату прямим текстом. А говорити так, як це роблять казки. Важливо, що залишається після прочитання книжки. З яким настроєм дитина згортає книжку.

Реакція на книжку показала, що видання на тему війни не залишаються без уваги, вони потрібні. Я дуже ціную практику бібліотек, коли вони можуть завдяки електронній фіксації видачі книжок скласти наприкінці року рейтинг найбільш популярних книжок. Будь-який рейтинг за будь-якою ознакою від фахівців дає можливість зорієнтуватися у тому, яким книжкам читачі надають перевагу. І подумати, чому так. За інформацією Львівської обласної бібліотеки для дітей наприкінці 2023 року, «Метелики перетворюються» опинилися на другому місці у рейтингу найбільш популярних книжок бібліотеки протягом року.

Книжка «Метелики…» стала переможницею у номінації «Книжка-картинка року-2023» від БараБука. Опинилися у короткому списку «Всеукраїнського рейтингу Книжка року-2023» у номінації «Дитяче свято. Книжки для малечі».

Ще одна моя книжка, написана на тему війни, має вийти цього року. Я дуже на неї чекаю. Це книжка-картинка з ілюстраціями художниці Ольги Кваші «Квіти на патичках». Вона теж розповідь про важливе у метафоричній формі. У нашому суспільстві все більше людей, які зазнали поранень у війні, втратили кінцівки. Серед них є чимало дітей. Як прийняти себе після трагічних подій? Як знайти, на що опертися, перш за все в собі? Які нові можливості в собі відкрити? Про це буде ця книжка».

3. Які книжки про війну для дітей і юнацтва справили на Вас особисто найсильніше враження?

«Швидше можу сказати про «дорослі» книжки на цю тему. Але впевнена, що дитячі книжки на цю тему не менш важливі. В перше літо війни у німецькій книгарні була вражена спеціальним стендом із книжками про війну, він називався дитячим запитанням «Мамо, тато, що таке війна?». На стенді були книжки з різних країн, нові й старі, відомі (зокрема «Щоденник Анни Франк» і «Хлопчик у смугастій піжамі», безумовно одні з найкращих на цю тему). Цей стенд був реакцією на події в Україні, але жодної української перекладної книжки там не було. Зараз ситуація змінилася, і справа за тим, щоб активніше перекладати українські книжки для дітей із іноземної аудиторії.

Я дуже втішена, що книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» була перекладена німецькою у рамках проекту європейських видавців разом із українськими Tales of EUkraine. На кількох зустрічах у мішаних дитячих групах, де були українці і німці, я бачила, яке це має значення: читання книжки двома мовами. Яке це справляє враження на маленьких читачів.

На зустрічах з юними читачами завжди кажу, що в Україні потужна дитяча література, і багато авторів, які пишуть цікаво, захопливо. Варто лиш дійти до бібліотеки, до книгарні – і брати книжку до рук, погортати, почати читати. Зокрема й книжки про війну. «Яблука війни» Надійки Гербіш, «Дубочок з війни» Ганни Осадко, «Абрикоси зацвітають уночі» і «Тор – тракторець, що тягне танк» Олі Русіної, «Таємні історії маленьких і великих перемог» Тані Стус, «Битва за місто» Володимира Чернишенка, «Діти повітряних тривог» Лариси Денисенко, «Мої вимушені канікули» Катерини Єгорушкіної, «Котик, Півник, Шафка» Олександра Михеда…"

Які державні програми та громадські ініціативи з промоції читання в «час війни» Ви знаєте? До яких долучалися? Що саме вважаєте найбільше доцільним і дієвим для промоції читання серед дітей України на сьогодні?

«У березні 2024 року бібліотеки Львівщини за ініціативою Львівської обласної бібліотеки для дітей влаштували читання моїх дитячих книжок. Це стало і несподіванкою, і дуже дієвою промоцією не лише книжок одної авторки, а заохоченням до читання українських авторів загалом.

Дуже дієвий приклад промоції читання серед дітей і підлітків, і в певному сенсі – приклад для нас  – це латвійський конкурс «Журі для дітей, молоді і батьків», який щороку проводить опитування серед юних читачів. Це власне дитяча оцінка нових книжок. У березні 2022 року стало відомо що переклад латиською мовою книжки «36 і 6 котів» протягом попереднього року в опитуванні посіла за відгуками читачів перше місце у категорії 9+

Такий конкурс ще й дуже важливий тим, що книжки-переможниці потрапляють у списки рекомендованої літератури бібліотек і шкіл Латвії. І згодом організатори тримають авторів у полі своєї уваги. Літом 2022 року мене запросили у Ригу на Міжнародний книжковий фестиваль Яніса Балтвікса…  Наступного року знову запросили, вже з ілюстраторкою цієї книжки Наталкою Гайдою. На той час в Латвії вже вийшли і «36 і 6 котів-детективів», друга книжка з цієї серії, і готувалася до виходу книжка «Котохатка». Проведення конкурсів читацької оцінки дуже важливі для орієнтації, для прийняття рішення про переклади, на що варто звернути увагу в інших країнах.

Я не чекаю державних програм та громадських ініціатив, хоча охоче підтримую, коли до мене звертаються. Я сама ініціюю чимало зустрічей. І вигадую формати. Скажімо, театралізовані читання з дітьми, екскурсії місцями героїв книжки (так було у квітні 2022 року, коли я провела у Львові екскурсію для дітей місцями «Містельфів») та інші варіанти зацікавлення дітей книжками.

За ці два з половиною роки я отримала кілька пропозицій поставити в різних самодіяльних театрах, зокрема й за кордоном, де зараз багато наших дітей, вистави за моїми книжками. Це чудовий хід популяризації книжок. Книжка плюс театр – один з найдієвіших форматів.

Дуже важлива була ініціатива «Українська книжкова поличка». І завдяки їй книжки потрапили у великі бібліотеки світу – бібліотеку Олді в Гельсінкі, у Прагу, Варшаву, у великі бібліотеки Німеччини …

Чудова ініціатива Гете Інституту – «Валізка з книжками» і організація зустрічей з українськими дітьми в Німеччині. Я була у Білефельді, Бременхафені, Франкфурті… Незабутні зустрічі.

А далі я сама стала ініціаторкою створення книжкової полиці в бібліотеці міста Ідштайн. Вже без підтримки організацій чи інституцій, лише тому, що почула у місцевій бібліотеці: є книжки російською, немає українською… Тепер є.

Була у грудні 2023 амбасадоркою всеукраїнського Тижня читання – нас була велика група, популяризаторів читання. Протягом тижня я щодня читала уривки з улюблених книжок на ФБ.

Я мала великі сподівання на створення мультсеріалу за моєю книжкою «Чорна-чорна курка». Наталка Гайда, як режисерка-постановниця і одна із співавторів сценарію, піднесено організувала роботу на студії «Червоний собака». Ми працювали над першими чотирма серіями, справа вже було дійшла до вибору акторів для озвучки… І повномасштабне вторгнення зупинило цю роботу на невизначений час. А мультсеріал за книжкою – це теж був би дієвий варіант популяризації читання. Колись повернемося і до цього».